02 січня 2025 рокуСправа №160/27864/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, щодо виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік до Дня Незалежності України, як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи у меншому розмірі, ніж сім мінімальних пенсій за віком;
-зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427 здійснити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи за 2024 рік відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Дніпропетровської обласної військової адміністрації та в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, як особа з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи, та у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак, у серпні 2024 року йому була виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі 2700,00грн., що значно менша за розмір такої грошової допомоги, який встановлений законом. Позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою щодо виплати допомоги у належному розмірі, однак отримав відмову. Позивач не погоджується з відповідачем та вважає, що при виплаті щорічної разової допомоги до Дня Незалежності України відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі 1-247/2018 (3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Проте, незважаючи на зазначені висновки, відповідачем разова грошова допомога виплачена у 2024 році у розмірі, встановленому постановою КМУ від 02.04.2024 №369, а не у розмірі, встановленому законом. За таких обставин, позивач вважає, що його право на отримання одноразової грошової допомоги у належному розмірі було порушено, просить його відновити та задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27864/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ); докази нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, витребувані ухвалою суду від 23.10.2024 докази не надав, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на те, що у період з 19.12.2024 по 01.01.2025 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 19.01.2000 Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи безстроково.
У серпні 2024 року позивачу було здійснено виплату разову грошової допомоги до Дня Незалежності України в сумі 2700,00 грн., яка виплачена разом із пенсійною виплатою.
05.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни до Дня Незалежності України в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, тобто 16527,00 грн. з урахуванням попередньо виплаченої суми грошової допомоги у розмірі 2700,00 грн.
Листом від 30.08.2024 №48468-34632/В-01/8-0400/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України від 23 березня 2000 року №1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до якої особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України складає, зокрема, для III групи - 2700 гривень. З урахуванням зазначеного, на серпень 2024 року нарахована разова грошова допомога як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи в розмірі 2700,00 грн., яка виплачена разом із пенсією.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік до Дня Незалежності України як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).
Статтею 1 Закону №3551-XII визначено основні завдання цього Закону.
Так, відповідно до зазначеної статті цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 Закону №3551-XII.
Зокрема, частиною 5 статті 13 Закону №3551-XII передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням статті 13 частиною четвертою наступного змісту:
«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Суд зазначає, що протягом усього часу дії положень статті 13 Закону №3551-XII, якими передбачено розміри грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, спостерігались тенденції до зменшення її розміру шляхом передачі повноважень з визначення її розміру Кабінету Міністрів України.
Попри це, внаслідок прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 до 14.04.2023 продовжувала діяти частина п'ята статті 13 Закону №3551-XII, якою було передбачено:
«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.».
Законом України від 20.03.2023 №2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набрав чинності 15.04.2023, внесено зміни до частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII, шляхом викладення норми в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання наведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідування у 2024 році» від 02.04.2024 №369, якою встановлено порядок та розміри, категорій осіб, яким здійснюється виплата разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Вказаною Постановою установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи - 3100 гривень;
- II групи - 2900 гривень;
- III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Порівняння зазначених редакцій частини 5 статті 13 Закону №3551-XII та Порядку №369 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №369, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону.
Рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23 було надано оцінку зазначеним обставинам та зроблено висновок, що за своєю природою передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає стаття 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також статтям 17, 22 Конституції України.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи безстроково, у серпні 2024 року позивачу було нараховано та виплачено разом із пенсійною виплатою разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік в сумі 2700,00 грн., що відповідає розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідування у 2024 році» від 02.04.2024 №369.
Отже, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі 2700,00 грн., що значно менше, ніж сім мінімальних пенсій за віком.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, від 11 серпня 2023 року у справі №380/103/22).
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги є мінімальний розмір пенсії за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2024 року - 2361 гривні.
Отже, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону №1058-ІV.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд, враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23, вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, у розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, оскільки саме такий спосіб захисту прав є належним і це необхідно для ефективного захисту порушеного права.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, у розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова