Справа № 2-677/10
23 листопада 2010 р. м. П'ятихатки
Суддя П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області Резніченко М.С.,
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про забезпечення позову,
ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ПСП «Заготзерно», в якому просить стягнути з відповідача на його користь 13190597,97 грн. заборгованості за кредитними зобов'язаннями та понесені судові витрати.
Заявник у поданій до суду заяві просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачеві, для чого направити запити до ДПА у Дніпропетровській області, КП «Дніпропетровське МБТІ», УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області з метою виявлення майна та грошових коштів відповідача. Крім того, позивач просить забезпечити позов шляхом тимчасового обмеження ОСОБА_1 у виїзді за межі України, накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_1, заборонивши й ому та будь-яким особам проводити будь-які дії, пов'язані з переоформленням, перереєстрацією та відчуженням права власності на корпоративні права ОСОБА_1 і заборонити державному реєстратору проводити будь-які дії, пов'язані з реєстрацією будь-яких змін, доповнень до установчих документів.
Зазначена заява ПАТ «ПроКредит Банк» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.. 151 ч. 4 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити такі заходи, однак заяву подано в одному примірнику.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно.
Згідно з ч. 3 ст. 152 цього ж Кодексу види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, прохання заявника накласти арешт на все майно відповідача безпідставні та незаконні, оскільки заявником не зазначено яким чином невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, не зазначений перелік майна, цінностей, наявність у ОСОБА_1 грошових коштів, на які слід накласти арешт, їх місцезнаходження та вартість, підтвердження належності такого майна відповідачам на праві власності, рахунки, на яких знаходяться вклади відповідача, найменування банку та інші дані. На підтвердження вказаного позивач просить суд витребувати з КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Управління ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області та ДПА в області інформацію про наявність майна та грошових коштів, при цьому не зазначив про складнощі в отриманні доказів щодо наявності майна у відповідача. Позивач не надав доказів в підтвердження того, що дійсно є складнощі в отриманні таких доказів, переклавши збір доказів на суд.
Вирішуючи питання щодо тимчасового обмеження права виїзду ОСОБА_1 за межі України суддя вважає, що і в цій частині заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду. Крім того, заявником не надано доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і відповідно має реальну можливість виїхати за кордон, що б унеможливило стягнення з нього боргу, призвело б до порушення прав та інтересів стягувача.
З наведеного слідує, що заявник, подаючи заяву про забезпечення позову, не врахував вимог Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України.
Крім того, у вимозі щодо накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_1 йдеться про те, щоб заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам проводити будь-які дії, пов'язані з переоформленням, перереєстрацією та відчуженням права власності на корпоративні його права, заборонивши держреєстратору проводити будь-які дії, пов'язані з реєстрацією будь-яких змін, доповнень до установчих документів ПСП «Заготозерно», при тому, що позов заявлено не до ПСП «Заготзерно», саме яке і є позичальником кредитних коштів, а до ОСОБА_1, який у даному спорі є лише поручителем. В заяві не конкретизовано про які саме корпоративні права йдеться, яке відношення і хто саме крім ОСОБА_1 мають право на ті ж корпоративні права та ін..
Таким чином, прохання заявника забезпечити позов безпідставні та незаконні.
Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст..ст. 151-153 ЦПК України,
Клопотання Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про забезпечення позову повернути заявнику.
Копію ухвали суду направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 5 днів з дня проголошення.
Суддя: