Справа № 761/13830/24
Провадження № 2/761/6837/2024
09 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача - приватного виконавця
виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В.: Берьозки Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна», Державного підприємства «Сетам» про відшкодування збитків, -
16.04.2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить:
стягнути солідарно з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» на користь позивача збитки в сумі 5 671 651,05 грн.;
стягнути з Державного підприємства «Сетам» на користь позивача збитки у сумі 298 507,95 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 15.03.2019 року на електронних торгах позивач придбав нежитлове приміщення (в літ А), загальною площею 191,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 1 784 000,00 грн. В подальшому право власності позивача на вказане приміщення було зареєстровано в реєстрі речових прав.
Як зазначає позивач, повідомлення про продаж нежитлового приміщення було розміщене приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт Катериною Валеріївною в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, яке крім повідомлення про існування іпотеки, інші обмеження чи про права третіх осіб на приміщення не містив.
Також позивач зазначив, що після придбання приміщення він дізнався що ОСОБА_3 , як співвласник спільного майна житлового будинку АДРЕСА_1 звернувся до суду з позовом про витребування вказаного вище нежитлового приміщення, справа №761/23894/19.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21.03.2023 року в задоволенні позову було відмовлено. Однак постановою Київського апеляційного суду від 07.11.2023 року позов було задоволено та приміщення витребувано у позивача у спільну сумісну власність власників квартир у будинку.
Так як у позивача було вилучено квартиру, з врахуванням численної практики Верховного Суду, придбання квартири на торгах є різновидом договору купівлі-продажу, продавцем в даному випадку є організатор електронних торгів та державна виконавча служба / приватний виконавець, таким чином договір купівлі-продажу приміщення на електронних торгах було укладено позивачем як покупцем із продавцями: приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт Катериною Валеріївною та Державним підприємством «Сетам», тому на підставі положень статей 661 та 623 ЦК України, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна та Державне підприємство «Сетам» мають відшкодувати позивачу збитки у вигляді дійсної вартості приміщення на день пред'явлення позову, а не на день придбання майна.
Крім того, так як приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна застрахувала свою відповідальність у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Рідна», страховик несе солідарну відповідальність.
18.06.2024 року до суду надійшов відзив уповноваженого представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, при примусовому виконанні виконавчого напису про звернення стягнення на нежитлове приміщення (в літ А), загальною площею 191,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було перевірено право власності ОСОБА_4 на вказані приміщення шляхом перевірки записів в реєстрі речових прав.
Нежитлові приміщення були продані на других електронних торгах 15.03.2023 року позивачу вартістю 1 784 000,00 грн. 21.03.2019 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшло 1 694 800,00 грн. для подальшого розподілу згідно Закону України «Про виконавче провадження»: 3 629,59 грн. було повернуто авансового внеску стягувачу ОСОБА_5 , 200 000,00 грн. перераховано стягувачу ОСОБА_5 , 20 000,00 грн. було перераховано на рахунок винагороди приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни, 1 471 170,41 грн. було перераховано боржнику ОСОБА_4 , як залишок коштів від продажу майна. Виконавче провадження було закінчене у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого листа.
Як зазначає представник, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна на момент торгів щодо відчуження майна боржника, не мала законних підстав сумніватись в належності боржнику на праві власності приміщень, адже на той час ці відомості не були скасовані; не мала визначених законом повноважень перевіряти ані достовірності документів боржника на нерухоме майно, ані законності набуття боржником цього майна. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна діяла у порядку та спосіб визначений діючим законодавством. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна не має та не могла мати обов'язку повідомляти про права третіх осіб на нежитлові приміщення. Інформація наведена у заявці та у оголошенні про торги повністю відповідала тій інформації, що була у документах боржника про право власності на лот, а також відповідала відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відзиві представник відповідача зазначив, що ст.661 ЦК України застосовується до спірних відносин з урахуванням специфіки примусової реалізації майна боржника. Так як у спірних правовідносинах приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна має статус суб'єкта владних повноважень, порядок відшкодування шкоди, завданої її незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю врегульовано не ст.661 ЦК України, а ст.1173 ЦК України, що є спеціальною нормою. Позивач не довів, що будь-які дії, рішення приватного виконавця були незаконними. Дії приватного виконавця не оскаржувались.
Позивач як і приватний виконавець мав доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та міг дізнатись про права третіх осіб на приміщення.
Крім того, представник відповідача зазначає, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів, оскільки приватний виконавець не порушувала права позивача, оскільки встановлені рішенням суду у справі №761/23894/19 обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 не просто без законної підстави набув право власності на приміщення, але і зробив це у спосіб, який має очевидні ознаки не одного кримінального правопорушення.
Представник звертає увагу у відзиві, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна отримала не 95% суми вирученої від продажу а лише 10% від суми стягнутої за виконавчим документом, що склало 20 000,00 грн.
28.06.2024 року до суду надійшла відповідь уповноваженого представника позивача на відзив уповноваженого представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни в якому представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві. В той же час представник позивача зазначив, що підставою звернення до суду є норми статті 661 ЦК України, а не статті 1173 ЦК України. Невиконання продавцем майна обов'язку щодо інформування покупця про права третіх осіб на майно внаслідок власної необізнаності про обставини, які в подальшому стали підставою для витребування майна, не звільняє продавця від обов'язку відшкодувати покупцю завдані збитки. Не ґрунтуються на положеннях законодавства України та є помилковими міркування та доводи приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни про відсутність обов'язку сплати (компенсації) Позивачу збитків понесених внаслідок евікції в силу відсутності фактів протиправності рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця. Позивач не має жодних правових підстав вимагати повернення йому грошових коштів у осіб, яким їх згодом перерахував приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В., адже такі не є продавцями майна, яке було витребувано у Позивача.
10.07.2024 року до суду надійшли заперечення уповноваженого представника приватного виконавця на відповідь позивача на відзив в якому він наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник у запереченнях вказав, що позивач не обґрунтував можливості стягнення шкоди у разі правомірних дій приватного виконавця Шмідт К.В. і, так само, не довів, чому неможливо пред'явити позов про відшкодування збитків до боржника та інших осіб, винних у використанні підробних документів на об'єкт нерухомого майна.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна та її представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник Державного підприємства «Сетам» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Однак в поясненнях які 28.08.2024 року надійшли до суду уповноважений представник відповідача зазначив, що 12 січня 2024 року ДП "СЕТАМ" отримало заяву Про повернення гарантійного внеску від ОСОБА_2 . Згідно платіжної інструкції №862 від 19 січня 2024 року ОСОБА_2 було повернуто кошти у розмірі 89 200 грн, які ним було сплачено у якості гарантійного внеску за участь у торгах по лоту №332448. Діяльність приватного виконавця застрахована згідно вимог статті 24 Закону України" «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Отже збитки, завдані приватним виконавцем, можуть бути компенсовані страховою компанією. Приватний виконавець є лише особою, яка має право примусового продажу майна, а не безпосередньо продавцем, а Державне підприємство "СЕТАМ" згідно наказу Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року №10008/5 "Про визначення організатора електронних торгів, торгів за фіксованою ціною" є саме організатором електронних торгів. Зважаючи на те, що ДП "СЕТАМ", як організатор електронних торгів, виконало свій обов'язок щодо повернення гарантійного внеску у випадку визнання електронних торгів недійсними, а також враховуючи те, що жодним судовим рішенням не встановлено порушення підприємством вимог Порядку під час проведення електронних торгів, задоволення даного позову порушить права ДП "СЕТАМ", як суб'єкта господарської діяльності.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №4661 виданого 05.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М. про звернення стягнення на нежитлове приміщення (в літ А), загальною площею 191,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 та за рахунок коштів виручених від реалізації квартири задовольнити вимоги ОСОБА_5 у розмірі 200 000,00 грн.
В межах зазначеного виконавчого провадження проводились прилюдні торги з продажу предмета іпотеки - нежитлового приміщення (в літ.А) загальною площею 191,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В оголошенні про торги було розміщено інформацію, що зазначене нежитлове приміщення (в літ. А), загальною площею 191.8 кв.м., що складається з: мансардного приміщення: приміщення №1, площею 177.1 кв.м., приміщення №2, площею 14.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , майно належить боржнику на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 908, виданий 20.05.2016 р.
Крім того було вказано, що лот 332448 (уцінено лот № 324924), майно має обтяження: арешт нерухомого майна № 24609178, постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 55676690, виданий 31.01.2018 р., видавник: ПВ Шмідт К.В. ;
Заборона на нерухоме майно № 15035585, Договір іпотеки, серія та номер: 2466, виданий 17.06.2016 р., видавник: ПН КМНО Халявка Н.М.;
Іпотека № 15057275, Договір іпотеки, серія та номер: 2466, виданий 17.06.2016 р., видавник: ПН КМНО Халявка Н.М.
Крім того, було розміщено інформацію про можливість ознайомлення з майном у зберігача, зазначено його прізвище та контактний номер телефону.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач не оглядав приміщення, яке він мав намір придбати.
З копії протоколу №393029 проведення електронних торгів вбачається, що 15.03.2019 року відбувся аукціон з продажу нежитлового приміщення та його переможцем визначено учасника №8 - ОСОБА_2 який придбав приміщення за ціною 1 784 000.00 грн.
21.03.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна склала акт про реалізацію предмета іпотеки.
Постановою від 21.03.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна у зв'язку із продажем нежитлового приміщення на електронних торгах зняла арешт із зазначеного нежитлового приміщення.
23.03.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубков Д.Ю. видав ОСОБА_2 свідоцтво яким посвідчив придбання вказаного нежитлового приміщення на прилюдних торгах вартістю 1 784 000,00 грн.
В цей же день в реєстрі речових прав було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на придбане нежитлове приміщення.
22.03.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна перерахувала на рахунок ОСОБА_5 4 000,00 грн. та 3 629,59 грн. - повернення авансового внеску стягувачу, 26.03.2019 року на рахунок ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 471 170,41 грн. - перерахування надмірно стягнутих коштів за виконавчим написом №4661 від 05.11.16, 22.03.2019 року на рахунок ОСОБА_5 було перераховано 200 000,00 грн. з призначенням платежу «ВП НОМЕР_2, боржник ОСОБА_4 », 22.03.2019 року перераховано на рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни 20 000,00 грн. як основна винагорода приватного виконавця у ВП НОМЕР_2.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у червні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубков Д.Ю., ДП «СЕТАМ», про визнання правочинів недійсними, скасування записів, витребування майна з чужого володіння та звільнення приміщення (справа №761/23894/19). В позовних вимогах ОСОБА_3 просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;
- витребувати у ОСОБА_8 на користь власників квартир у будинку АДРЕСА_1 , спірне нежитлове приміщення у спільну сумісну власність, припинити право власності ОСОБА_8 на дане нежитлове приміщення;
- визнати недійсним договір іпотеки №2466 від 17 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- визнати недійсним договір іпотеки № 318 від 25 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковим Д.Ю., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29687355 від 20 березня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В.В., запис про право власності № 14594456, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення в літері «А», загальною площею 191,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46110305 від 23 березня 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковим Д.Ю., запис про право власності № 30838465, про державну реєстрацію права власності на вищевказане нежитлове приміщення за ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46133010 від 25 березня 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковим Д.Ю., запис про іпотеку № 30860104, про державну реєстрацію іпотеки на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_10 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46128368 від 25 березня 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковим Д.Ю., запис про право власності № 30855480, про державну реєстрацію обтяження на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_10 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Однак постановою Київського апеляційного суду від 07.11.2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юрченко Василь Васильович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерина Валеріївна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Зубков Денис Юрійович, ДП «СЕТАМ», про визнання правочинів недійсними, скасування записів, витребування майна з чужого володіння та звільнення приміщення задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В.В. за реєстровим номером 908. Витребувано у ОСОБА_2 нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність власників квартир в будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції не оскаржувалась.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року у справі № 2-3781/04, позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_7 , зокрема, право власності па нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 191,8 кв.м.
Таке рішення ніби то було зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12 серпня 2004 року, записано в реєстрову книгу № 19п-91 за номером 257-м, про що наявна відмітка на рішенні.
Разом з тим, згідно відповіді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року № 09-08/290/2019 вбачається, що в архіві суду в наряді № 45 постійного зберігання судових рішень по цивільним справам, розглянутих у 2004 році, за номером справи 2-3781/04 знаходиться оригінал рішення від 24 червня 2004 року, ухваленого суддею Зубковим С.О. по справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Згідно журналу (алфавіту) реєстрації цивільних справ за 2004 рік позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя на розгляд Шевченківського районного суду міста Києва не надходив.
Згідно відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-16160 (И-2019) від 02 грудня 2019 року також вбачається, що згідно даних реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентеризації» по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1 , рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року не реєструвалося, нежилі приміщення в літ. «А», загальною площею 191,8 кв.м. за ОСОБА_7 на праві власності не реєструвалися. В книзі №19п стор.91 проведена реєстрація права власності на нежилі приміщення за іншою адресою.
Також, згідно відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-3291 (И-2023) від 15 березня 2023 року вбачається, що за даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення заг. площею 191,8 кв.м. відсутня. Інформаційна довідка НП-2016 № 9413 від 06 травня 2016 року на вказаний об'єкт нерухомого майна бюро не видавалася. Також КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що реєстраційного номера 257-м не існує.
Додатково, у відповідь на запити, КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентеризації» та КП «КК з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» надали інформацію, що реконструкція чи зміна цільового призначення допоміжних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 191,8 кв.м., не проводилась.
Таким чином, з вищевказаних доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року, та відмітка про проведення реєстрації об'єкта є підробленими, що підтверджено Шевченківським районним судом міста Києва та КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації». Горище в будинку АДРЕСА_1 ніде не реєструвалось. Реєстрові номери такого об'єкту не існують.
На підставі вказаного неіснуючого рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2004 року та підробленої на такому рішенні відмітки про його реєстрацію в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12 серпня 2004 року в реєстровій книзі № 19п-91 за номером 257-м, спірне нежитлове приміщення, за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В.В. за реєстровим № 908, було переоформлено на корить ОСОБА_15 , після чого через низку правочинів було переоформлено на ОСОБА_2 .
В рамках досудового розслідування кримінального провадження №1202310510000411 слідчим проведено допит ОСОБА_7 , який повідомив, що горище в літ. «А» розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 191,8 кв.м., ніколи не перебувало у його власності, судового спору про поділ майна, за яким він ніби отримав право власності, не існувало. Особисто до нотаріуса Юрченка В.В. про продаж вказаного майна ОСОБА_7 не звертався.
Більше того, майно відчужувалось за паспортом ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 , який є втраченим та недійсним з 08 жовтня 2013 року.
Вказане свідчить про те, що укладення та підписання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 травня 2016 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка В.В. відбувалось невстановленою особою, за недійним паспортом з правовстановлюючим документом - рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2004 року, яке містить ознаки підробленого документа.
Відтак, оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 травня 2016 року не відповідає вимогам законодавства, та оспорений ОСОБА_3 він підлягає визнанню судом недійсним.
Таким чином, оскільки було встановлено, що спірне приміщення вибуло із спільної сумісної власності власників квартир, до яких також входить і позивач, в будинку АДРЕСА_1 , у володіння ОСОБА_4 на підставі недійсного правочину, а відповідно, у ОСОБА_2 були відсутні достатні підстави для набуття права власності на нього, таке приміщення підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_2 у власність дійсних власників - власників квартир в будинку АДРЕСА_1 .
Також апеляційна інстанція звернула увагу та не врахувала доводи відповідача щодо добросовісності нового набувача майна - ОСОБА_2 , адже матеріалами справи підтверджено, що спірні приміщення, право власності на які було зареєстроване за ОСОБА_2 вибули поза волею дійсних власників, без отримання дозволу співвласників житлових і нежитлових приміщень будинку у встановленому Законом порядку, а тому, згідно положень ст. 387 і ст. 388 ЦК України могло бути витребуване, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Крім того, колегія суддів також врахувала, що з огляду на особливості спірного об'єкту, новий титульний власник ОСОБА_2 , на якого було перереєстроване спірне приміщення, проявивши достатню обачність, мав усвідомлювати, що воно є допоміжним приміщенням будинку та не може бути відчужене без згоди всіх співвласників житлового будинку.
12.01.2024 року ОСОБА_2 звернувся до Державного підприємства «Сетам» про повернення гарантійного внеску в сумі 89 200,00 грн. та вказав у заяві реквізити для перерахування вказаної суми.
19.01.2024 року 89 200,00 грн. було перераховано на рахунок позивача, що підтверджуєтьсмя копією платіжної інструкції №862 від 19.01.2024 року.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечував отримання вказаної суми.
При зверненні до суду з позовом позивач посилався на положення статті 661 ЦК України та численні правові позиції Верховного Суду в яких були зроблені висновки що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу та при продажу майна з прилюдних торгів виконавці (чи то державні чи приватні) та організатори торгів виступають в ролі продавців (постанова Верховного Суду від 10.01.2024 року по справі №299/3482/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35 гс 21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином. Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Однак суд не може погодитись з позицією позивача, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна та Державне підприємство «Сетам» є продавцями майна, яке є предметом прилюдних торгів за наступних підстав.
Стаття 655 ЦК України (ЦК в редакції станом на 15.03.2019 року) визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).
До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч.4 ст.656 ЦК України).
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
Стаття 658 ЦК України визначає, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
В той же час, стаття 662 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як визначено статтею 659 ЦК України, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (стаття 661 ЦК України).
Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Стаття 1 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Статтею 16 зазначений Закон визначає, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначала, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 3) виконавчих написів нотаріусів.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначала, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає права та обов'язки в тому числі і приватного виконавця.
Діюче законодавство не передбачає обов'язку приватного виконавця перевіряти обґрунтованість, достовірність та законність видачі виконавчого документа, пред'явленого до примусового виконання та законність набуття права власності на майно, яке має бути продане на прилюдних торгах.
Крім того, у відповідності до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 61 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» Міністерством юстиції України наказом від 29.09.2016 № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна.
Вказаним наказом визначено: арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації; електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Згідно із наказом, заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані:
повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім'я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця;
номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень;
повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб;
форма реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною);
вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті);
найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні;
відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку);
місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса, для рухомого - адреса зберігача);
відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса);
відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек);
вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»;
реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів;
адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця;
фото- та/або відеоматеріали;
кваліфікований електронний або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункті.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до вищенаведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.
Під час розгляду даної справи встановлено, що нежиле приміщення було набуте позивачем в порядку, який визначений Законом України «Про виконавче провадження» та відповідно відбулась спеціальна процедура його продажу приватним виконавцем на прилюдних торгах і суду не надано доказів неналежного виконання продавцем та покупцем своїх взаємних зобов'язань у правовідносинах купівлі-продажу чи неналежного оформлення приватним виконавцем результатів проведеної процедури прилюдних торгів як способу вчинення правочину всупереч вимогам Положення про продаж арештованого майна, Закону України «Про виконавче провадження» чи положенням цивільного законодавства.
Таким чином із зазначених вище норм можна дійти висновку, що на приватного виконавця не покладається обов'язок, передбачений статтею 659 ЦК України повідомляти про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо), він (приватний виконавець) не отримував кошти за продаж нежитлового приміщення, крім власної винагороди, у приватного виконавця не виникав обов'язок передати покупцю приналежності до товару та документи (технічний паспорт), що стосуються товару та підлягає переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, тому суд не може прийняти до уваги зазначене позивачем що в даному випадку приватний виконавець та Державне підприємство "Сетам" на підставі положень ч.3 ст.661 ЦК України мають обов'язок відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (для вилучення товару).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року, справа № 587/2230/21, провадження № 61-5981сво23 дійшов до наступних висновків: «…У правовій доктрині сформульовано точку зору, згідно з якою продавцем майна, яке реалізується з торгів у рамках виконання рішення суду, є власник майна, оскільки саме його майно продається; держава не переносить на себе право власності на це майно і діє в зазначеному випадку від імені власника-боржника.
Таким чином, з аналізу змісту статей 203, 215, 650, 655 і 656 ЦК України, положень Порядку реалізації арештованого майна вбачається, що: реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажі майна, за яким продавцем відчужуваного майна є боржник, переможець прилюдних торгів виступає покупцем, а особи, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів; складання за результатами проведення прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином….».
Також суд вважає, що в даному випадку позивач не проявив розумну обачність під час укладення договору купівлі-продажу, насамперед не перевірив наявність зареєстрованого права продавця, повну інформацію про об'єкт нерухомості. Зокрема, таким чином позивач міг би перевірити в реєстрі судових рішень наявність/відсутність рішення суду про визнання права власності на приміщення.
Щодо вимог позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» варто зазначити, що позивачем не доведено, ща даний випадок є страховим та він має право на отримання страхового відшкодування.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10-13, 15, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
В позові ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна», Державного підприємства «Сетам» про відшкодування збитків - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2024 року
Суддя: Н.Г. Притула