02.01.25
33/812/22/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 486/1644/24 Головуючий у місцевому суді: Волощук О.О.
Номер провадження: 33/812/22/25 Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
02 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Саннікової Наталі Геннадіївни на постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого налагоджувальником верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням відділу головного механіка РМЗ філії «Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» АТ «НАЕК» «Енергоатом» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №127391 від 11 вересня 2024 ОСОБА_1 11 вересня 2024 о 18:34 в м. Південноукраїнську по вул. Енергобудівників, 15 керував автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія з застосуванням газоаналізатору «Драгер 6820» (результат огляду позитивний 1,63%). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Саннікова Н.Г. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі, адвокат Саннікова Н.Г. зазначає про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 пояснив суду, що увечері 11 вересня 2024 року був зупинений працівниками поліції та на їх вимогу пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора. Однак, з результатами такого огляду був не згодний, про що неодноразово повідомляв працівникам поліції. При цьому, просив провести огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, у зв'язку з чим, працівники поліції привезли його до КМП «ЮМБЛ», однак вимкнувши камеру, поліцейський почав його відмовляти від проходження такого огляду в медичному закладі та на вимоги самого ОСОБА_1 поліцейський не реагував. Вказане також підтверджується, наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Між тим, на думку захисника, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а саме на не забезпечення працівниками поліції проведення такого огляду в закладі охорони здоров'я.
Захисник Саннікова Н.Г. вказує на те, що з огляду на досліджений відеозапис, у діях поліцейського є ознаки провокації водія на вчинення адміністративного правопорушення.
Також, захисник вважає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №127391 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, поліцейськими не дотримано вимоги п.7 розділу І, п.9 розділу ІІ Інструкції, ч.3 ст. 266 КУпАП, а тому відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП є безумовною підставою вважати, що огляд ОСОБА_1 є недійним.
Адвокат Саннікова Н.Г. звертає увагу на те, що дії ОСОБА_1 слід було кваліфікувати, як порушення ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто за відмову проїхати в медичний заклад для проходження повторного огляду, а не п.2.9 а ПДР України, як було зазначено у протоколі. Разом з тим, інкриміноване ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення - порушення вимог п.29. а ПДР України та відповідна кваліфікація його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП не підтверджено наявними у справі доказами.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Саннікова Н.Г. в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість 31 грудня 2024 року захисником - адвокатом Санніковою Н.Г. через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи у відсутність як ОСОБА_1 так і її як його захисника.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що його вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно положень ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №127391 від 11 вересня 2024, вбачається, що ОСОБА_1 11 вересня 2024 о 18:34 в м. Південноукраїнську по вул. Енергобудівників, 15 керував автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія з застосуванням газоаналізатору «Драгер 6820» (результат огляду позитивний 1,63%). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Вказаний протокол водій ОСОБА_1 підписав, при цьому будь - яких зауважень щодо його змісту водій не зазначав.
Відповідно до показників тестування на алкоголь, проведеного на місці зупинки працівниками поліції за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, тест № 306, результат - 1,63‰. Результат тесту підписано водієм ОСОБА_1 без зауважень (а.с.3).
За результатами проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведено у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Зазначений Акт водієм підписано без зауважень (а.с.4).
Також працівниками поліції було виписано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту якого вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі не проводився у зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 пройти такий огляд (а.с.2).
Факт проходження водієм транспортного засобу ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у відповідності до вимог діючого законодавства підтверджено відеозаписом, що міститься в матеріалах справи (а.с.7).
Дослідивши вказаний відеозапис, судом встановлено, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб транспортного засобу ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення ПДР України. Під час спілкування працівників поліції з водієм було встановлено про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння. У зв'язку з чим, працівником поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що водій погодився. Результатом огляду стала позитивна проба - 1,63 ‰. Після чого, працівник поліції запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Водій ОСОБА_1 виявив бажання проїхати до медичного закладу, однак в самому медичному закладі водій відмовився від проходження медичного огляду. Водієві було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У присутності водія були складені адміністративні матеріали. Також водія було попереджено про те, що його відсторонено від подальшого керування транспортним засобом (а.с.7).
Вказані докази свідчать, про те що водій ОСОБА_1 11 вересня 2024 року о 18 год 34 хв в м. Південноукраїнську по вул. Енергобудівників, 15 керував автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя місцевого суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При накладенні стягнення на водія, визначенні його виду та розміру, суддею місцевого суду дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені статтею 33 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було порушено процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки працівниками поліції не забезпечено проведення огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я, є безпідставними, з огляду на наявні в матеріалах справи докази.
Зокрема, згідно наявного в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, водій ОСОБА_1 був направлений працівниками поліції до медичного закладу, а саме до КМП «ЮМБЛ» з метою проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 від такого огляду відмовився, про що свідчить його підпис (а.с.2).
Крім того, наявний в матеріалах справи відеозапис, також свідчить про те, що працівниками поліції водій ОСОБА_1 був направлений до медичного закладу, більш того прибувши у супроводі поліцейських, медичний огляд не було проведено, оскільки останній відмовився від його проходження.
Також не заслуговують на увагу суду через їх безпідставність, твердження адвоката Саннікової Н.Г. про те, що відмова водія ОСОБА_1 була не вільною, а висловленою ним внаслідок провокацій з боку працівників поліції, які вмовляли водія відмовитися від проходження огляду в медичному закладі. Вказані твердження жодними доказами не підтверджено, натомість відеозапис, наявний в матеріалах справи не містить даних про перевищення працівниками поліції своїх повноважень.
Більш того, якщо на думку самого ОСОБА_1 або його захисника - адвоката Саннікової Н.Г. такі порушення мали місце, водій не був позбавлений можливості в подальшому оскаржити дії працівників поліції. Між тим, матеріали справи не містять як доказів оскарження ОСОБА_1 неправомірних на його думку дій працівників поліції так і результатів такого оскарження.
Не є слушними також посилання в апеляційній скарзі захисника Саннікової Н.Г. на те, що працівниками поліції не вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 як порушення ним саме п.2.9 а ПДР України, оскільки за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до проведеного працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6820 (результат огляду позитивний 1,63%), керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. А його відмова від проходження медичного огляду біля закладу охорони здоров'я не свідчить те, що працівники поліції повинні були скласти відносно нього протокол за порушення ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, адже такий огляд він вже пройшов на місці зупинки.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку, такі доводи фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір останнього уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Саннікової Наталі Геннадіївни - залишити без задоволення.
Постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Крамаренко Т.В.