Справа № 441/2460/24 1-кп/441/81/2025
02.01.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4 ,
її представника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
та його захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області матеріали кримінального провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясениця Сільна Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а також п. 2.3 «б», «д», 12.3, 12.4, 12.9 «б», 18.1, Р.34 дорожня розмітка 1.1 Додатку 2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 10.10.2001, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, 19.04.2024 близько 16.20 год., керуючи автомобілем марки «Audi А4», р.н. НОМЕР_1 , вулицею Миру в с. Бучали Львівського району Львівської області у напрямку до м. Городок з увімкненим ближнім світлом фар та швидкістю біля 88…92 км/год, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, без причин технічного характеру та всупереч вимогам дорожньої розмітки 1.1 Додатку 2 Правил дорожнього руху лівим бортом виїхав на зустрічну смугу руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований поблизу будинку № 22 на вул. Миру, не надав дороги малолітньому велосипедисту ОСОБА_8 , який в цей час виїхав та рухався вказаним нерегульованим пішохідним переходом справа наліво із правого краю дороги по напрямку руху його автомобіля, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення транспортних засобів в межах нерегульованого пішохідного переходу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала смерть малолітнього велосипедиста ОСОБА_8 . Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв"язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали - спричинення смерті малолітнього потерпілого ОСОБА_8 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю та пояснив, що 19.04.2024 близько 16.00 год. рухався на своєму автомобілі марки «Audi A4» з м. Дрогобич в напрямку до м. Городок Львівської області. В с. Бучали Львівського району допустив перевищення швидкості руху автомобіля до 90 км/год і не встиг своєчасно зупинити такий, коли на дорогу перед ним виїхав велосипедист. Відбулося зіткнення, він вибіг з автомобіля, зупинив зустрічний транспортний засіб і попросив викликати швидку медичну допомогу, сам побіг до хлопчика. Не пригадує, чи зіткнення відбулося на пішохідному переході, йому здавалося, що перед, але дослідження підтвердило, що в межах пішохідного. Спиртні напої не вживав в цей день. Щиро розкаюється у вчиненому, повторно просить вибачення у потерпілих. З 2022 він проходив службу в ЗСУ, спочатку в Донецькій області в районі н.п. Лиман, згодом в Харківській області на Куп'янському напрямку, отримав бойове поранення, на сьогодні звільнений від проходження військової служби за станом здоров"я.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 подали суду заяви, в яких підтверджують відшкодування обвинуваченим моральної шкоди за смерть малолітнього ОСОБА_8 , майнових претензій до нього у них немає, за виключенням претензій до страховика НАСК «Оранта», просять звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст.75 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, останній та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає винуватість обвинуваченого доведеною повністю. На думку суду дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть малолітнього потерпілого ОСОБА_8 .
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував спричинену ним моральну шкоду потерпілим, активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, що є обставинами, які пом'якшують його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Враховується також, що обвинувачений вчинив тяжкий необережний злочин, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, отримав бойове поранення під час проходження служби в ЗСУ, є учасником бойових дій, згідно досудової доповіді виправлення ОСОБА_10 з урахуванням його особи та поведінки на досудовому слідстві можливе без ізоляції від суспільства.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе шляхом застосування до нього покарання у виді позбавлення волі, але без відбуття такого, надавши йому іспитовий строк, що буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_6 порушив правила дорожнього руху України, спричинив внаслідок цього дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинула особа, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі слід покласти на обвинуваченого. При цьому суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від оплати процесуальних витрат, оскільки суду не надано доказів на підтвердження важкого матеріального становища обвинуваченого.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Заходи забезпечення кримінального провадження слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Процесуальні витрати за проведені у справі експертизи в сумі 54902 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дві) грн. 80 коп. стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави.
Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2024 на транспортний засіб марки «Audi А4», р.н. НОМЕР_1 , та на велосипед марки «Ardis», який належав малолітньому ОСОБА_8 , скасувати після набрання даним вироком законної сили.
Речові докази - уламки транспортних засобів, які упаковані в спецпакет № 7265956 і які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 83), - знищити; автомобіль марки «Audi А4», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 і переданий йому на відповідальне зберігання - повернути ОСОБА_6 , велосипед марки «Ardis», який зберігається на території стоянки у м. Львів, вул. Авіаційна, 7, - повернути ОСОБА_9 .
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1