Справа № 130/1636/24
Провадження № 22-ц/801/60/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
02 січня 2025 рокуСправа № 130/1636/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Матківської М. В., Стадника І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Заярним А. М. в залі суду в місті Жмеринка, дата складення повного тексту рішення невідома,
в цивільній справі № 130/1636/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
встановив:
Короткий зміст вимог
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення суду було розірвано. Від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає та знаходиться на утриманні матері. Крім того, позивач звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що вона ніде не працює, самостійно виховує та піклується про доньку, відповідач їй в цьому не допомагає, інших утриманців відповідач не має, а тому позивач вважає, що з відповідача на її користь на її утримання підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/5 частини від його доходів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини від усіх видів доходу платника аліментів щомісячно, починаючи з 28.05.2024 і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач ухиляється від свого обов'язку утримувати жінку, з якою проживає дитина, батьком якої він являється, до досягнення дитиною трьох років. Розмір аліментів, який просить стягнути позивач є обґрунтованим, достатнім, законним, справедливим та таким, що відповідає потребам позивача на даний час.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У жовтні 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини від усіх видів доходу платника
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Матківська М. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року для розгляду цієї справи замінено суддю Міхасішин І. В. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Стадник І. М., Матківська М. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов не взяв до уваги, що відповідач належним чином не повідомлений про розгляд справи та судові повістки не надходили, так як на даний час проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 , а тому був позбавлений подати заперечення щодо позову.
У скарзі зазначає, що він не заперечує сплати аліментів на утримання дружини, проте розмір визначений судом є завищеним, оскільки із заробітної плати здійснюються відрахування на сплату аліментів на утримання доньки в розмірі частини заробітку щомісячно. В свою чергу, проходження військової служби потребує постійних матеріальних вкладень на амуніцію та екіпірування. Крім того, під час проходження служби погіршився зір, тому змушений проходити лікування, змінити контактні лінзи.
Відтак, з метою дотримання балансу інтересів сторін вважає, що достатнім розміром аліментів буде 1/12 частини від його доходу, що буде розумним по відношенню до сторін з об'єктивної можливості матеріального забезпечення та дійсних їх потреб.
Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу
08.11.2024 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому звернула увагу на те, що доводи, на які посилається апелянт, є безпідставними, а оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим. Вказує, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати таку допомогу позивачу, яка самостійно утримує та виховує доньку. Відповідач працевлаштований та отримує високий дохід з місця роботи, групи інвалідності та інших утриманців немає. Докази понесених витрат на лікування зору та будь яких інших витрат відповідачем не надано.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі, який рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 24.04.2024 розірвано (а.с.8).
Сторони спору є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7).
Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-10).
З копії довідки, виданої Кам'яногріським старостинським округом Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 09.05.2024 №416 слідує, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться біля матері ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с.11).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень частини першої статті 369ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Спір між сторонами виник з приводу стягнення аліментів на утримання матері, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частини друга, четверта, шоста статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).
Згідно із ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 76 цього Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 80 СК України у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 у справі № 712/4702/19 (провадження 61-929св20).
Вирішуючи спір, суд правильно врахував ті обставини, що позивач потребує матеріальної допомоги від відповідача, що у свою чергу є його обов'язком відповідно до ст. 84 СК України, так як на даний час вона не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці та малолітня дитина проживає разом із матір'ю.
За таких обставин, встановивши, що позивач виховує малолітню доньку, якій на час подання позову не виповнилось трьох років, при цьому відповідачем не доведено належними доказами, що він не спроможний надавати матеріальну допомогу в розмірі 1/5 частки від його заробітку, суд виходячи з положень ст.ст.75, 84 СК України дійшов правильного висновку про наявність можливості у відповідача сплачувати аліменти на дружину у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів звертає увагу, що визначений розмір аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку відповідає обставинам справи та матеріальному становищу відповідача, який не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості надавати матеріальну допомогу матері дитини у визначеному судом розмірі. В свою чергу, матеріалами справи підтверджено й відповідачем не заперечується, що він працевлаштований та має постійний дохід у вигляді заробітної плати.
ОСОБА_1 надала суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених нею вимог, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого та вмотивованого рішення, яке і було ухвалене судом першої інстанції.
Враховуючи перебування ОСОБА_2 на військовій службі та отримання ним відповідного доходу, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неспроможність сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі через стягнення з нього аліментів на утримання доньки у розмірі частини заробітку (доходу), так як стягнення з нього аліментів на дитину не позбавляє його обов'язку з утримання дружини.
Не заслуговують на увагу також доводи про те, що судом порушено його права, а саме - неповідомлення його належним чином про розгляд справи, позовна заява та судові повістки не надходили, а тому не мав можливості заявити клопотання та заперечення щодо позовних вимог, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 03.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у вказаній справі. Посилаючись в мотивувальній частині на ст.19, ст.274 ЦПК України, судом постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 19).
Суд, виконуючи норми ЦПК України повідомив відповідача про розгляд справи та направив копію ухвали, однак конверт повернувся на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 22-23).
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже у разі зазначення причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» поштове відправлення вважається врученим в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Такий висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Враховуючи норми ст. ст. 19, 274 ЦПК України, суд розглянув справу без виклику сторін та надав відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, однак скаржник не скористався вказаним правом - не подав відзив на позовну заяву, як і жодних доказів на спростування використання кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилався на фінансову неможливість сплачувати аліменти на дружину в розмірі визначеному позивачем через наявність у нього захворювання, зокрема погіршення зору, яке потребує лікування. Однак такі доводи апеляційної скарги колегія суддів не бере до уваги, оскільки апелянтом не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з проходженням такого лікування, а також не доведено належними та допустимими доказами недостатність щомісячного доходу, який він отримує, для надання матеріальної допомоги дружині у порядку ст. 84 СК України.
Також, апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач працює та має власний дохід, а тому не має права на отримання коштів від відповідача у розмірі визначеному судом, оскільки матеріальний стан позивача не впливає на наявність у неї права на отримання коштів на своє утримання від батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Інших доказів, які б свідчили про неможливість стягнення з відповідача аліментів у визначеному судом розмірі скаржником до суду першої інстанції та до апеляційного суду не надано.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано жодних доказів, які свідчать про неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі чи наявність підстав для звільнення його від обов'язку утримувати дружину. Оскільки, у матеріалах справи відсутні відомості про незадовільний стан здоров'я відповідача чи перебування на його утриманні інших осіб, які в силу закону потребують його матеріальної допомоги, а отже, і відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, визначених судом першої інстанції.
Апеляційний суд зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, тому з огляду на встановлені у справі обставини, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дружини не порушує інтереси сторін.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
А також слід враховувати, що згідно ч. 4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Враховуючи зазначені положення закону відповідач по справі не позбавлений можливості у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, або у зв'язку зі зміною обставин, що впливають на визначений розмір аліментів, подати заяву про зменшення розміру аліментів, присуджених рішенням суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: М. В. Матківська
І. М. Стадник