Номер провадження 2/754/321/25
Справа №754/7378/24
Іменем України
02 січня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
У травні 2024 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 65600,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4830095 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 26.10.2021.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
26.10.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 20000,00 грн - тіло кредиту та 45600,00 грн - нараховані проценти, всього - 65600,00 грн.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 65600,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Рух справи
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомлений про розгляду справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
26.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір № 4830095 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2 договору).
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку; знижена процентна ставка становить 1,33 % (п. 1.3-1.5.2 договору).
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 24079,41 % річних; за зниженою ставкою 5844,50 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 31400,00 грн; за зниженою ставкою 27980,00 грн (п. 1.6-1.8 договору).
Відповідно до п. 2.1 та 2.2 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . Сума кредиту(його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 20000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.09.2023 № 2640, а також листом АТ «Універсал банк» від 04.06.2024 № БТ/3640, яким підтверджено, що вказана картка була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 , а також, що 26.09.2021 на вказану картку надійшли кошти на суму 20000,00 грн.
Із картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що відповідач не здійснював оплату боргу та процентів за користування кредитом.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з пунктом 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором щодо до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу.
Згідно з витягом від 25.09.2023 ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за кредитним договором № 4830095 у загальному розмірі 65600,00 грн, з яких сума основного боргу становить 20000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 45600,00 грн.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору.
Норми права та мотиви суду
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що договір від 26.09.2021 № 4830095 був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора М704517.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 20000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.09.2023 № 2640, а також листом АТ «Універсал банк» від 04.06.2024 № БТ/3640.
Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв'язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків.
Доказів визнання кредитного договору недійсним до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем коштів у повному обсязі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач в позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за договором від 26.09.2021 № 4830095 перед позивачем, що складає 20000,00 грн тіло кредиту та 45600,00 грн нараховані проценти, а всього - 65600,00 грн.
Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, відповідач отримав кредит у сумі 20000,00 грн та не повернув його, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20000,00 грн.
Водночас, щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом слід зазначити таке.
Пунктом 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (набрав чинності 24.12.2023), внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, частину сьому статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено абзацом другим, згідно з яким у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 1.4 договору № 4830095 від 26.09.2021 строк кредиту становить 30 днів, а відповідно до п. 10.2 договору даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
Отже, строк кредиту договору та строк дії договору є різними поняттями.
Оскільки умови кредитного договору відповідачем в частині його зобов'язань щодо погашення заборгованості за тілом кредиту не виконані, тому відповідно до п. 10.2 договору даний договір діє як станом на день ухвалення цього рішення, і тим більше діяв після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, тому на спірні правовідносини поширюється дія абзацу другого частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.
З огляду на те, що абзацом другим частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом і продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін, суд дійшов висновку, що приписи п. 4.3 кредитного договору щодо автопролонгації договору суперечать положенням абзацу другому частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» і не можуть застосовуватися та не можуть бути підставою для стягнення відсотків у період автоматичної пролонгації договору, адже додаткового договору про продовження строку користування кредитом сторонами не укладалося.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107).
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у період строку кредитування з 26.09.2021 по 25.10.2021 у розмірі 380 грн*30 дн= 11400,00 грн.
Решта нарахованих відсотків позивачем, починаючи з 26.10.2021 по 24.09.2023 не підлягає стягненню з відповідача, оскільки нарахування здійснено за межами строку кредитування.
З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 31400,00 грн, з яких сума основного боргу становить 20000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 11400,00 грн.
Щодо судових витрат
Позивач просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 28/03-2024 від 28 березня 2024 року, укладений між позивачем та адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР№21/3145 від 18.05.2023, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1606608 від 08.05.2024, рахунок на оплату від 10.05.2024, звіт від 10.05.2024 про надання правової допомоги за вищезазначеним договором, підписаний адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною та генеральним директором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в якому вартість, наданих адвокатом послуг складає 10000,00 грн, а також платіжну інструкцію в національній валюті від 13.05.2024 № 5002 на суму 10000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 4786,58 грн (31400,00*10000,00/65600,00) та судовий збір в розмірі 1159,50 грн ( 31400,00*2422,40/65600,00).
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором від 26.09.2021 № 4830095 за тілом кредиту у сумі 20000,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 11400,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 4786,58 грн та судовий збір в розмірі 1159,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 02.01.2025.
Суддя Деснянського районного
суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК