Справа № 761/40301/24
Провадження № 1-кс/761/26703/2024
01 січня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 18.10.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024,
У провадження слідчого судді надійшла скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 18.10.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024.
В обґрунтування скарги заявник зазначає про те, що ним було отримано постанову слідчого від 18.10.2024 про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024. При цьому, ОСОБА_3 зазначає, що вона є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Зокрема, слідчим у постанові не надано жодної оцінки доводам щодо обґрунтування наявності заподіяної йому шкоди. У зв'язку з чим, просить скасувати постанову слідчого від 18.10.2024.
До початку судового розгляду від ОСОБА_3 надійшла заява про проведення судового засідання у його відсутність. Скаргу підтримує в повному обсязі.
Слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 , будучи завчасно та належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, в судове засідання не з'явився.
У відповідності до вимог ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу у їх відсутність.
Дослідивши скаргу з додатками, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 371 КК України.
16.10.2024 ОСОБА_3 звернувся із заявою про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024.
18.10.2024 слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 винесена постанова про відмову у задоволенні зазначеної заяви.
Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У відповідності до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.93 Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
Згідно ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Так, слідчий, мотивуючи постанову від 18.10.2024 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №№62024100120000836 від 03.10.2024, вказав, що під час проведення досудового розслідування не встановлено очевидних та достатніх підстав вважати, що йому завдано будь-якої шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України.
В той же час, слідчим в оскаржуваній постанові, не надано належного обґрунтування щодо доводів ОСОБА_3 , наведених у заяві про визнання потерпілим.
Крім того, оскаржувана постанова слідчого не узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону України, які регулюють правовий статус потерпілого у кримінальному провадженні, та визначають, з якого часу особа набуває права й обов'язки потерпілого, а також не містить посилання на конкретні обставини, що послугували достатньою підставою для висновку про недоведеність факту заподіяння ОСОБА_3 шкоди можливими протиправними діяннями.
Таким чином, всупереч положенням ст.110 КПК України, вказана постанова не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для її винесення, мотивів прийняття рішення, їх належного обґрунтування та посилання на положення КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 18.10.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 26, 55, 110, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 18.10.2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024.
Зобов'язати уповноваженого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 , або іншого уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні №62024100120000836 від 03.10.2024, повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 16.10.2024 про визнання його потерпілим.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя