Справа № 344/23075/24
Провадження № 1-кс/344/9056/24
30 грудня 2024 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12024090000000132 від 22 лютого 2024 року,-
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП України в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 30 грудня 2024 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .
Доводи клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000132 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 03 квітня 2023 року ОСОБА_5 взяв ОСОБА_7 на неофіційну роботу з прийому металобрухту чорних та кольорових металів у гаражі, що в гаражно-будівельному кооперативі на перехресті АДРЕСА_3. ОСОБА_5 проінформував ОСОБА_7 про порядок прийому металобрухту, передав йому ключі від гаража, зошит для ведення записів про кількість купленого металобрухту та на початок грошові кошти у сумі 5000 грн.
У період часу із квітня 2023 року по вересень 2023 року ОСОБА_7 здійснював прийом чорного та кольорового металу, про що відзвітувався перед ОСОБА_5 записуючи до зошита дані про кількість купленого металобрухту та суми витрачених на це коштів.
27 вересня 2023 року ОСОБА_5 , приїхавши до гаражу, повідомив ОСОБА_7 , що в нього має бути металобрухту на загальну суму 70 310 грн, та, забравши ключі, зошит із записами, сказав, що він більше в нього не працює.
29 вересня 2023 року у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання грошових коштів, і він зателефонував до ОСОБА_7 та, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, під час особистого спілкування пригрозив фізичним насильством над потерпілим ОСОБА_7 , і при цьому висунув вимогу про передачу на протязі 3 днів грошових коштів у сумі 70 310 гривень, які той йому винен за нібито нестачу металобрухту, коли працював у нього.
ОСОБА_7 , знаючи, що ОСОБА_5 є неврівноваженою людиною, і може заподіяти йому тілесні ушкодження, побоюючись за своє здоров'я, сказав що віддасть гроші в сумі 70 310 гривень, хоча розумів, що з його вини не було допущено недостачі металобрухту.
Оскільки потерпілий на вимогу ОСОБА_5 на протязі 3 днів не передав гроші, останній 10 жовтня 2023 року близько 20 год зателефонував ОСОБА_7 та сказав, щоб той чекав його за місцем проживання в с. Вікторів Галицького району.
Цього ж дня близько 21 год ОСОБА_5 на автомобілі марки Skoda Octavia, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням брата ОСОБА_8 приїхав до кафе «Ромашка», що по АДРЕСА_1 , де зустрівся із потерпілим ОСОБА_7 .
ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом вимагання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вийшовши з автомобіля, із застосуванням насильства, несподівано для потерпілого ОСОБА_7 наніс йому удар кулаком у ніс, у результаті чого він впав на землю і з носа потекла кров. Коли лежав на землі, до нього підійшов ОСОБА_5 та його брат ОСОБА_8 , які стали наносити йому удари ногами по голові та тулубу, спричиняючи фізичну біль.
Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , використовуючи фізичну силу, підняли потерпілого ОСОБА_7 із землі та проти його волі та бажання закинули його до багажного відділення автомобіля марки Skoda Octavia, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, зачинивши багажник, сіли в автомобіль і повезли його до лісопосадки «Грабники», що в селі Вікторів Галицької територіальної громади Івано-Франківської області. При цьому ОСОБА_5 забрав у потерпілого мобільний телефон, який в цей час дзвонив, та по ньому почав спілкуватись.
Проїхавши близько 1,5 км, ОСОБА_8 приблизно через 10 хв зупинив автомобіль у лісопосадці та, вийшовши спільно із ОСОБА_5 , відчинили багажник, витягнули потерпілого ОСОБА_7 із багажного відділення. ОСОБА_5 , взявши із автомобіля до рук мисливську рушницю, наказав потерпілому стати на коліна, та, погрожуючи позбавити його життя, здійснив два постріли біля нього у землю. Після цього спільно із ОСОБА_8 нанесли удари руками та ногами по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 , тримаючи рушницю в руках, наніс прикладом декілька ударів в обличчя потерпілого, при цьому вимагаючи передати йому гроші в сумі 2000 доларів США (згідно курсу НБУ становило 73 040 грн.) на наступний день.
Потерпілий ОСОБА_7 , побоюючись за своє життя та здоров'я, сказав, що на вимогу передасть гроші, і після цього ОСОБА_5 повернув йому мобільний телефон, і сказав, щоб він не звертався в правоохоронні органи та лікарню, оскільки буде тільки гірше, а також пригрозив, що якщо не буде грошей, застосує насильство до його сестри ОСОБА_9 . Заливши потерпілого в лісопосадці, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на автомобілі поїхали в напрямку м. Івано-Франківськ.
11 жовтня 2023 року потерпілий ОСОБА_7 , реально побоюючись за своє життя та здоров'я, позичивши в свого знайомого 1000 доларів США, а також маючи кошти на банківській картці, по телефону домовився про зустріч із ОСОБА_5 в м. Івано-Франківську по вул. Грушевського, де під час зустрічі передав грошові кошти у сумі 20 000 грн та 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 36 520 грн, а також здійснив грошовий переказ у розмірі 13 310 гривень на банківську карту № НОМЕР_2 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ОСОБА_5 . Отримавши грошові кошти, ОСОБА_5 сказав, що порахує, скільки грошей ще потерпілий має повернути та поїхав.
Приблизно в грудні 2023 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , не маючи на меті припиняти свої протиправні дії по вимаганню грошових коштів у ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану по телефону повідомив, що після підрахунків встановив, що потерпілий винен йому ще 50000 грн та поставив вимогу передачі даної суми коштів. Коли потерпілий заперечив, сказавши, що вже повернув 70 000 грн і грошей не має, ОСОБА_5 пригрозив йому фізичним насильством, що змусило потерпілого реально побоюватись за своє життя та здоров'я та погодитись на пред'явлену незаконну вимогу про передачу грошових коштів у сумі 50 000 грн.
Продовжуючи діяти умисно, 28 лютого 2024 року ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом вимагання, за допомогою засобу стільникового зв'язку, подзвонив на мобільний номер ОСОБА_7 , де, діючи умисно, вимагав повернення неіснуючого боргу в сумі 50 000 грн, погрожуючи насильством, на що потерпілий відповів, що не має таких коштів, і коли заробить буде віддавати частинами.
Надалі 30 травня 2024 року ОСОБА_5 знову за допомогою засобу стільникового зв'язку подзвонив на мобільний номер ОСОБА_7 , де з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, погрожуючи насильством над потерпілим, продовжив вимагати у нього грошові кошти в сумі 50 000 грн, які потерпілий не передав, оскільки не мав таких коштів.
16 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України.
Того ж дня ОСОБА_5 слідчим суддею обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 14 листопада 2024 року включно.
08 листопада 2024 року слідчим суддею продовжено строк досудового розслідування до 16 січня 2025 року.
08 листопада 2024 року слідчим суддею ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою до 06 січня 2025 року.
У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івано-Франківська, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, одружений, працює, несудимий.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: зокрема протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколами допитів свідка ОСОБА_10 від 02.03.2024, ОСОБА_11 від 14.09.2024, протоколом за результатами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» від 12.08.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «ПриватБанк» від 07.08.2024, протоколами оглядів речей від 01.03.2024, 02.09.2024 та 06.09.2024, протоколом огляду від 23.02.2024, протоколами за результатами проведення НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2024 за участю потерпілого, протоколом проведення обшуку від 16.09.2024 за місцем проживання підозрюваних, виявленими та вилученими речовими доказами, висновком судово-імунологічної експертизи № 874 від 10.10.2024, а також іншими зібраними матеріалами в їх сукупності.
З урахуванням отриманих доказів, у кримінальному провадженні необхідно повідомити про зміну раніше повідомлених підозр ОСОБА_5 , виконати вимоги статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, закінчити розслідування шляхом звернення до суду з обвинувальним актом.
Обставини, що перешкоджали здійсненню вищезазначених процесуальних дій раніше, - це значна кількість попередньо проведених першочергових невідкладних слідчих та процесуальних дій, заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на отримання доказів вчинених злочинів, їх аналізі та оцінці.
Підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , вчинені групою осіб за попередньою змовою, з погрозою вбивства, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, в умовах воєнного стану та, у відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України, є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які не зменшились та продовжують існувати.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити, та продовжити строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 16 січня 2025 року.
У судовому засіданні слідчий підтримав вимоги клопотання, просив задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні сторона захисту просила клопотання задовольнити частково, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки ризики нічим не підтверджені, до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б підтверджували наявність ризиків та підстави для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. У разі, якщо суд прийде до висновку про продовження тримання під вартою, то застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Вислухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2024 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024090000000132 від 22 лютого 2024 року до чотирьох місяців, тобто до 16 січня 2025 року.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: зокрема протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколами допитів свідка ОСОБА_10 від 02.03.2024, ОСОБА_11 від 14.09.2024, протоколом за результатами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» від 12.08.2024, протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «ПриватБанк» від 07.08.2024, протоколами оглядів речей від 01.03.2024, 02.09.2024 та 06.09.2024, протоколом огляду від 23.02.2024, протоколами за результатами проведення НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2024 за участю потерпілого, протоколом проведення обшуку від 16.09.2024 за місцем проживання підозрюваних, виявленими та вилученими речовими доказами, висновком судово-імунологічної експертизи № 874 від 10.10.2024, а також іншими зібраними матеріалами в їх сукупності.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 289, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України.
Щодо наявності ризиків.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування підозрюваного
від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідків та підозрюваного
у цьому кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілого ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , який є його рідним братом, з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин та здобуття можливості уникнути покарання.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, потерпілого та підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого та підозрюваного у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків, потерпілого та підозрюваного у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого та підозрюваного у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 06 січня 2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, у взаємозв'язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув'язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
При цьому встановлений законом обов'язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.
Також, згідно пункту 1 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя, вирішуючи визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, враховує в сукупності всі наявні обставини даного кримінального провадження, характер інкримінованих злочинів та тяжкість, те що, інкримінований злочин вчинений із застосуванням насильства, приходить до переконання не визначати розмір застави.
Жодних даних, які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчому судді не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваному ОСОБА_5 під вартою строком до 16 січня 2025 року, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 16 січня 2025 року без визначення розміру застави.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Строк дії ухвали до 16 січня 2025 року.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 02 січня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1