Справа № 944/7122/24
Провадження №1-кп/944/901/25
02.01.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості щодо якого 27 серпня 2024року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань №62024140110001370 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Дворічне Харківської області, українця громадянина України із середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , судимого 21.11.2022 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.1 ст.129, ч.1 ст.345, ч.5 ст.407, із застосуванням вимог ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3роки, який затриманий в порядку ст.208КПКУкраїни та перебуває під вартою з 21.11.2024,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 08.05.2024року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до 21.11.2024, тобто моменту затримання його правоохоронними органами.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
27.12.2024року до суду подано угоду про визнання винуватості від 13 грудня 2024року, укладену між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62024140110001370 про обвинувачення ОСОБА_4 з однієї сторони, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 з іншої сторони, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Згідно тексту вищевказаної угоди обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і погодився щодо призначення узгодженого сторонами йому покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років, з урахуванням ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.11.2022, визначено остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
В підготовчому судовому засіданні прокурор та захисник підтримали угоду про визнання винуватості від 13.12.2024 року просять затвердити дану угоду.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав дану угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та пояснив, що він розуміє права, надані законом, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просить затвердити дану угоду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470,472 КПК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінальних правопорушень та щодо узгодженої сторонами угоди міри покарання, під час якої враховано вимоги ст.66КК України як обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому, а саме, щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, відсутність заподіяної шкоди та відсутність передбачених ст.67 КК України обтяжуючих обставин.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився із запропонованим видом та мірою покарання.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується зібраними у справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб та наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснено ч.ч.4,7ст.474 КПК України, та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор, зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Обвинуваченим усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про ухвалення в даному кримінальному провадженні обвинувального вироку, яким слід затвердити угоду про визнання винуватості. Підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 374, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 грудня 2024року, укладену між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62024140110001370 про обвинувачення ОСОБА_4 з однієї сторони, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 з іншої сторони, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України призначити йому покарання у виді у виді позбавлення волі строком 5 (п'яти) років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.11.2022, та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання , з 21.11.2024.
На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 21.11.2024 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі до набранням вироку законної сили.
Роз"яснити засудженому ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду про скасування вироку.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду у порядку, передбаченому цим Кодексом з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
СУДДЯ: ОСОБА_1