Справа №461/9570/24
02 січня 2025 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги мотивує тим, що постановою серії ЕНА №3524330 від 22.11.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн., а саме за те, що не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу.
Зазначає, що не порушував жодних Правил дорожнього руху; доказів, які свідчать про вичнення позивачем адміністративного правопорушення, немає. У зв'язку з цим просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України до суду не надійшло.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд встановив, що постановою серії ЕНА №3524330 від 22.11.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою накладення адміністративного стягнення поліцейський зазначає обставини того, що позивач ОСОБА_1 22.11.2024 року о 09:50 год, керуючи т/з Skoda Octavia днз НОМЕР_1 , не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, чим порушив п.18.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно п.18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Разом з цим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача, в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано.
Не спростовані відповідачем і твердження позивача про те, що останній своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вимог Правил дорожнього руху не порушував.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину.
Відповідач не надав відзиву до суду і не довів порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність прийнятого ним рішення по справі.
Позивач зазначає, що не вчиняв порушень, зазначених в оскаржуваній постанові.
Докази, які б спростовували такі твердження позивача, суду не надано.
Свідки вчинення правопорушення відсутні, відсутні підтверджуючі матеріали фото-, кінозйомки чи відеозапису, які б дозволили переконатись у допущенні правопорушення позивачем, відсутні будь-які інші докази на підтвердження правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувана ним постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 605,6 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 90, 242, 243, 246 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити.
Постанову серії ЕНА №3524330 від 22.11.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,6 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя І.Р.Волоско