31 грудня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №11202420000001192, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , інваліда 3 групи, в силу ст.89 КК України не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 15.02.2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, визначено йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 окремі обов'язки, які передбачені п. 1-4,8 ч.5 ст.194 КПК України.
На вказане рішення слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від
ЄУНС: 727/14008/24
НП:11-сс/822/371/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Категорія: в порядку ст. 309 КПК України Доповідач: ОСОБА_1
18.12.2024 р. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що слідчий суддя не врахував у своєму рішенні те, що до ОСОБА_7 уже застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо того ж предмету злочину, а також того, що у даній справі існують цивільні правовідносини.
Стверджує, що слідчим суддею не зазначено, в чому саме полягає обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , а також не взято до уваги, що до клопотання надано копії документів, які не є оригіналами.
Звертає увагу і на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами справи і не доведені прокурором у судовому засіданні.
Також, на думку апелянта, визначена слідчим суддею застава є занадто великою та неспівмірною для підозрюваного, що є порушенням вимог ст.182 КПК України.
Вказує, що більш м'який запобіжний захід відповідатиме особі підозрюваного і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
До початку апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі не подавав, а тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу повністю та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається із наданих в апеляційний суд матеріалів провадження, СУ ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №11202420000001192 від 26.11.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яким 17 грудня 2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у його вчиненні.
17.12.2024р. старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , яке 18.12.2024р. ухвалою слідчого судді було задоволено.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_7 , підозрюється у тому, що він достовірно знаючи про дію правового режиму воєнного стану на території України, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, маючи вільний доступ до автомобіля марки «FIAT» моделі «TIPO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, в період часу з 16:45 год. 26.06.2024 по 19:44 год. 21.09.2024, повторно, таємно викрав із вказаного транспортного засобу майно ОСОБА_11 , а саме: дорожню чоловічу сумку ТМ «HARVEST» найменування «JUSTCODED», чорного кольору, вартістю 1965,83 грн.; автомобільний пилосос марки «RZTK» найменування «AVC 120 №RZDC03136TK0322UA», з частково комплектуючими деталями, вартістю 407,15 грн.; сумку білого кольору «URBAN», вартістю 400 грн.; кепку ТМ «COLIN'S» найменування «CL 1068471 BLACK M CAP», чорного кольору з візерунками, вартістю 799,28 грн.; футболку червоного кольору з візерунками, вартістю 250 грн.; автомобільну медичну аптечку виробника «АВ-ФАРМА», найменування «АМА-1» у повній комплектації, вартістю 790,92 грн.; автомобільний вогнегасник переносний порошковий закачний ТОВ «Рубіж» найменування «ВП-2(з)», вартістю 255 грн.; пластиковий стаканчик чорного кольору для монет, вартістю 300 грн.; мережевий зарядний пристрій для мобільного телефону «NOKIA» модель «CH-21E» в комплекті із кабелем з роз'ємом «TYPE C», вартістю 91,67 грн.; ніж універсальний, складаний, найменування «SKIF, IS-007», вартістю 595,70 грн.; сервісну та експлуатаційну книжку до автомобіля марки «FIAT» моделі «TIPO», які не представляють для потерпілого матеріальної цінності; омивач скла найменування «Liquid Gold -20°C», синього кольору, вартістю 240 грн.; 23 колісних болти «М12х1х25х28mm» з конусною посадкою для легкосплавних дисків, загальною вартістю 880,13 грн.; тубус «Glen Turner», який не представляє для потерпілого матеріальної цінності; флеш накопичувач марки «Kingston», модель «Data Traveler Kyson» USB 3.2, Silver/Black, об'ємом пам'яті 64GB, вартістю 288,15 грн.; відеореєстратор марки «GT R One» найменування «GT, HIGH DEFINITION, CAR CAMCORDER, SN: 1404047307» в комплекті з тримачем, вартістю 697,50 грн.; карту пам'яті типу «micro SDXC» марки «Kingston» серії «CANVAS Select Plus», об'ємом пам'яті 64GB із SD-адаптером, вартістю 261 грн.; чохол (тент) для автомобіля марки «Fiat Tipo», сірого кольору, вартістю 372,26 грн.; OBD-II автосканер ELM327, синього кольору, вартістю 350 грн.; комплект автомобільних килимків для салону автомобіля марки «Fiat Tipo», вартістю 450 грн.; запальничку для автомобільного гнізда прикурювача, вартістю 90 грн.; щітку зі шкребком виробника «Bi-Plast», вартістю 88,67 грн.; універсальний автомобільний тримач для телефону марки «LUXE CUBE», чорного кольору, вартістю 342 грн.; складний аварійний знак ТМ «Vitol» найменування «ЗА 002 CN 54001/109RT109», посилений, в упаковці, вартістю 148 грн.; сумку-органайзер червоного кольору з найменуванням «Fiat», вартістю 292,50 грн.; трос буксирувальний марки «Vitol» модель «ТР 206-3-1К», довжиною 4 метри, в упаковці, вартістю 146,25 грн.; чохол на кермо ТМ «Vitol» найменування «CELTIC FIRE VSF-H68/4» у заводському упакуванні, вартістю 343,90 грн., а всього на загальну суму 10845,91 грн. та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Наведені обставини підтверджуються долученими стороною обвинувачення до матеріалів даного судового провадження копіями, зокрема, протоколом допиту потерпілого від 29.11.2024р. (а.с. 7-10), протоколом допиту свідка від 09.09.2024р. (а.с.20-24), протоколу огляду місці події від 21.09.2024р. (а.с.26), протоколом огляду від 30.10 2024р. (а.с.28), протоколом обшуку від 27.11.2024р. (а.с.29-31), протоколом обшуку від 28.11.2024 р. (а.с.32), протоколами огляду від 06.12.2024р. (а.с.34-35), від 28.11.2024р. (а.с.36), від 29.11.2024р. (а.с.37), протоколами пред'явлення речей для впізнання від 29.11.2024р. (а.с.38,39,40,41), висновками експерта №СЕ-19/126-24/13909-ТВ від 04.12.2024р. (а.с.44), № №СЕ-19/126-24/13917-ТВ від 05.12.2024р. (а.с.45), №СЕ-19/126-24/13929-ТВ від 06.12.2024р. (а.с.46),№СЕ-19/126-24/13911-ТВ від 05.12.2024 р.
На підставі вказаних документів, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя правильно вказав, що надані стороною обвинувачення докази є достатніми на даний час для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України, оскільки такі дають підстави зробити об'єктивний висновок, що підозрюваний міг скоїти цей злочин.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі розслідування достовірність встановлених фактичних обставин буде перевірятись під час досудового розслідування, а тому доводи захисника в цій частині є необґрунтовані.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то такі знайшли своє підтвердження та об'єктивно існують, а тому задля їх попередження необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Так, апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Оцінюючи існування вказаного ризику, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Також існують ризики того, що підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, або може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він знайомий зі свідками, йому відомі обставини кримінального правопорушення, та йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України.
За таких обставин, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, вказують на наявність підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та спростовують твердження захисника про відсутність ризиків у даному кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, жоден більш м'який запобіжний захід на даний момент не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на даному етапі кримінального провадження є виправданим.
На думку колегія суддів, прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не допустив слідчий суддя порушень і при визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, адже саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилання захисника на те, що розмір застави є непосильним для підозрюваного через його стан здоров'я та майновий стан, враховані апеляційним судом, однак, на думку колегії суддів, менший розмір застави не гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому і у цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Твердження захисника про те, що у іншому кримінальному провадженні до ОСОБА_7 було застосовано аналогічний запобіжний захід щодо того ж предмету злочину, є безпідставними та не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки предметом злочину у даному кримінальному провадженні є майно потерпілого ОСОБА_11 . При цьому, КПК України не заборонено застосування однакового запобіжного заходу у різних кримінальних провадження щодо неоднакових обставин, однак щодо однієї і тієї ж особи.
Доводи апелянта про те, що слідчим не надано доказів на підтвердження існування ризиків, зазначених у клопотанні, є безпідставними, оскільки ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Безпідставними є і посилання адвоката ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі на те, що до клопотання надано копії документів, які не є оригіналами.
Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.184 КПК України, до клопотання слідчого про застосування запобіжних заходів додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Отже долучення до клопотання слідчого саме копій документів відповідає вимогам КПК України.
Інші обставини, які зазначені у апеляційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, однак такі не є такими, які дають колегія суддів підстави для скасування ухвали слідчого судді.
За таких обставин, підстав для скасування рішення слідчого судді немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.177, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3