Справа №465/1/25
Провадження1-кс/465/53/25
про застосування запобіжного заходу
02.01.25 м. Львів
Cлідчий суддя Франківського районного суд м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025141370000001 від 01.01.2025, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Проданесті, район Флоресті, республіка Молдова, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому,-
Старший слідчий, за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що останній підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні № 12025141370000001.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24.02.2022 року введено та продовжує діяти воєнний стан на території України, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, 31.12.2024, близько 19:40, перебуваючи в салоні маршрутного таксі № 10, що здійснило зупинку на зупинці громадського транспорту неподалік будинку № 4 по вул. Кульпарківська в м. Львові, відкрито, шляхом ривка, правою рукою зірвав із шиї потерпілого ОСОБА_7 , ланцюжок та покинувши салон вище вказаного маршрутного таксі почав втікати. В цей же ж час потерпілий ОСОБА_7 вибіг з маршрутного таксі вслід за грабіжником та зупинив його неподалік від вказаної зупинки громадського транспорту. Таким чином, ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Слідчий покликається на те, що у діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого, передбачена ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України, і за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 31.12.2024;
- протоколом огляду місця події від 01.01.2025, а саме ділянки місцевості, що неподалік будинку № 4 по вул. Кульпарківська у м. Львові, у ході чого було виявлено та вилучено ланцюжок виготовлений із металу жовтого кольору;
- постановою про визнання речей речовими доказами та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 01.01.2025;
- протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину від 01.01.2025;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 01.01.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.01.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.01.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків. Вказані потреби досудового розслідування виправдовують застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як ступінь втручання у права та свободи особи.
Як покликаються слідчий з прокурором, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 необхідне для виконання завдання кримінального провадження, яким, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
31.12.2024 затримано ОСОБА_5 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України, у порядку ст. 208 КПК України.
01.01.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Проданесті, район Флоресті, республіка Молдова, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, окрім цього не заперечує про визначення розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У судовому засіданні ОСОБА_5 вину визнав, просив меншу заставу.
Захисник у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12025141370000001 від 01.01.2025, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 194 КПК України, визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного подання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному, яку слідство обґрунтовує: протоколом заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 31.12.2024; протоколом огляду місця події від 01.01.2025, а саме ділянки місцевості, що неподалік будинку № 4 по вул. Кульпарківська у м. Львові, у ході чого було виявлено та вилучено ланцюжок виготовлений із металу жовтого кольору;постановою про визнання речей речовими доказами та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 01.01.2025; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину від 01.01.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 01.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.01.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Крім того, як зазначає ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність («СПРАВА LAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).
Наявність обґрунтованої підозри є умовою sine qua non законності застосування запобіжного заходу.
Зокрема, обґрунтованими є доводи прокурора про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування/суду існує та обумовлений можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за вчинення злочину, у якому обґрунтовано підозрюється. Підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки перебуваючи під пробаційним наглядом, підозрюється у вчиненні нового злочину.
При встановленні ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному проваджені слід враховувати встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик того, що може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, обумовлений тим, що застосування відносно останнього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою призведе до забезпечення останнім конспірації злочинної діяльності, зокрема шляхом надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю.
Крім цього, у кримінальному провадженні заплановано проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, та будучи проінформованим про окремі обставини кримінального провадження останній перешкоджати проведенню таких.
Враховуючи викладені вище обставини, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , очевидну суспільну небезпеку підозрюваного, у разі доведеності його вини безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, орган досудового розслідування приходить до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки об'єктивно будуть існувати можливості для переховування від органу досудового розслідування чи суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на свідків як безпосередньо, так і за посередництвом сторонніх осіб, тому лише обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.
У зв'язку із тим, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані (Конвенція), тому органом досудового розслідування було враховано наявність законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Враховуючи наведені вище обставини, прихожу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, саме стаття 5 Конвенції розкриває питання права на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до прецедентного права Суду, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні (дивіться Мангурас проти Іспанії [ВП], №. 12050/04, § 78, ЄСПЛ 2010 року). Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (дивіться Неймайстер проти Австрії, 27 червня 1968 року, § 14, серія А 8). Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого (дивіться Maнгурас, наведена вище, § § 79 - 80). Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити (дивіться Toшев проти Болгарії, № 56308/00, § 68, 10 серпня 2006 року; і Iванчук проти Польщі, № 25196/94, § 66, 15 листопада 2011 року).
Навіть якщо рішення національних судів про відмову звільнення під заставу засновані на «відповідних» і «достатніх» підставах Суд повинен також встановити, чи виявили компетентні національні органи влади «особливу ретельність» при вирішенні цього питання. Суд вважав, що цей критерій повинен бути доречним навіть у зв'язку з рішенням щодо визначення умов звільнення під заставу після того, як звільнення під заставу було офіційно дозволено, якщо особа залишилася в ув'язненні внаслідок відсутності можливості внести заставу (дивіться Koлаковіч проти Мальти, № 76392/12, § 74, 19 березня 2015 року).
Так, у справі Mangouras v. Spain ЄСПЛ вказав, що оскільки зростаючий стандарт в галузі захисту прав людини відповідно і неминуче вимагав більшої твердості при оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичних суспільств, при визначенні розміру застави не можна виключати прийняття до уваги професійного середовища, яке сформувало обставини для даної діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу.
Так у цій справі заявнику було призначено заставу у сумі 3 000 000 євро і було встановлено, що вказана сума, швидше за все, перевищувала платоспроможність заявника. Однак, враховуючи винятковий характер справи та величезний збиток ЄСПЛ визнав, що визначення застави у такому розмірі не є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчий суддя враховує, що ймовірний злочини віднесений до категорії тяжких.
Тому, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси кримінального провадження, вважаю, що підозрюваному слід визначити заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з часу фактичного затримання - 31 грудня 2024 року о 22:00, тобто до 28 лютого 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 242 (двісті сорок дві тисяч двісті сорок дві) гривні.
У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок, ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну .
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1