Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.12.2024м. ХарківСправа № 922/3008/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Дорожньо-Будівельна Компанія", м. Слов'янськ(з), Донецька обл.
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників:
позивача - Мишолов Р.О., Левченко Д.І.
відповідача - Авді К.Б.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Дорожньо-Будівельна Компанія" (надалі - Позивач) звернувся 27 серпня 2024 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання протиправним та скасувати п. 1 резолютивної частини рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відповідач) від 27.06.2024 року № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21 в частині визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів та п. 2 резолютивної частини рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2024 року № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21. А також покладення на Відповідача суму судового збору.
Ухвалою суду від 29.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3008/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання на 26.09.2024 о 11:15. Ухвалою суду від 26 вересня 2024 року у справі №922/3008/24 суд зазначив, що клопотання (вх. №24323) було задоволено та повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 17 жовтня 2024 року о(б) 11:00.
17 жовтня 2024 року судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "27" листопада 2024 р. та відкладено підготовче засідання на 31.10.2024 о 11:20. Подане 31.10.2024 клопотання про витребування доказів не розглянуто.
Суд зазначає, що судове засідання призначене ухвалою суду від 17.10.2024 на 31.10.2024 року не відбулося з причин поточної обстановки, що склалася в місті Харкові, влучанням російської авіабомби у будівлю Держпром, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, що зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали суттєвих руйнувань, перебої у електропостачанні та повноцінного функціонування суду. Також, зазначене спричинило до затримки розгляду, вирішенні питань щодо поданих клопотань та заяв, виготовлення певних процесуальних документів.
Враховуючи усунення обставин, які зумовили підстави тимчасової затримки у вирішенні спорів, суд повідомив своєю ухвалою від 06.11.2024, що засідання у справі відбудеться 14 листопада 2024 року о(б) 11:30 год.
Судом постановлено ухвалу від 14 листопада 2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05 грудня 2024 року о 11:30. Ухвалою суду від 05.12.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 19 грудня 2024 року о(б) 11:30 год.
Враховуючи зазначене та наявність клопотання Позивача, яке було подано до суду 31.10.2024 про витребування у ПрАТ "ВФ Україна" доказів у вигляді інформації щодо визначених у клопотанні номерів телефонів, суд зазначає наступне.
Так, на запити адвоката Тетяни Бурди від 14.10.2024 за № 1410-1 та №1410-2 ПрАТ "ВФ України" (на бланках Vodafone) надано відповіді, де: - у відповіді від 16.10.2024 № SD-24-10658 зазначено, що за вказаним номером (інформація знаходиться в матеріалах справи) у період з 01.01.2018 року по 31.12.2020 року обслуговувався у мережі ПрАТ "ВФ Україна" знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору про надання послуг мобільного зв'язку та реєстрації своїх персональних даних. - у відповіді 16.10.2024 № SD-24-10675 зазначено, що за вказаним номером (інформація знаходиться в матеріалах справи) у період з 01.01.2018 року по 31.12.2020 року не належить ОСОБА_1 .
Крім того на скеровану 22.10.2024 на адресу ПрАТ "ВФ Україна" ОСОБА_2 заяву про надання інформації, першим надано відповідь (за № СС 675.15.10 від 15.10.2024 та за № СС705.28.10 від 28.10.2024) з посиланням на пп.16 п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" передбачено право на отримання розшифровки подій за той розрахунковий період, до якого він має фінансові претензії. Ґрунтуючись на вищевказаному повідомляємо, що задовільними Ваш запит можливість відсутня.
Дослідивши подане представником Позивача клопотання про витребування доказів у ПрАТ "ВФ Україна" з наданими доказами (відповідями на запити), суд вважає за доцільне зазначити, що з боку ПрАТ "ВФ України" (на бланках Vodafone) було надано відповіді, які на думку суду вважаються достатніми для розгляду справи та встановлення обставин справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність всіх обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таємниця спілкування, зокрема телефонних розмов, гарантується Конституцією України, що визначено статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Крім того, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 94 ЦК України встановлено, що суб'єктом права на таємницю кореспонденції слід вважати також і юридичну особу.
Цивільним кодексом України у статті 306 визначено, що фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні комунікації» постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг зобов'язані здійсню вати захист конфіденційності електронних комунікацій відповідно до Конституції України та цього Закону. Статтею 119 вказаного Закону визначено, що постачальники електронних комунікаційних послуг повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність даних щодо кінцевого користувача, отриманих при укладенні договору про надання електронних комунікаційних послуг та наданні електронних комунікаційних послуг, в тому числі щодо: 1) персональних даних споживача; 2) факту отримання кінцевим користувачем електронних комунікаційних послуг; 3) змісту інформації, що передається та/або отримується кінцевим користувачем; 4) обсягу, змісту, маршрутів передачі інформації (даних), у тому числі даних, що обробляються з метою передачі інформації в електронних комунікаційних мережах або оплати електронних комунікаційних послуг; 5) даних про місцезнаходження, до яких належать будь-які дані, що обробляються постачальником електронних комунікаційних послуг при наданні послуг електронних комунікацій, в тому числі щодо розташування термінального обладнання. Ця вимога не поширюється на випадок передачі даних про місцезнаходження абонента, що здійснює виклик до служби екстреної допомоги за номером 112; 6) даних про спроби виклику між певними кінцевими точками електронної комунікаційної мережі, в тому числі про невдалі спроби виклику (таких, що були ініційовані і не отримали відповіді) або перерване з'єднання. Інформація про електронні комунікаційні послуги, отримані кінцевим користувачем, може надаватися за наявності його попередньої згоди, вираженої у письмовій чи будь-якій іншій формі, що дає змогу зробити висновок про факт надання такої згоди або у порядку та відповідно до вимог Конституції України та законів України.
Право особи на таємницю кореспонденції закріплено в міжнародних актах, де відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на таємницю його кореспонденції, а стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить положення, відповідно до якого кожен має право на повагу до його приватного й сімейного життя, до житла й до таємниці кореспонденції. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права містить аналогічну норму у статті 17, відповідно до якої заборонено свавільне чи незаконне посягання на таємницю кореспонденції.
Оцінюючи надані представником Позивача додатки до клопотання про витребування доказів, враховуючи викладений в них зміст, а також встановлені законом вимоги ат порядок, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.
У судовому засіданні, яке відбулося 19 грудня 2024 року, представник Позивача позовні вимоги підтримує, вважає їх обґрунтованими, доведеними та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає їх не обґрунтованими з підстав порушення з боку Позивача законодавства про захист економічної конкуренції, де наявні дії щодо спрямованості суб'єктів господарювання погодження, координування, власної конкурентної поведінки.
Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини з урахування посилання кожного з учасників справи щодо своєї позиції.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 27.06.2024 року Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було винесено рішення № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21 щодо ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у розмірі 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч грн..00 коп.). Де, за результатами розгляду справи № 2/01-23-21 було визнано ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ПЕРША ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» особами, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у торгах, проведених ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНИМ ВІДДІЛОМ ПОКРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на закупівлю «Послуги по поточному ремонту з ліквідації руйнувань асфальтобетонних покриттів магістральних доріг струменевим методом машиною марки УЯР - 101, Раtcher Strassmayr (або еквівалент) м. Покровськ Донецької області» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2019-02-21-000161-a).
Проте Позивач не погоджуючись з рішенням Антимонопольного комітету України Східного Міжобласного територіального відділення від 27.06.2024 року № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Рішення № 70/101-р/к) звернуся до господарського суду про скасування такого рішення з підстав недоведеності вини Позивача, оскільки висновки Відповідача ґрунтуються лише на припущеннях і не мають конкретних доказів, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Позивач вважає не обґрунтованим посилання Відповідача листа ГУ ПФУ у Київській області від 25.05.2020 № 55-02/691, де повідомило Відділення, що під час проведення торгів ТОВ "Перша Українська Дорожньо-Будівельна Компанія" та ТОВ "Перша Дорожньо-Будівельна Компанія" одночасно перебували у трудових відносинах з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Дії щодо надання цьому листу оцінки не відповідає дійсності, оскільки Торги були проведені у період з 21.02.2019 року по 04.04.2019 року, в свою чергу ОСОБА_3 була прийнята на роботу до ТОВ «ПУДБК» 16.04.2019 року, відповідно до наказу № 17-к від 15.04.2019 року (т. 1 а.с. 46). Тобто ОСОБА_3 не залучалась ТОВ «ПУДБК» до підготовки документів для участі у Торгах, а висновок АМКУ про протилежне не відповідає обставинам справи та не має належного висновку, який би ґрунтувався на нормах чинного законодавства. Про що також свідчить відсутність договорів про спільну діяльність, між ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» які, в тому числі, встановлюють графіки чи черговість виконуваної роботи спільного працівника, а також відсутні законодавчо встановлені вимоги про необхідність погодження між суб'єктами господарювання графіків чи черговості виконуваної роботи працівниками.
Стосовно викладеного Відповідачем у Рішенні № 70/101-р/к щодо фінансових відносин між ТОВ «ПУДБК» і ТОВ «ПДБК», Позивач не погоджується з викладеним з наступного.
Укладені договори купівлі-продажу товарів, про надання послуг, оренди техніки між ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» не створюють умов для спільної діяльності Товариств, обізнаності про діяльність один одного та не мають жодного впливу на участь Товариств у Торгах, що не суперечать нормам чинного законодавства. А за боку Відповідача не доведено попередньої змови учасників Торгів, на підставі укладених договорів, що призвели чи могли призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
На думку Позивача Відповідачем не спростовано того, що ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» діяли під час Торгів у власних інтересах, як самостійні господарюючі суб'єкти, мали реальні, конкурентноздатні тендерні пропозиції та можливості реального виконання цих пропозицій. Предметом договорів були товари, послуги, що реалізовувались за звичайними ринковими цінами, без застосування будь-якого роду особливих умов. Отже з боку Відповідача відсутні фактичні докази наявності між ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» особливих господарських відносин, не надано належної правової оцінки договорам з наявністю причинно-наслідкового зв'язку між наявністю господарських відносин та домовленістю про результати Торгів.
Позивач вважає, що перебування суб'єктів господарювання у фінансових та господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами. Посилаючись при цьому на постанову Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 917/1424/17 - наявність певних господарських правовідносин між двома юридичними особами не вказує на відсутність між ними конкуренції та на безумовну єдність їх інтересів. Та недоведеність Відповідачем стосовно одержання фінансової допомоги, яке безпосередньо пов'язане саме з участю в Торгах, а не з іншою господарською діяльністю Позивача та ТОВ «ПДБК», що має значення для розгляду справи, де Позивач посилається на висновок викладений в постанові Верховного суду від 30 травня 2023 року у справі № 910/1528/22. Верховного суду у справі № 910/737/21 свідчить про те, що наявність договору про надання поворотної фінансової допомоги не може свідчити про антиконкурентні узгоджені дії, оскільки перебування вказаних юридичних осіб у фінансових та господарських відносинах, як до оголошення про проведення торгів, так і після проведення торгів не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами.
На думку Позивача висновки Східного МВТ щодо ІР-адреси та подання тендерних пропозицій є хибними та необґрунтованими. Так, ТОВ «ПУДБК» зазначає, що наявність однієї IP-адреси не свідчить про доступ Товариств до персональних комп'ютерів одних одного, що не заперечується і Відповідачем, адже в Рішенні зазначено, що даний факт свідчить лише про одну точку доступу до мережі Інтернет. Підключенню до мережі через Wi-Fi роутер не можуть свідчити про вчинення Позивачем порушення конкурентного законодавства, адже технічно можливо необмеженій кількості підключень пристроїв мати однакову ІР-адресу.
Товариства знаходяться за однією адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирівська, будинок 57А, в різних офісах, а також мають в користуванні приміщення за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 16, Товариства цілком ймовірно можуть використовувати одну точку доступу до мережі Інтернет, та цей факт не може підтверджувати узгодженість дій останніх.
Кінцевим строк подання тендерних пропозицій в Торгах було 12 березня 2019 року 09:00. Тобто, подання ТОВ «ПДБК» та ТОВ «ПУДБК» тендерних пропозицій в один день зумовлено тим, що 11 березня 2019 року - останній робочий день в межах строку подання тендерних пропозицій, та жодним чином не вказує на домовленість між Товариствами та на узгоджену поведінку.
З огляду на це, в Рішенні № 70/101-р/к Відповідачем не обґрунтовано яким чином подання учасниками торгів тендерних пропозицій з однієї IP-адреси свідчить про те, що між ними відбувся обмін інформацією при підготовці тендерних пропозицій та не наведено жодних доказів на підтвердження цього факту. В свою чергу, здогадки та припущення Відповідача не можуть бути підставою для висновку про порушення
Щодо телефонного зв'язку між ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» обумовлюється тим, що між Товариствами наявні господарські відносини, в межах зазначених вище договорів, а отже між останніми можлива комунікація. Наявність інформації щодо телефонного зв'язку не підтверджує того, що здійснювався обмін інформації щодо Торгів. На думку Позивача Відповідачем не досліджено чи здійснювались комунікація між Товариствами в інші періоди часу, відмінні від періоду проведення Торгів, а отже це не дозволяє зробити об'єктивний висновок щодо здійснення обміну інформацій стосовно Торгів, як поведінка, що може визначатися як нетиповою в інші періоди.
Позивача вважає оцінку Відповідача при прийнятті Рішення № 70/101-р/к стосовно наявності спільних особливостей електронних файлів Товариств, поданих у складі тендерних пропозицій на Торги, як такі, що створені в один день за допомогою однакових додатків та однієї версії PDF, є неналежним доказом вчинення учасниками торгів антиконкурентних узгоджених дій, оскільки такі документи в складі тендерної пропозиції є достатньо поширеними, можуть свідчити про співпадіння дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку та не можуть бути беззаперечними доказами наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Застосування однакового програмного забезпечення та версії PDF не підтверджує факт правопорушення, оскільки вказані вище програми перебувають у вільному доступі в мережі Інтернет та можуть бути завантажені будь-якою особою. Самі версії програм періодично оновлюються автоматично, що не потребує будь-яких дій зі сторони користувачів цих програм
Позивач вважає, що оцінці фактів подання Товариствами, як учасниками торгів документів, що мають спільні особливості, Відповідачем не зібрано і не зазначено доказів в оскаржуваному Рішення № 70/101-р/к, що доводять неможливість співпадіння.
Позивач зауважує, що у спірному рішенні відсутні будь-які вказівки про дослідження Відповідачем обставин, пов'язаних з формуванням розрахунку цінової складової пропозицій, зроблених кожним з учасників Торгів на предмет їх економічного походження, а також відсутні вказівки про дослідження питань діяльності учасників стосовно потенційної можливості реального виконання кожним з них зроблених ними пропозицій. Результат торгів залежить саме від якості пропозиції та її вартості, що власне і складає суть пропозиції, а тому саме суть тендерних пропозицій в першу чергу повинна бути досліджена Відповідачем - наскільки вони реальні та конкурентоспроможні.
Під час проведення Торгів мала місце цінова конкуренція між учасниками, а перемога в Торгах стала наслідком запропонованої найменшої ціни, яка є основним критерієм оцінки. Учасниками Торгів запропоновано замовнику різні ціни і останній не був позбавлений можливості обрати іншого переможця або відхилити пропозиції учасників.
Щодо тривалого строку розгляду справи. Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято розпорядження від 07.02.2020 року № 55/2-рп/к про початок розгляду справи № 55/2-2020. При цьому Рішення № 70/101-р/к Відповідачем прийнято 27.06.2024 року. Тобто, розгляд справи здійснювався понад 4 років 4 місяців, а Позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції після спливу п'яти років з дня закінчення подій, які Відповідач кваліфікує, як вчинення порушення.
Позивач зазначає, що проведення розслідування у такий строк за однією процедурою закупівлі з двома учасниками, ураховуючи строки притягнення до відповідальності, встановлені у статті 42 Закону (п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об'єктивними та поважними причинами, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи органом АМК, такими як складність справи, поведінка сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів тощо. Збір доказів в антимонопольній справі, які лягли в основу оскаржуваного Рішення № 70/101-р/к відбувався у 2020-2021 роках, де Позивачем були надані всі документи, які було витребувано. Розгляд Відповідачем справи протягом такого строку став надмірним тягарем для ТОВ «ПУДБК», з огляду на відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання відповідності дій останнього вимогам Закону. Розгляд органами АМК антимонопольної справи протягом тривалого часу позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратили достовірність і повноту з плином часу, тощо.
Враховуючи вищевикладене на думку Позивача з боку Відповідача здійснено порушення його прав щодо втручання у господарську діяльність товариства, у зв'язку з чим Позивач був вимушений звернутися до суду за своїм захистом.
Відповідач не погоджується з визначеним у позові вимогами та зазначає, що посилання Позивача ґрунтуються на незгоді з Рішенням №70/101-р/к , проте не доводить, а ні фактичними доказами, а ні належним правовим обґрунтуванням відсутності порушення конкурентного законодавства.
З наданої ГУ ДПС У Донецькій області листом від 18.08.2021 №17876 /5/05-99-12-04-14 (вх. від 25.08.2021 № 70-01/1351кі) (т. 2 а.с. 233) та ГУ ДПС Київській області листом від 25.08.2021 № 20759/5/10-36-12-01 (вх. від 03.09.2021 №70-01/5079) (т. 2 а.с. 234) інформації про банківські рахунки, що відкриті ТОВ «ПУДБК» і ТОВ «ПДБК» у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «УКРСИББАНК») вбачається наступне.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 04.06.2020 №20.1.0.0.0/7-200528/5804 (вх. від 11.06.2020 №55-01/56кі) (т. 2 а.с. 235-236), АТ «УКРСИББАНК» листом від 04.06.2020 № 65-3/09/01 (вх. від 15.06.2020 №55-01/57кі) (т. 2 а.с. 237-245) надали інформацію стосовно операцій (виписки) по рахунках Відповідачів за 2019 рік. Так, Відповідачем встановлено відносини ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» у період 01.01.2019 - 01.05.2019, що відображено у таблиці № 4 Рішення №70/101-р/к, та наявність перерахованих коштів між ними на загальну суму з січня по липень 2019 року, що становить 4 675 869 грн., а отже свідчить про сталі господарські відносини між ними як до проведення Торгів, так і після їх проведення.
ТОВ «ПДБК» листом від 12.08.2019 № 54 (вх. від 12.08.2019 № 55-01/700) (т. 2 а.с. 198-221, відкрита інформація міститься на СД диску наданому АМК) повідомило, що між ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» протягом 2018 року та січня - липня 2019 року існували господарські правовідносини щодо купівлі, продажу товарів, надання послуг, оренди техніки, а саме між ними були укладені наступні договори, які діяли, зокрема, протягом вказаного періоду: - Договір поставки від 02.07.2018. Відповідно до договору від 02.07.2018 та видаткових накладних ТОВ «ПУДБК» постачало ТОВ «ПДБК» товар: бетон БСГ В15ПЗ; бордюр БР 15.30.100, тощо; - Договір купівлі-продажу товару від 20.07.2017 №20/07-2017. Відповідно до договору 20.07.2017 №20/07-2017 та видаткових накладних ТОВ «ПУДБК» постачало ТОВ «ПДБК» наступні товари: емульсію, щебінь, асфальтобетон, ЩМА, різні матеріли для будування, ремонту, облагороджування доріг; - Договір купівлі-продажу товару від 30.11.2017 №30/11-2017. Відповідно до договору 30.11.2017 №30/11-2017 та видаткових накладних ТОВ «ПУДБК» постачало ТОВ «ПДБК» наступні товари: фарбу для дорожньої розмітки; емульсію бітумну; ферродо пневмомуфти М1, М2, генератор ЕМ 10000RB, тощо; - Договір надання послуг від 24.04.2018 №2404/01-18. Відповідно до договору від 24.04.2018 №2404/01-18 та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало ТОВ «ПУДБК» послуги із використання вантажного автогудронатора АРБ-8; - Договір надання послуг від 24.04.2018 №2404/02-18. Відповідно до договору від 24.04.2018 №2404/02-18 та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало ТОВ «ПУДБК» послуги із використання автомобіля ГАЗ-2705-434; - Договір про надання послуг від 02.05.2018 №02/05/18-ПУ. Відповідно до договору від 02.05.2018 №02/05/18-ПУ та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало ТОВ «ПУДБК» послуги механізмами та автотранспортом, перелік яких зазначений у додатку 1 до договору №02/05/18-ПУ; - Договір про надання послуг від 01.06.2018 №0106-18. Відповідно до договору від 01.06.2018 №0106-18 та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало ТОВ «ПУДБК» послуги по укладанню асфальтобетону, влаштуванню дорожньої розмітки на автомобільній дорозі; - Договір про надання послуг від 02.05.2018 №0205-18-ТМ. Відповідно до договору від 02.05.2018 №0205-18-ТМ та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало ТОВ «ПУДБК» послуги по укладанню асфальтобетону; - Договір оренди від 03.12.2018 № 03/12/18. Відповідно до договору від 03.12.2018 № 03/12/18 та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало в оренду ТОВ «ПУДБК» техніку: автомобіль бортовий MAN TGL 12.210; - Договір оренди від 20.02.2019 № 27. Відповідно до договору від 20.02.2019 № 27 та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало в платне строкове користування ТОВ «ПУДБК» механізми: мініелектростанцію, генератор 5кВт, електромолоток відбійний, воздуходувки; - Договір про надання послуг від 20.02.2019 № 2002/19-1. Відповідно до договору від 20.02.2019 № 2002/19-1 та актів надання послуг ТОВ «ПДБК» надавало послуги ТОВ «ПУДБК» вантажного транспорту спецтехніки, зазначеній у додатку 1 до договору 20.02.2019 № 2002/19-1 (автогрейдер, коток дорожній, трактор, екскаватор, тощо). ТОВ «ПДБК» повідомило, що за період 2018 рік та січень-липень 2019 року придбано товарів, робіт, послуг від ТОВ «ПУДБК» на суму 5 870 817,92грн.; реалізовано товарів, робіт, послуг ТОВ «ПУДБК» на суму 7 772 621,99грн.
За даними інформаційних систем ДПС України вбачається, що ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» перебували у взаємовідносинах а саме: «ТОВ «Перша українська дорожньо-будівельна компанія», як продавець ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» у період листопад, грудень 2018 року, січень, липень 2019 року; ТОВ «Перша українська дорожньо-будівельна компанія», як покупець у ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» у період листопад, грудень 2018 року, січень, квітень, травень, червень, липень 2019 року» (мова оригіналу), як вказано в повідомленні ГУ ДПС у Донецькій області листом від 18.08.2021 №17876/5/05-99-12-04-14 (вх. від 25.08.2021 № 70-01/1351кі).
Таким чином, вбачається, що вищезазначена інформація свідчить про наявність сталих господарських відносин між Відповідачами та про їх обізнаність із діяльністю один одного, внаслідок існування яких між Відповідачами усувається або відчутно зменшується взаємна невизначеність щодо їхньої поведінки під час участі у Торгах, оскільки наявність господарських відносин між ТОВ «ПДБК» та ТОВ «ПУДБК» зумовлює виникнення у них певних прав та обов'язків щодо один одного.
За інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 04.06.2020 №20.1.0.0.0/7-200528/5804 (вх. від 11.06.2020 № 55-01/56кі), встановлено, що у період з листопада 2018 року по липень 2019 року між банківськими рахунками ТОВ «ПДБК» та ТОВ «ПУДБК» були наявні розрахункові операції протягом 2018 року, січня - липня 2019 року ТОВ «ПУДБК» повертало поворотну фінансову допомогу ТОВ «ПДБК».
Перерахування між Відповідачами поворотної фінансової допомоги свідчить про єдність їх економічних інтересів та відсутність конкуренції між ними, тобто взаємовідносини, що свідчать про фінансову підтримку один одного в господарській діяльності, що за умов справжньої конкуренції було б неможливо.
Щодо подання учасниками торгів тендерних пропозицій з однієї IP-адреси.
ДП «ПРОЗОРРО» своїм листом від 15.05.2019 № 206/1592/03 (вх. від 16.05.2019 № 55-01/434) (т. 2 а.с. 250) надав інформацію, що ТОВ «ПДБК» та ТОВ «ПУДБК» подали свої тендерні пропозиції на Торги з електронного майданчика «SmartTender.biz», оператором якого є ТОВ «СМАРТТЕНДЕР», де листом від 29.05.2019 № 332 (вх. від 04.06.2019 №55-01/507) (т. 3 а.с. 1) надало інформацію щодо ІР-адрес, з яких ТОВ «ПДБК» та ТОВ «ПУДБК» здійснювали вхід до кабінетів учасників та подали тендерні пропозиції для участі у Торгах. Зазначена інформація викладена в таблиці № 6 оскаржуваного Рішення № 70/101-р/к. Так, ТОВ «ПДБК» та ТОВ «ПУДБК» подали тендерні пропозиції на Торги з однієї ІР-адреси в один день (11.03.2019) і з невеликою різницею у часі, а саме - 27 хвилин.
Відповідач посилається на узгодженість дій Позивача ТОВ «ПДБК», про що зазначено у Рішенні № 70/101-р/к , оскільки останні подавали тендерні пропозиції з одного авторизованого електронного майданчика «SmartTender.biz» та з однієї і тієї ж ІР-адреси із невеликою різницею у часі, хоча не були обмежені у часі щодо подання своїх пропозицій від дати опублікування оголошення про проведення Торгів (оголошення розміщено 21.02.2019, кінцевий термін подання тендерних пропозицій 12.03.2019 - 19 днів для подання тендерних пропозицій). Проте, ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» подали свої пропозицій для участі у Торгах - 11.03.2019, що є передостаннім днем при цьому з невеликою різницею у часі .
ТОВ «СМАРТТЕНДЕР» листом від 29.05.2019 № 332 (вх. від 04.06.2019 №55-01/507) (т. 3 а.с. 1 - 4) повідомило, що ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» здійснили перерахування коштів для участі у Торгах в один день - 05.03.2019 через Київське ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
У зазначеному листі ТОВ «СМАРТТЕНДЕР» повідомило, що при реєстрації на електронному майданчику «SmartTender.biz» Відповідачами використовувалися e-mail: - ТОВ «ПДБК» - ІНФОРМАЦІЯ_3; - ТОВ «ПУДБК» - ІНФОРМАЦІЯ_2.
ТОВ «УКРНЕТ» у своєму листі від 29.05.2020 № 214/01/01-08 (вх. від 05.06.2020 №55-01/46кі) (т. 3 а.с. 5) повідомило, що електронна поштова скринька ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована 18.02.2016, при реєстрації вказано ім'я користувача: ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до інформації, зазначеній в ЄДР, ОСОБА_4 в період проведення Торгів був директором ТОВ «ПДБК». Електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2, як зазначалась ТОВ «ПДБК» на бланках документів, поданих ним на Торги.
ТОВ «ПДБК» листом від 12.08.2019 №54 (вх. від 12.08.2019 №55-01/700) зазначило, що e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 використовувався товариством протягом 2018 року та січня-травня 2019 року.
Тобто, електронна скринька ІНФОРМАЦІЯ_2, яка використовувалась ТОВ «ПУДБК» для реєстрації на електронному майданчику «SmartTender.biz» для участі у Торгах, також зазначалась ТОВ «ПДБК» на бланках документів, поданих ним у складі тендерної пропозиції на Торги, що свідчить про їх узгоджену поведінку.
ТОВ «УКРНЕТ» листом від 29.05.2020 № 214/01/01-08 (вх. від 05.06.2020 №55-01/46кі) повідомило, що протягом листопада 2018 року - липня 2019 року доступ до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювався з IP-адреси. Відповідно до інформації, розміщеної в мережі Інтернет за посиланням https://www.ukraine.com.ua/info/, ІР адреса належить Інтернет провайдеру ТОВ «ІНТЕРНЕТ СХІД ГРУП» м. Краматорськ.
Так, ТОВ «ІНТЕРНЕТ СХІД ГРУП» листом від 29.05.2020 № 200529 (вх. від 03.06.2020 № 55- 01/520) (т. 3 а.с. 6 - 12) повідомило, що IP-адреса була присвоєна кінцевому обладнанню споживача телекомунікаційних послуг - ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТ», яке отримує послуги за адресою підключення - Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6Ж. ТОВ «ІНТЕРНЕТ СХІД ГРУП» також повідомило, що жодний з Відповідачів (згідно Рішення № 70/101-р/к) не є абонентом ТОВ «ІНТЕРНЕТ СХІД ГРУП».
ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТ» листом від 20.01.2022 № 14 (вх. від 20.01.2022 №70-01/336) (т. 3 а.с. 13 - 32) зазначило, що між ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТ» та Відповідачами (згідно Рішення № 70/101-р/к) протягом листопада 2018 року - липня 2019 року відсутні договори на надання послуг Інтернет користування. Згідно із інформацією із ЄДР (витяг від 03.05.2024 №82559894313) засновниками ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТ» станом на 01.03.2019 були, зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Згідно із інформації із ЄДР (витяг від 03.05.2024 №330239650052) станом на 01.03.2019 засновником ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» був ОСОБА_9 (розмір частки 50%). При цьому, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 з 26.03.2019 є засновниками (учасниками) ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», про що свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» від 26.03.2019 №3/2019, наданий ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» в складі тендерної пропозиції на Торги.
Враховуючи зазначене вбачається, що кінцеве обладнання споживача, яке підключене до Інтернет мережі та використовувало ІР-адресу (конфіденційна інформація), розташоване за місцем реєстрації ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТ», яке пов'язане відносинами контрою із ТОВ «ПУДБК».
Як вже було зазначено судом вище, згідно листів ГУ ДПС у Донецькій області листом від 18.08.2021 № 20759/5/10-36-12-01 (вх. від 25.08.2021 № 70-01/1351кі) та ГУ ДПС у Київській області листом від 25.08.2021 №17876/5/05-99-12-04-14 (вх. від03.09.2021 № 70-01/5079), що у період з 01.11.2018 до 01.08.2019 з використанням однієї IP-адреси ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» подали електронні податкові звітності у період проведення Торгів, про що свідчить Інформація щодо дат та часу входу останніх до електронних кабінетів. Також ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» в період 02.01.2019 - 30.06.2019, з невеликою різницею у часі, зокрема, 22.02.2019 та29.03.2019 (1 хвилина), 01.03.2019 (16 хвилин), 04.03.2019 (6 хвилин) входили до електронних банківських кабінетів для здійснення операцій по рахунках з одних і тих же IP-адрес.
Відповідно до інформації, розміщеної в мережі Інтернет за посиланням https://www.ukraine.com.ua/info, ІР адреси належать Інтернет провайдеру ТОВ «ІНТЕРНЕТ СХІД ГРУП», де згідно листів останнього від 07.09.2021 № 0709/21 (вх. № 70-01/5203 від 08.09.2021) та від 08.11.2021 № 211108 (вх. № 70-01/6353 від 11.11.2021) повідомило, що IP-адреса є статичною та була присвоєна кінцевому обладнанню споживача телекомунікаційних послуг - ФОП ДЕНИСЕНКО О.А. (період використання 01.10.2018 - 01.08.2019). Адреса підключення споживача, за якою надавались послуги з підключення до мережі Інтернет із використанням IP-адреси - місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12, офіс 434.
ФОП ДЕНИСЕНКО О.А. листом від 28.10.2021 № 1 (вх. від 29.10.2021 №70-01/6160) (т. 3 а.с. 57-62) повідомив, що між ним та Відповідачами протягом 2018-2019 років не укладалось жодного договору оренди приміщення та договору щодо доступу до мережі Інтернет.
ТОВ «ПДБК» у своєму листі від 06.01.2022 № 3 (вх. від 10.01.2022 № 70-01/99) (т. 3 а.с. 102) повідомило, що у період з 01.10.2018 до 01.08.2019 між ТОВ «ПДБК» та ФОП ДЕНИСЕНКОМ О.А. був укладений договір на консультаційне обслуговування з питань інформатизації від 01.04.2018 №01/04-18. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору від 01.04.2018 №01/04-18 ТОВ «ПДБК» доручає, а ФОП ДЕНИСЕНКО О.А. приймає на себе виконання послуг по розміщенню цифрових даних «замовника» на власних апаратних ресурсах» (мова оригіналу); «послуг консультаційного обслуговування з питань інформатизації прикладних програмних засобів (далі ППЗ) та консультацій стосовно експлуатації комп'ютерної та оргтехніки» (мова оригіналу).
Також, листом від 20.01.2022 № 11 (вх. від 20.01.2022 №70-01/337) ТОВ «ПУДБК» повідомило, що не мало договірних відносин із ФОП ДЕНИСЕНКОМ О.А. на використання IP-адреси.
З інформації, розміщеної в мережі Інтернет за посиланням https://www.ukraine.com.ua/info, вбачається, що IP-адреса належить ТОВ «ДОНБАСЬКІ ЕЛЕКТРОННІ КОМУНІКАЦІЇ», Донецька область, місто Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок 23 (окупована територія), що унеможливлює отримання інформації від зазначеного суб'єкта господарювання.
Таким чином, Відповідачі (згідно Рішення № 70/101-р/к), під час участі у Торгах, подали тендерні пропозиції на Торги з одного авторизованого електронного майданчика «SmartTender.biz» в один день (11.03.2019) і з невеликою різницею у часі та здійснили перерахування коштів для участі у Торгах також в один день - 05.03.2019 через Київське ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Використання одніє і ті ж точки доступу до мережі Інтернет, розташованої за місцем реєстрації ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТ», яке пов'язано відносинами контрою із ТОВ «ПУДБК »: - для подання тендерних пропозицій Відповідачами (згідно Рішення № 70/101-р/к); - входу ТОВ «ПДБК» до електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3; - входу Відповідачами (згідно Рішення № 70/101-р/к) до електронних кабінетів для здійснення операцій по рахунках; - ІР-адресу (конфіденційна інформація), надану в користування ФОП ДЕНИСЕНКУ О.А., з яким у ТОВ «ПДБК» укладений договір на консультаційне обслуговування з питань інформатизації: - для входу Відповідачами (згідно Рішення № 70/101-р/к) до електронних кабінетів для здійснення операцій по рахунках;
ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» були обізнані щодо діяльності один одного, внаслідок чого між ними усувається або відчутно зменшується взаємна невизначеність щодо їхньої поведінки під час участі у Торгах.
Щодо телефонного зв'язку, який здійснювався для обмін інформації щодо Торгів.
ТОВ «ПДБК» листом від 12.08.2019 №54 (вх. від 12.08.2019 №55-01/700) (т. 2 а.с. 198 - 221) повідомило, що під час здійснення господарської діяльності в період з 01.01.2018 до 31.05.2019, у тому числі у період проведення Торгів, використовувало зокрема наступні телефоні номери: - (інформація з обмеженим доступом), який належить інспектору відділу кадрів Янчевській Вікторії Юріївні; - (інформація з обмеженим доступом), який належить головному інженеру Сєнкевичу Олександру Олександровичу; - (інформація з обмеженим доступом), який належить економісту Величинській Наталі Олександрівні; - (інформація з обмеженим доступом), який належить директору ТОВ «ПДБК» Кривенку Олександру Вікторовичу; - (інформація з обмеженим доступом), який належить інженеру проектно-кошторисної роботи Щербиніній Галині Віталіївні; - (інформація з обмеженим доступом), який належить заступнику директора з виробництва Ревуцькому Максиму Сергійовичу.
ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» листом від 16.08.2019 № 51 (вх. від 16.08.2019 № 50-01/726) (т. 2 а.с. 222 - 232) повідомило, що під час здійснення господарської діяльності в період з 01.01.2018 до 31.05.2019, у тому числі у період проведення Торгів, використовувало зокрема наступні телефонні номери: - (інформація з обмеженим доступом), який належить інженеру проектно-кошторисної роботи ОСОБА_11 ; - (інформація з обмеженим доступом), який належить директору ТОВ «ПУДБК» Курилову Євгенію Геннадійовичу.
З витягу з ЄДР від 22.04.2021 №443776873878 станом на 13.03.2019 року щодо ТОВ «ПДБК» зазначено контактні телефони НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
Згідно витягу з ЄДР від 22.04.2021 № 347055870561 станом на 13.03.2019 року щодо ТОВ «ПУДБК» зазначено контактний телефон НОМЕР_4 .
ТОВ «СМАРТТЕНДЕР» листом від 29.05.2019 № 332 (вх. від 30.05.2019 № 55-01/507) повідомило, що ТОВ «ПУДБК» при реєстрації на електронному майданчику «SmartTender» для участі у Торгах вказало наступні данні: контактна особа - ОСОБА_13; телефон - НОМЕР_5 , а ТОВ «ПДБК» вказало наступні данні: контактна особа - ОСОБА_14; телефон - (інформація з обмеженим доступом).
ПраТ «ВФ УКРАЇНА») листами від 04.06.2020 №02/ки-б/72 (вх. від 10.06.2020 № 50-01/51кі) (т. 3 а.с. 101) та від 12.08.2021 №02/кі-б/204 (вх. від 16.08.2021 №70-01/1267кі) (т. 2 а.с. 169 - 176) надало інформацію щодо телефонних дзвінків, з якої вбачається, що за період з 01.10.2018 по 01.04.2019, у тому числі у період проведення Торгів, між телефонними номерами, які використовувались ТОВ «ПУДБК» (інформація з обмеженим доступом), здійснювались телефонні дзвінки. В період підготовки та участі у Торгах, з 21.02.2019 по 12.03.2019, між телефонними номерами (інформація з обмеженим доступом), який зазначений контактним номером ТОВ «ПДБК», та (інформація з обмеженим доступом), який зазначений в якості контактного номера директора ТОВ «ПУДБК» ОСОБА_2 , здійснено телефонні з'єднання, враховуючи зазначене в Таблиці № 9 в Рішенні №70/101-р/к.
Також, ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» листами від 04.06.2020 №02/ки-б/72 (вх. № 50-01/51кі від 10.06.2020) та від 12.08.2021 №02/кі-б/204 (вх. від 16.08.2021 №70-01/1267кі) повідомило, що в період підготовки до участі у Торгах, з 21.02.2019 по 12.03.2019, між телефонним номером, який використовувався ТОВ «ПУДБК», та телефонним номером НОМЕР_6 , який використовувався головним інженером ТОВ «ПДБК» ОСОБА_12 , здійснювались телефонні з'єднання, зазначено в таблиці № 10 Рішення №70/101-р/к. Крім того, ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» у своїх листах зазначило, що між телефонним номером, який використовувався ТОВ «ПДБК» та телефонним номером, який використовувався ТОВ «ПУДБК» в день проведення електронного аукціону по Торгам здійснено 2 з'єднання, як вбачається з Таблиці № 11 в Рішенні №70/101-р/к. Тобто вбачається, що під час підготовки та проведення Торгів, між телефонними номерами, які були зазначені як контакті номери ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК», здійснювались регулярні телефонні з'єднання, що в свою чергу підтверджує, що між Учасниками торгів існував обмін інформацією.
Щодо спільних особливостей, створення у певний час та за допомогою однакових додатків, та версії PDF.
З аналізом властивостей файлів тендерних пропозицій, поданих ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» на Торги, встановлено, що окремі документи, подані Відповідачами, мають спільні особливості та створені в один день із порівняно невеликою різницею у часі, за допомогою однакових додатків і однієї версії PDF, що наведено у таблиці № 13 Рішення № 7/101-р/к. Подання ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» у складі тендерних пропозицій на Торги електронних файлів, створених в один день з невеликим проміжком у часі, з однаковими параметрами «Додаток» та «Версія програми PDF» вказує на обставини спільної підготовки Відповідачами (згідно Рішення №70/101-р/к) своїх тендерних пропозицій під час участі у Торгах, що свідчить про системність узгодження своєї поведінки під час участі у закупівлях.
Відповідача зазначає, що в умовах справжньої конкуренції суб'єкти господарювання, які позиціонують себе як конкуренти по відношенню один до одного, будуть уникати ситуацій щодо наявності спільних працівників, оскільки такі працівники за матеріальні або інші вигоди можуть вдаватись до збирання інформації, у тому числі комерційної таємниці, розголошення якої завдасть шкоди суб'єкту господарювання або надасть неправомірних переваг у конкуренції суб'єкта господарювання, в інтересах якого ця інформація збиралась. А отже твердження Позивача, викладені у позовній заяві, є необґрунтованими та помилковими, а наведені Відділенням обставини у справі №2/01-23-21, які знайшли своє відображення у Рішенні № 70/101-р/к, свідчать про обмін інформацією ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК», обізнаність та узгодження між ними спільної поведінки під час підготовки та проведення Торгів, та підтверджують правильну кваліфікацію дій ТОВ «ПУДБК» та ТОВ «ПДБК» під час участі у Торгах, а саме, про їх визнання антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів Торгів, які є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Підсумовуючи, суд зазначає, що всім учасникам справи була надана розумна можливість подати належні та можливі доводи їх обґрунтування, враховуючи те, що це не призведене до суттєво невигідного становища даного учасника відносно другої сторони, з урахуванням подати до суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, ознайомлюючись, досліджуючи їх, надаючи обґрунтовані пояснення до суду щодо переконливість поданих доказів та позицій по справі.
Так, суд виснував, що Позивач не спростував встановлені в рішенні Антимонопольного комітету України Східного Міжобласного територіального відділення від від 27.06.2024 року № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21 обставини щодо сталого взаємозв'язку між ТОВ "ПУДБК" та ТОВ "ПДБК" у справі, синхронності дій у часі та оформлення ними документів як учасників, щодо їх схожості, однаковості, наявність спільних працівників, надання/отримання фінансової допомоги.
Твердження Позивача про те, що висновки Відповідача не доведені обставинами, які мають значення для справи та є припущеннями, спростовуються поданими до справи доказами, а отже не можуть вважатися судом як доведеними та обґрунтованими.
Суд погоджується з Відповідачем, що сукупність обставин, встановлених та викладених у Рішенні № 70/101-р/к, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без комунікації між ними з метою визнання переможця у торгах одного з них.
Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
За приписами ст. 7 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про публічні закупівлі».
Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч.1 ст.25 ГК України).
Суб'єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.
Статтею 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст.ст.1, 7 ЗУ «Про антимонопольний комітет України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Частина 4 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб'єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6507/19).
За змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
У ст.5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
При цьому, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб'єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону повинне бути попереднє погодження (досягнення суб'єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов'язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.
Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).
Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (ст.ст.5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (ч.1 ст.ст.6, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст.4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.
З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.
Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб'єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.
Суд також відзначає, що судом не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі №910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі №918/390/20).
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Частиною 2 статті 52 того ж Закону встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Враховуючи заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету, суд посилається на встановлені в практиці Верховного Суду спори стосовно оскаржень рішень органів АМКУ, згідно із якими юридичні особи притягуються до відповідальності за п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону є поширеними, і судом висловлено ряд правових позицій, які є системно впроваджені в судову практику і котрі підлягають застосуванню при розгляді відповідних категорій справ. До яких відносить такі позиції як: 1) підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень (постанови ВС від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі № 908/540/19); 2) кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині. Господарським судам першої інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч.2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності (постанова ВС від 15.08.2023 у справі № 910/5111/21); 3) для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію (постанова ВС від 15.08.2023 у справі № 910/5111/21); 4) недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого ст.6 Закону (постанова ВС від 29.11.2022 у справі № 910/13451/20); 5) Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України (постанова ВС від 15.08.2023 у справі № 910/5111/21).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що доводи Позивача стосовно Рішення №70/101-р/к ґрунтується на безпідставних, без належного доказування, помилкових висновках, що не відповідають фактично доведеними з боку Відповідача обставинам справи.
Суд критично ставиться до того, що Позивач, заперечуючи проти викладених висновків АМКУ, не надаючи при цьому доказів, які могли б спростувати викладені висновки, заперечення проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених у рішенні Відповідача обставин, подій та фактів, а отже такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд відмовив у задоволені позовних вимог у повному обсязі, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Позивача.
З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, перебої з електроенергією, тобто обставин які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 19 грудня 2024 року у справі №922/3008/24 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено "01" січня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін