Справа № 2-11404/11
Провадження № 6/761/959/2024
30 грудня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Решти Д.О.,
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення до виконання,
У травні 2024 року до суду надійшла вищезазначена заява, відповідно до якої заявник просить суд: видати дублікати виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та поновити строк для їх пред?явлення до виконання у справі № 2-11404/11.
Відповідно до довідкової інформації начальника відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Васьківської О.П., 03.05.2024 року вищезазначена цивільна справа була передана судді Пономаренко Н.В. для розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, та до цивільної канцелярії не поверталась.
30.10.2024 року матеріали цивільної справи передані судді Романишеній І.П.
Ухвалою суду від 30.10.2024 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
22.11.2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, а також докази сплати судового збору.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
В судовому засіданні заявник та його представник підтримали вимоги заяви та просили задовольнити з викладених у ній підстав.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, причини неявки суд не повідомили, хоча про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, але їх неявка не перешкоджає розгляду даного подання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_6 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні коридором, площею 5,94 кв.м, у належній ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві власності квартирі АДРЕСА_1 ; здійснити демонтаж у коридорі розміром 5,94 кв.м. на плані №3 шляхом демонтажу самочинно замурованих проходів між квартирами № 2 та № 3 , демонтажу сантехнічного обладнання в квартирі № 3 , та встановлення стіни між квартирами №2 та № 3 , тобто повернення майна - коридору розміром 5,94 кв.м у первісний стан, який був до самовільної перебудови, який належить квартирі №2 згідно свідоцтва про право власності позивача на приватизовану квартиру № 2 , для повернення у первісний стан зазначеного приміщення 5,94 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2016 року стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_6 судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в розмірі 3 936, 00 грн та витрати, понесені позивачами на правову допомогу, в розмірі 2 000,00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.05.2017 року, за апеляційною скаргою поданою ОСОБА_5 , та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09.11.2016 року за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду залишено без змін.
29.11.2016 року ОСОБА_1 видано дев'ять виконавчих листів, про що свідчать розписки, які містяться в матеріалах справи.
Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Веред К.М. від 30.03.2017 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 виконавчий лист №2-11404/11 від 29.11.2016 року повернуто на підставі частини першої статті 38 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з поновленням судом строку на апеляційне оскарження, до суду, який його видав.
Ухвалою Верховного Суду України від 03.03.2017 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2016 року до закінчення касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 10.12.2018 року залишено без змін рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду, а також ухвали апеляційної інстанції.
17.01.2019 року матеріали цивільної справи повернуті до суду першої інстанції.
Копію постанови Верховного Суду від 10.12.2018 року ОСОБА_1 отримано 07.06.2022 року.
14.06.2022 року ОСОБА_1 отримав оригінал виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_3 (т. 4, а.с. 277д).
Постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2023 року поновлено строк для пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах 1, 3 ст. 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, названим вище положенням процесуального закону визначено, що суд може видати дублікат виконавчого листа, якщо заява про це подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, або якщо є судове рішення про поновлення цього строку у разі його пропущення з поважних причин.
Заявник звертається з проханням видати дублікати виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та поновити строк для їх пред?явлення до виконання у справі № 2-11404/11.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_3 був отриманий стягувачем 14.06.2022 року, а постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2023 року поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У заяві не міститься обгрунтувань втрати виконавчого листа, отриманого стягувачем 14.06.2022 року, не надано доказів втрати та не зазначено, ким саме та за яких обставин було втрачено зазначений виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_3 , який отриманий стягувачем 14.06.2022 року.
Верховний суд у постанові від 03.04.2023 року у справа N 2-1137/10 (провадження N 61-1393 св 22) зробив правовий висновок, відповідно до якого: "Аналіз пункту 17.4.розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист". При цьому, Верховний суд зазначив, що схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановахвід 09.02.2022 року у справі N 201/4043/19-ц, від 09.02.2022 року у справі N 757/14604/20-ц, від 06.11.2019 року у справі N 2-1053/10, від 23.09.2020 року у справі N 127/2-3538/10.
Враховуючи вищезазначену правову позицію та відсутність у заяві обгрунтувань втрати виконавчого листа (та відповідних доказів) щодо боржника ОСОБА_3 , який отриманий стягувачем 14.06.2022 року, правові підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні.
Матеріали справи не містять доказів отримання стягувачем виконавчих листів після повернення справи з Верховного Суду щодо інших боржників та будь-яких клопотань про їх отримання ні у 2022 році, ні в подальшому.
Водночас, у заяві, що є предметом даного розгляду, заявник стверджує, що оскільки виконавчі листи подавалися ще в 2016 році, то він просто забув, що на кожну вимогу до Шевченківського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві по три виконавчих листа.
Проте, суд визнає вказані заявником обставини для поновлення строку неповажними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, незалежними від стягувача обставинами, адже заявник, при отриманні 14.06.2022 року виконавчого листа, мав би звернути увагу, що у ньому міститься зазначення лише щодо одного боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Суд при вирішенні, відповідно до ст.433 ЦПК України, питання про поновлення строку повинен з'ясувати причини пропуску строку звернення виконавчого документа до виконання, та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Згідно з частиною 3 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Тому основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов'язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.
При цьому, позиція ОСОБА_1 фактично зводиться до того, що лише власна недбалість, відсутність реальних дій щодо захисту свого права та незнання закону призвели до наслідків, які, згідно зі статтею 68 Конституції України та ураховуючи принципи змагальності та диспозитивності, є виключно його особистою відповідальністю.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Інших причин пропуску строку для пред'ялення виконавчого листа щодо ОСОБА_5 у заяві стягувача не міститься, а суд не може на власний розсуд вишукувати причини та вмотивовувати ухвалу суду іншими обставинами, аніж зазначені заявником.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
З урахуванням повідомлених суду обставин, суд приходить до висновку, що доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних перешкод, непереборних обставин або істотних труднощів, а також добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення в повному обсязі, заявник не надав суду, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до примусового виконання.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року (справа №2-836/11, провадження №14-308цс19), якщо строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
За таких обставин, слід відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дублікатів виконавчих листів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 433 ЦПК України, п.17.4 Розділу ХIII «Перехідних положень» ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення до виконання.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 02.01.2025 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА