Справа № 237/1659/24
Провадження № 1-кп/0203/1165/2024
26 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ;
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ;
обвинуваченого - ОСОБА_4 ;
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши під час судового засідання в залі суду у м. Дніпрі в порядку дистанційного судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024050000000016 03 січня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.
Прокурор у судовому засіданні надала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що на сьогоднішній день не припинили існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання до 7 років позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує у разі доведеності вини, може переховуватися від суду. Разом з цим, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Також, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки він офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник не заперечували проти продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, думку обвинуваченого та захисника, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст.178 КПК України, враховує дані про його особу, який раніше судимий, має середньо-спеціальну освіту, не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до семи років, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може переховуватися від суду.
Також, обвинувачений був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, у тому числі з анкетними даними свідків та їх місцем мешкання, у зв'язку з чим з метою уникнути покарання за скоєний злочин, обвинувачений може шляхом вмовлянь або погроз впливати на них, що підтверджує існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, оскільки досудовим слідством зібрано докази щодо вчинення декількох кримінальних правопорушень за ст. 263 КК України, та фактично злочинна діяльність ОСОБА_4 припинена після втручання правоохоронних органів. Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 був раніше неодноразово судимий за умисні злочини, він жодних висновків щодо своєї протиправної діяльності не зробив, та на шлях вправлення не став, що підтверджує існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченими, їх майнового та сімейного стану, їх особистих даних та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, суд вважає за необхідне визначити заставу, достатню для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, передбачених даним кодексом, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) на депозитний рахунок для внесення застави.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 23 лютого 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
1) з'являтись за кожним викликом до прокурора та суду;
2) не відлучатися із місця проживання без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) не спілкуватися зі свідками по цьому кримінальному провадженню.
У разі внесення застави обвинуваченого звільнити з-під варти негайно.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою суду обов'язків - до 23 лютого 2025 року, включно.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1