79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.12.2024 Справа № 914/1504/24
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк розглянув матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця Нікішина Олександра Олександровича, м. Броди, Бродівський район, Львівська область,
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", м. Львів,
предмет позову: стягнення 77 500, 00 грн моральної шкоди,
підстава позову: порушення особистих немайнових прав особи,
за участю представників:
позивача: Кравець Валентин Юрійович, Нікішин Олександр Олександрович,
відповідача: Куцик Віталій Богданович.
1. ПРОЦЕС
1.1. До Господарського суду Львівської області 11.06.2024 надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Нікішина Олександра Олександровича до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення 77 500, 00 грн моральної шкоди.
1.2. Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема у судовому засіданні 30.10.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 20.11.2024.
1.3. Відводів складу суду сторонами не заявлено.
1.4. У судовому засіданні 23.12.2024 за участю представників обох сторін відкрито розгляд справи по суті.
1.5. У судовому засіданні 23.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Позивач вважає, що відповідач заподіяв йому збитки у вигляді моральної шкоди внаслідок незаконних дій - зняття лічильника газу та припинення постачання газу.
2.2. За твердженням позивача, внаслідок відсутності у нього лічильника йому заподіяно моральну шкоду, оскільки підірвано ділову репутацію стабільно працюючого підприємства: позбавлено нормальних умов праці, тривога працівників за майбутнє, стреси, переживання позивача як керівника за долю колективу у зв'язку з втручанням у право власності, створення загрози безробіття, позбавлення можливості працювати, порушення трудових прав, нормальних життєвих зв'язків, докладення зусиль для організації робочого процесу, тяжкість вимушених змін у життєвих виробничих стосунках, невиправданих затратах матеріальних і моральних ресурсів, духовних переживанням, моральних стражданнях. Люди залишалися без газу і тепла, відповідач нехтував можливістю відновити попередній стан споживача.
2.3. Крім цього, на переконання позивача, відповідач завдав позивачу і колективу шкоди, пов'язаної із закриттям магазину через неможливість працювати в холодному приміщенні. Через це позивач поніс великі втрати, оскільки відправив найманих працівників у оплачувану відпустку зі збереженням для них заробітної плати за свій власний рахунок.
2.4. Відповідач заперечує стосовно позову, звертає увагу, що ФОП Нікішин О.О. звернувся з позовом до суду як суб'єкт господарювання, а не як фізична особа, посилання позивача на глибокі переживання, порушення нормальних життєвих зв'язків, трудових прав не може братись судом до уваги, оскільки такі категорії притаманні лише фізичній особі.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
3.1. Однією із підстав позову позивач вказує рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 у справі № 914/2144/22. Так, із рішення суду в тій справі вбачається, що:
- ФОП Нікішин О.О. є споживачем послуг АТ «Львівгаз» з газопостачання за адресою площа Ринок, 16/1, місто Броди, Львівської області;
- заява від 01.10.2021 про направлення представника для зняття лічильника на повірку за адресою м. Броди, площа Ринок, 16/1 та акт від 20.10.2021 про розпломбування та демонтаж засобу вимірювальної техніки на повірку підписані не ФОП Нікішин О.О., а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення власника на демонтаж ЗВТ,
- суд дійшов висновку, що зняття ЗВТ для здійснення періодичної повірки відбулось без згоди власника - ФОП Нікішина О.О., тому вимога позивача про встановлення приладу обліку газу, який був 21.10.2021 вилучений представником АТ «Львівгаз» Щирбою О. в торговому закладі магазин «Алекс» є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
3.2. Згідно з актом виконання робіт по встановленню побутових газових лічильників 16.05.2024, тобто після набрання рішенням суду законної сили - 13.05.2024, відповідач повернув лічильник і відновив газопостачання. Відповідач не заперечує цю обставину.
3.3. Так, відповідно до актів про розпломбування та демонтаж засобу вимірювальної техніки на повірку від 19.10.2021 і від 20.10 в магазині «Алекс» на пл. Ринок. 16/1 знято засіб вимірювальної техніки і встановлено заглушку. Відповідач не заперечує факту припинення газопостачання у спосіб встановлення заглушки при демонтажу лічильника, про що зазначив у судовому засіданні 23.12.2024.
3.4. Позивач також долучив копії заяви від 01.10.2021 про направлення працівників відповідача на повірку та висновок почеркознавчої експертизи від 05.10.2023, які були предметом дослідження у справі № 914/2144/22.
3.5. Позивач подав копію наказу № 76 від 28.11.2021 про призупинення діяльності торгівельного закладу за адресою площа Ринок, 16/1, місто Броди, Львівської області, починаючи з 01.12.2021 до відновлення газопостачання та встановлення газового лічильника.
3.6. Також долучив копію наказу № 77 від 28.11.2021, виданого у зв'язку з безпідставним припиненням газопостачання до магазину «Алекс» і неможливістю забезпечити нормальні умови праці відповідно до санітарних норм. Відповідно до змісту цього наказу повідомлено, що «з 01.12.2021 заклад закривається і Вас буде відправлено у вимушену відпустку до закінчення опалювального сезону або до відновлення постачання газу. Наказ про це буде доведено всім працівникам. Оплата працівникам зберігається у повному обсязі на весь період простою і вимушеної відпустки згідно з чинним законодавством».
3.7. Вказані накази зареєстровані в Журналі реєстрації наказів, витяг з якого позивач долучив до матеріалів справи.
3.8. Відповідно до відомості на виплату готівки № 23 і № 24 за грудень 2021 позивач виплачував чотирьом працівникам аванс і зарплату на суми 10 670,00 грн і 10 668,60 грн; за січень 2022 - 10 116,00 грн і 11 260,58 грн; за лютий 2022 - 10 700,00 грн і 11 676,58 грн; за березень 2022 - 8 748,00 грн і 12 628,58 грн; за квітень 2022 - 10 700,00 грн.
3.9. Відповідно до табелю обліку робочого часу за грудень 2021, січень 2022 року, лютий 2022 року у всіх чотирьох працівників відмітки « 0»; за березень 2022 у трьох працівників відмітки «-», а у Нікішина О.Й. - «вв»; за квітень 2022 - у всіх працівників « 16» і « 128».
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
4.2. Відповідно до загальних положень Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
4.3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України).
4.4. Крім цього, підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені й ст. 1167 Цивільного кодексу України. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Випадки, передбачені ч. 2 цієї статті, не стосуються спірної ситуації.
4.5. Згідно з усталеною судовою практикою у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
4.6. Верховний Суд у постанові від 15.08.2024 у cправі № 910/18802/23 за позовом фізичної особи до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 35" про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов'язання вчинити дії та стягнення 167 500,00 грн моральної шкоди вказує, що за змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
4.7. Так, відповідно до встановлених вище обставин справи факт підписання заяви не Нікішиним О.О. , а іншою особою, факт безпідставного зняття лічильника в жовтні 2021 року встановлені судовим рішенням у господарській справі № 914/2144/22. Подані позивачем 30.10.2024 документи, які були предметом дослідження в тій справі, включають, зокрема, висновок почеркознавчої експертизи про те, що позивач не підписував заяву про зняття лічильника, акт про розпломбування та демонтаж лічильника від 19.10.2021, заяву від 01.10.2021. Суд зауважує, що такі факти як підписання заяви не позивачем та факт демонтажу лічильника не є спірними в цій справі обставинами, адже такі вже встановлені в рішенні суду в справі № 914/2144/22. Тому такі обставини суд використовує як преюдиційні факти і відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді цієї справі.
4.8. Відповідно такі факти підтверджують неправомірну поведінку відповідача, створюють передумови для можливості відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки є одним із елементів деліктного правопорушення.
4.9. Суд звертає увагу позивача, що право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
4.10. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 зазначає, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
4.11. Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 910/479/21 також акцентує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
4.12. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
4.13. Суд визнає та погоджується із доводами позивача про те, що незаконна поведінка відповідача по зняттю лічильника на підставі заяви, не підписаної позивачем, і психологічне усвідомлення незаконних дій з боку відповідача не могли бути безслідними для морального стану позивача.
4.14. Спростовуючи заперечення відповідача, суд зауважує, що неправомірні дії відповідача по зняттю засобу обліку газопостачання вчинені саме стосовно фізичної особи як підприємця, а не тільки стосовно особисто Нікішина О.О . Водночас суд відхиляє заперечення позивача, висловлені в судовому засіданні 23.12.2024, про те, що на нього не поширюються вимоги, аналогічні з юридичною особою, в частині здійснення господарської діяльності та можливості заподіяння моральної шкоди у спосіб погіршення ділової репутації.
4.15. Суд не залишає поза увагою тієї обставини, що набуття фізичною особою статусу підприємця не нівелює та не позбавляє її особистісних ознак та прав. Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Тож очевидно, що у відносинах з третіми особами, здійснюючи господарську діяльність, фізична особа зберігає свою можливість зазнати душевних страждань, образ, порушення честі та гідності.
4.16. Саме факт ініціювання працівниками відповідача процедури демонтажу лічильника на підставі заяви, підписаної не позивачем, є найбільш виразним фактом заподіяння моральної шкоди позивачу. Безумовно факт підроблення підпису фізичної особи не може залишити особу байдужою, не може не завдати тривожності, емоційних хвилювань і переживань такій особі. Додаткове навантаження завдано саме через те, що відносини не були приватними, а відбулися в публічному місці - в магазині споживача, в якому і здійснювалась господарська діяльність. Тому суд вважає, що саме такими діями відповідача позивачу, в особі якого поєднано статуси і фізичної, і юридичної особи, безповоротно заподіяно моральну шкоду.
4.17. Щодо інших підстав позову, то суд зазначає, що такі не підтверджені належними доказами і не доводять конкретних наслідків у вигляді погіршення ділової репутації позивача.
4.18. Так, жодних належних і допустимих доказів про те, що в роботі магазину, зокрема, в діловій репутації, в кількості продажів, в доходах, в нереалізації товару, у втраті клієнтів чи звільненні працівників відбулися зміни після демонтажу лічильника не подано. Порівняльного аналізу роботи магазину та ділової репутації позивача до зняття, за час відсутності і після повернення засобу обліку природного газу не здійснено і суду не подано.
4.19. Щодо простою, то суд звертається до Кодексу законів про працю України та зазначає, що простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця (ст. 34 Кодексу законів про працю України).
4.20. Позивач стверджує, що він запровадив простій, видавши наказ № 76 від 28.11.2021 про призупинення діяльності торгівельного закладу, починаючи з 01.12.2021.
4.21. Державний комітет статистики України наказом № 489 від 05.12.2008 затвердив типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, серед яких № П-5 «Табель обліку використання робочого часу». Відповідно до затвердженої форми простій позначається в табелі буквеним або цифровим кодом - «П» або « 23». Однак таких позначень в поданих табелях обліку робочого часу немає, що ставить під сумнів твердження про запровадження саме простою.
4.22. Крім цього, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (ст. 113 Кодексу законів про працю України).
4.23. Тобто навіть за час простою понесені витрати на зарплату працівникам не є додатковими витратами, адже у випадку звичної роботи магазину заробітна плата також підлягає виплаті працівникам. Інших доказів понесення майнових втрат чи витрат саме через відсутність лічильника не подано.
4.24. Водночас суд звертає увагу позивача, що обставини неотримання доходу та понесення витрат на виплату заробітних плат є різними по своїй правовій природі коштами і категоріями збитків. Водночас моральна шкода і матеріальні збитки також є різними правовими інститутами і спір, що розглядається, стосується моральної, а не майнової шкоди. Тобто моральна шкода не підлягає доведенню через завдання матеріальної шкоди.
4.25. Формулювання позивача про те, що «відповідач завдав позивачу і колективу шкоди» недоречне, адже захист цивільних прав має заявний характер і позивач представляє та захищає лише свої інтереси, а не інтереси колективу.
4.26. Щодо наказу позивача № 77 про закриття магазину і вимушену відпустку до закінчення опалювального сезону або до відновлення постачання газу, то по-перше, Кодекс законів про працю України не вживає такого словосполучення як «вимушена відпустка», натомість є «вимушений прогул», але такий не вжитий в цьому наказі. По-друге, зі змісту наказу вбачається, що він є попереднім актом і передбачає, що ще має бути надалі винесений наступний акт, але інших не подано.
4.27. Резюмуючи, суд зазначає, що обставини, зазначені в п. 2.2 цього рішення, про які стверджує позивач, не підтверджені належними доказами, тому не підтверджують підстав для визнання позову про стягнення моральної шкоди обґрунтованим у повному обсязі. Обставина, зазначена в п. 2.1 рішення, про неправомірні дії відповідача по зняттю лічильника, вважається доведеною.
4.28. Відповідно до усталеної судової практики нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. Водночас при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
4.29. Позивач стягує 77 500,00 грн, які обраховує як 12 розмірів мінімальної місячної зарплати за час існування порушення, з листопада 2021 року до листопада 2022 року. Позивач застосовує позицію Верховного Суду, викладену в справі № 914/263/19, в якій суд погодився із застосуванням для визначення моральної шкоди розміру однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завданої шкоди, помноженого на період часу, протягом якого рішення суду не виконувалось.
4.30. Колегія суддів у справі № 293/174/23 (постанова від 23.10.2024) зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
4.31. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
4.32. Як зазначено вище, імперативних критеріїв для визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, законодавством не встановлено, а висновки Верховного Суду стосувались конкретних порушень, ситуації та обставин. У цій справі (914/1504/24) суд не визнав обґрунтованими та доведеними всі підстави позову, а суть спору та порушення не дають можливості визначити для застосування певний розмір мінімальної зарплати у певний період. Тому суд враховує часткову обгрунтованість підстав позову, недоведеність більшості обставин як підстав цього позову, неспростовану неправомірну поведінку відповідача по демонтажу лічильника без волевиявлення позивача, і доходить висновку про доцільність стягнення третини від заявленої до стягнення суми, що становить 25 833,34 грн. Суд вважає таку суму справедливою, що є основним при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, та збалансованою для обох сторін спору.
4.33. Здійснюючи розподіл судового збору, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу також пропорційно, а саме в сумі 1 009,23 грн. Щодо заявленого у тексті позовної заяви орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,0 грн, то доказів на їх підтвердження позивач не подав і про намір подати їх після ухвалення рішення не повідомив.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»» (ідентифікаційний код юридичної особи 03349039, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42) на користь Фізичної особи - підприємця Нікішина Олександра Олександровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 25 833,34 грн моральної шкоди та 1 009,23 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02.01.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.