Справа № 2-1996/10/0408
Вступна та резолютивна частини
19 листопада 2010 року Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі :
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Севастьянової І.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Голоцван Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 19 листопада 2010 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди залишені без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд -
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень 00 копійок (двадцять тисяч гривень 00 коп.) .
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати по справі: - судовий збір в розмірі - 08,50 грн . та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі - 07,50 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В.Свистунова
Повне рішення буде виготовлено протягом п"яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.
Суддя: О.В.Свистунова
Справа № 2-1996/10/0408
19 листопада 2010 року Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі :
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Севастьянової І.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Голоцван Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 19 листопада 2010 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди залишені без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з жовтня 1979 року по 18 березня 2007 року він працював в шкідливих та важких умовах праці на шахті «Октябрська» РУ Комінтерну Виробничого об'єднання «Кривбасруда», ШУ «Октябрська» Виробничого об'єднання «Кривбасруда» та Відкритому акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» на підземних дільницях - на посадах: механіка та начальника дільниці.
Працюючи понад 30 років в умови праці, яка характеризується важкою фізичною працею в шкідливих умовах, у позивача розвилось професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст.(пиловий бронхіт І-ІІ ст.., емфізема легень І-ІІ ст..) легенева недостатність ІІ ст.
Згідно пункту 17 акту розслідування хронічного профзахворювання причиною професійного захворювання явилась робота впродовж 35 років 05 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК.
Винними в своєму захворюванні, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які передбачають створення підприємством безпечних і не шкідливих умов праці, позивач вважає керівництво: шахти «Октябрська» РУ Комінтерну Виробничого об'єднання «Кривбасруда», ШУ «Октябрська» Виробничого об'єднання «Кривбасруда» та Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ». Факт вини підприємства підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання № 20 від 27.03.2009 р.
За висновком профпатологічної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 05.05.2009року позивачу було вперше та безстроково встановлено 30% втрати професіональної працездатності внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці та встановлено ІІІ групу інвалідності.
У відповідності із Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, позивачу було призначено та виплачено відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, та провадяться страхові виплати, які компенсують відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 40140,00 грн. (постанова відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі № 0407/15959/15959.1/2 від 14.07.2009р.).
Позивач вважає, що втратив своє здоров'я, значний відсоток працездатності та є інвалідом саме з вини підприємств - відповідачів, в результаті чого постійно відчуває значний фізичний біль. Висновком профпатологічної медико-соціальної комісії йому протипоказана важка праця в умовах виробничого пилу.
Свої моральні страждання позивач оцінює в сумі 100 000 гривень, які просить стягнути з відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Суму моральної шкоди - 100 000 грн. позивач визначає по аналогії, а саме: Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було передбачено страхову виплату за моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Починаючи з 01 січня 2010 року, на підставі норм Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009р. № 1646-VІ розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2010 року складає 869 гривень. Враховуючи зазначене позивач і визначив вказану суму у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
Позивач вважає, що строк звернення його до суду із зазначеними вимогами не сплив, оскільки, заявлений ним спір є спором,що виникає із трудових правовідносин, тому і вважає, що зазначений строк встановлений для звернення із зазначеною позовною заявою до суду відновленню не полягає.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підтримав, та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги позивача до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підтримав повністю, при цьому послався на обставини вказані в позовній заяві, а саме зазначив, що саме з вини підприємства, позивачу заподіяна шкода, йому встановлено 30% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи, позивач часто змушений звертатися за допомогою лікарів. Також, представник пояснив, що позивачу було відомо про шкідливі умови праці, проте, він не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він отримав профзахворювання та переносить моральні та фізичні страждання.
Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» Голоцван Д.В. позов не визнав та пояснив, що умови праці в яких працював позивач обумовлені шкідливими виробничими факторами усунути які не можливо, позивач користувався пільгами та пільговою пенсією, підвищеною заробітною платою, додатковими відпустками. Позивач також не обґрунтував розмір компенсації моральної шкоди, не надав доказів, які б свідчили про перенесений ним психологічний стрес. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивач втратив частково здібність до професійної діяльності. Враховуючи вищезазначене просить в позові відмовити.
Вислухавши позивача, представників сторін, кожного окремо, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
При обговоренні питання щодо спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, а також ті істотні зміни, які вимушено відбулись у його життєвих стосунках.
Як було встановлено у судовому засіданні, і цей факт підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.22-23), ОСОБА_1 в період з жовтня 1979 р. по 18 березня 2007 року працював праці на шахті «Октябрська» РУ Комінтерну Виробничого об'єднання «Кривбасруда», ШУ «Октябрська» Виробничого об'єднання «Кривбасруда» та Відкритому акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» на підземних дільницях, на посадах: механіка та начальника дільниці. Звільнений у зв'язку з виходом на пенсію.
Тобто, позивач протягом тривалого часу - 35 років 05 місяців правцював в шкідливих та тяжких умовах праці. В процесі роботи на даних посадах його організм постійно піддавався шкідливому впливу, а саме: пил з вмістом кремнію діоксину від 10-70% на протязі 85% робочого часу; оксиду вуглецю у розмірі 4.50мг/м.куб. при нормативному значенні 2.0 мг/м.куб на протязі 80% робочого часу; переміщення на протязі зміни 10.5 км при нормативних показниках 8.0 км. Згідно рішення лікувально експертної комісії інституту промислової медицини від 26.02.2009р. (а.с.19) позивачу було встановлено діагнози :
- хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст.(пиловий бронхіт І-ІІ ст.., емфізема легень І-ІІ ст..) легенева недостатність І-ІІ ст.
Згідно пункту 17 акту розслідування хронічного профзахворювання причиною професійного захворювання явилась робота впродовж 35 років 05 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК (а.с.11-14).
Крім того, відповідно до п. 19 зазначеного акту, винними в своєму захворюванні, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які передбачають створення підприємством безпечних і не шкідливих умов праці, позивач вважає керівництво: шахти «Октябрська» РУ Комінтерну Виробничого об'єднання «Кривбасруда», ШУ «Октябрська» Виробничого об'єднання «Кривбасруда» та Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ». Факт вини підприємства підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання № 20 від 27.03.2009 р. (а.с.11-14).
За висновком медико-соціальної експертної комісії від 27.05.2009 року (а.с.17, 26) позивачу первинно та на безстроково було встановлено 30% втрати професіональної працездатності та визнано інвалідом 3 групу. Позивачеві протипоказано: важка праця в умовах виробничого пилу.
Виписками з історії хвороб стаціонарного хворого та із наданих в якості доказів виписних епікризів позивача встановлено, що він неодноразово знаходився в медичних закладах (а.с.6-10,15,16,18). Як зазначено в медичних документах, лікарями йому рекомендовано: медикаментозне лікування, уникати психо-емоційних, фізичних навантажень, уникати тривалого перебування на сонці, щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, санаторно-курортне лікування.
Позивачеві Постановою Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі призначено виплати одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності (а.с.24) в розмірі 40 140,00 грн..
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Суд вважає, що факт виплати позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата зазначених сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у якості самостійних виплат. Отримання позивачем пенсії за віком також не впливає на право позивача отримати і обов'язок відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків та профзахворюванні, оскільки ця пенсія виплачується позивачу не із зазначених підстав.
Також, суд відхиляє доводи представника відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» щодо допустимого засобу доказування факту моральної шкоди через їх неспроможність і суперечність змісту приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України, що базуються на законодавчій презумпції про високий ступінь вірогідності даних, гарантований суворим дотриманням правил, передбачених законом для форми (джерел) отримання певного роду даних, тоді як за п. 1.1 затвердженого наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995 Порядку на МСЕК лише покладається обов'язок встановлювати факт спричинення моральної шкоди, а не виключається можливість доводити такий факт іншими доказами, що підтверджують положення п. 3.8 цього Порядку про комплексний розгляд лікарських висновків з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці, обов'язок створити які з впровадженням сучасних санітарно-гігієнічних засобів для запобігання виникненню професійних захворювань покладений ст. 153 КЗпПУ за трудовим договором на роботодавця. Небезпечні та шкідливі умові праці і фактори на робочому місці, про які згідно зі ст. 29 КЗпПУ попереджається працівник до фактичного допуску до роботи, за своєю природою є обставинами, що свідчать про ступінь ймовірності виникнення внаслідок виконання обумовленої трудовим договором роботи професійного захворювання з втратою працездатності, про виникнення якого сторонам трудового договору (ст. 21 КЗпПУ) заздалегідь невідомо, бо воно не є неминучим. У зв'язку з цим працівник, даючи розписку, засвідчує лише свою обізнаність з ризиком захворювання, виникнення якого припускається і не залежить від волі осіб, та з яким пов'язана втрата здоров'я і працездатності, як професійної, так і загальної, а не дає згоду на втрату цієї працездатності. Вжиття з свого боку всіх можливих заходів для створення безпечних і нешкідливих умов праці для запобігання таким обставинам відповідач не довів, не спростувавши презумпцію своєї вини за ст. 614 ЦК України.
Відповідно до вищевказаного вбачається виникнення у позивача права, а у відповідачів обов'язку за ст. 237-1 КЗпПУ на виплату грошової суми за моральну шкоду, як про це відзначав Пленум Верховного Суду України в п.п. 6, 13 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, винним в отриманні позивачем професійних захворювань є відповідачі у справі, і даний факт підтверджено письмовими матеріалами справи. Від професійних захворювань позивач втратив працездатність в розмірі 30 % - безстроково та є інвалідом 3 групи. Від професійних захворювань позивач переносить фізичний біль та моральні страждання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійних захворювань порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи представника відповідача - ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат » про те, що вони не є належними відповідачами по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки, правовідносини сторін виникли у 2009 році , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов'язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач є інвалідом, кожний рік проходить стаціонарно лікування, фізично страждає та морально переживає від отриманих ним професійних захворювань , суд вважає , причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто - 100 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, а саме: 30% втрати професійної працездатності, наявність встановленої у нього 3-ї групи інвалідності, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійному захворюванні позивача. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.
Зважаючи на викладене, а також, керуючись ст.60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо розмір відшкодування моральної шкоди слід взяти до уваги, крім вищенаведених обставин, відповідну тривалість впливу шкідливого виробничого фактору на позивача, що у кінцевому результаті свідчить про ступінь їх вини у заподіянні шкоди. Таким чином, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у 20 000 гривень.
Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача - 30% , стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, тривалість страждань і переживань, наявність у нього 3-ї групи інвалідності, а також той факт, що з 01.06.2009 року мінімальна заробітна плата становить 625 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у загальному розмірі 20 000 грн ., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Посилання представника відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 27.05.2009 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “Про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. Право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов»язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України. А також, враховуючи ті обставини, що втрату працездатності позивачу було встановлено лише у травні 2009 року, а про право на звернення до суду із питання щодо відшкодування моральної шкоди позивачу стало відомо лише у 2010 році, крім того, за цей час позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено письмовими матеріалами справи, суд поновлює позивачу строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.
Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача, на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме: судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 07,50 грн., відповідно до вимог ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258 позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та вимог ст.. 88 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та к еруючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р,, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень 00 копійок (двадцять тисяч гривень 00 коп.) .
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати по справі: - судовий збір в розмірі - 08,50 грн . та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі - 07,50 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В.Свистунова
Повне рішення суду виготовлено 19 листопада 2010 року.
Суддя: О.В.Свистунова