Справа № 199/42/25
(1-кс/199/2/25)
іменем України
02 січня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Слідчий СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з повноважним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за наступних обставин:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.11.2024 близько о 14:00, перебував в приміщенні кухні в кв. АДРЕСА_1 , де зареєстрований та фактично мешкає разом з дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спільно з останньою вживав алкогольні напої. Під час спільного вживання алкогольних напоїв, на фоні особистої неприязні, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння ОСОБА_7 .
Реалізуючи, свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 23.11.2024, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не раніше 14:00 та не пізніше 18:00 год., ОСОБА_4 увійшовши до приміщення спальної кімнати за адресою: АДРЕСА_2 , наблизився до потерпілої ОСОБА_7 , коли остання відпочивала на спині у ліжку у вказаній кімнаті та діючи умисно, усвідомлюючи, що потерпіла є жінкою, та в силу своїх фізичних можливостей, жодного опору діям ОСОБА_4 вчинити не може, останній схопив потерпілу лівою рукою за обличчя, підняв голову та долонею своєї правої руки наніс не менше 4-х ударів в область потиличної ділянки голови, після чого взявши за комір, різко стягнув ОСОБА_7 з ліжка, внаслідок чого остання вдарилась потиличною ділянкою голови об підлогу.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 , в той же день та час, ОСОБА_4 , стопами та п'ятками обох своїх ніг наніс не менше 7-ми хаотичних ударів по тулубу та кінцівкам потерпілої, коли остання знаходилась на підлозі спальної кімнати на лівому боці, після чого взяв останню за комір, переніс до приміщення кухні у вказаній квартирі та посадив на стілець, де долонею своєї лівої руки наніс ОСОБА_7 один боковий удар в область правого вуха.
Після чого, ОСОБА_4 , залишив ОСОБА_7 на кухні, та продовжив займатися своїми справами, не звертаючи уваги на потерпілу та не пропонуючи їй своєї допомоги.
В цей же день, тобто 23.11.2024 потерпілу ОСОБА_7 , у стані свідомості приглушення, госпіталізовано до КНП «МКЛ №6» ДМР, де остання проходила стаціонарне лікування та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Своїми умисними діями, відповідно до висновку експерта №5502м від 30.12.2024, ОСОБА_8 , спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: рубці на місці загоєння забитих ран в проекції зовнішнього краю лівої брови, у лівій тім?яній ділянці, в проекції правого тім?яного пагорба, на правій вушній раковині; Розсіяний позаклитинний гемосидероз у м'яких мозкових оболонках, субарахноїдальному просторі, речовині головного мозку; ділянки спустошення на клітинні елементи мозкової тканини, дистрофічні зміни (клітки-тіні), розсіяний серозний енцефаліт та гемодінамічні розлади кровообігу у м?яких мозкових оболонках, речовині головного мозку, переважно на мікроциркуляторному руслі; набряк головного мозку; гіпостатична пневмонія, застійне повнокров?я, глибокі дистрофічні зміни внутрішніх органів. Описані зміни є морфологічними проявами різкого порушення діяльності центральної нервової системи, порушення діяльності функцій дихання та кровообігу та утворились в наслідок не менш ніж шістьох ударних впливів тупим предметом, ознаки якого у властивостях рубців не відображені, задовго до моменту настання смерті та є наслідками спричиненої внутрішньочерепної травми у вигляді численних забитих ран обличчя, волосяної частини голови, двобічних субдуральних гігром. Вказана травма стосовно живої особи, згідно п.п. 2.1.1а). 2.1.2, 2.1.3г), 2.1.30) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 від 17.01.1995 року МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» мала би ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя;
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №5502м від 30.12.2024 смерть ОСОБА_7 настала внаслідок отриманої нею внутрішньочерепної травми, яка супроводжувалась численними забитими ранами обличчя, волосяної частини голови та правої вушної раковини, двобічними субдуральними гігромами, яка у своєму клінічному перебігу призвела до різкого порушення діяльності центральної нервової системи, порушенню діяльності функцій дихання та кровообігу з розвитком розсіяного позаклитинного гемосидерозу у м?яких мозкових оболонках, субарахноїдальному просторі, речовині головного мозку; ділянок спустошення на клітинні елементи мозкової тканини, дистрофічних змін (клітки-тіні), розсіяного серозного енцефаліту та гемодінамічних розладів кровообігу у м?яких мозкових оболонках, речовині головного мозку, переважно на мікроциркуляторному руслі, гіпостатичної пневмонії, застійного повнокров?я та глибоких дистрофічних змін внутрішніх органів, набряку головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа. Згідно медичної документації біологічна смерть гр. ОСОБА_7 констатована 18.12.2024 року о 05 годин 20 хвилин.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
Відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину і за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 не будучи обмеженим у свободі, може вчинити спроби незаконного впливу на свідків з метою зміни ними показань та спотворення фактичних обставин події кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що вручене йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення базується, у тому числі, на показаннях свідків у даному кримінальному провадженні, може впливати на них шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схиляння їх до зміни показань, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого та повного досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти переліченим вище ризикам під час судового розгляду кримінального провадження №12024047220000067.
Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість і необхідність обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, також є вік і задовільний стан здоров'я підозрюваного, тобто ті фактори, які дають змогу безперешкодно застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання. Вважають достатнім домашній арешт. ОСОБА_4 пояснив, що свою дружину в той день не бив і свою винуватість в її смерті заперечує.
Вирішуючи клопотання слідчий суддя виходить з наступного.
31 грудня 2024 року ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024047220000067, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за вищезазначених обставин.
Слідчий суддя враховує, що за ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя виходить з того, що сам факт спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть останньої достатньо доведений наданими стороною обвинувачення доказами, які отримані з дотриманням порядку, встановленого законом, із передбачених законом джерел:
- протоколом огляду місця події від 18.12.2024;
- протоколом огляду місця події від 23.11.2024;
- лікарським свідоцтвом про смерть №5502м від 21.12.2024;
- висновком судово-медичної експертизи №5502м від 30.12.2024;
- висновком судово-медичної експертизи №5502м/2953-Е від 31.12.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.12.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.12.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.12.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 23.12.2024;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 23.12.2024;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.12.2024;
При цьому, свідок ОСОБА_9 вказав на ОСОБА_4 , як на чоловіка, який побив його матір ОСОБА_7 , після чого ту забрали до лікарні, а під час слідчого експерименту вказаний свідок показав механізм нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , який підтверджений висновком судово-медичної експертизи. Наведені докази доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину.
Той факт, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти життя особи, за вчинення якого закон передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та зловживає алкогольними напоями, в своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати встановленню істини по даному кримінальному провадженню.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним особливо тяжкого злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо виду запобіжного заходу, слідчий суддя згідно вимог ст. 178 КПК України враховує:
1) той факт, що наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є достатньо вагомими;
2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, який є особою працездатного віку та відсутність документально підтверджених відомостей про наявність у підозрюваного тяжких невиліковних хвороб;
4) відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків;
5) наявність у підозрюваного постійного джерела доходу;
6) наявні відомості про негативну характеристику особи підозрюваного;
7) майновий стан підозрюваного, який не має значних статків;
8) відсутність у підозрюваного непогашеної судимості;
9) відсутність відомостей про недотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, які застосовувалися до нього раніше.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Застосування тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, який закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лабіта проти Італії від 06 квітня 2000 року, рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
В кожному випадку, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, суд за своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.
Враховуючи обставини, які в сукупності необхідно оцінювати при обранні запобіжного заходу, а саме: вагомість доказів про вчинення підозрюваним особливо тяжкого злочину, який становить підвищену суспільну небезпеку і за вчинення якого, у разі доведеності вини, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, негативну характеристику особи обвинуваченого, є достатні підстави вважати реальною наявність мети застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ухилення підозрюваним від слідства та суду та перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і запобігання встановленим слідчим суддею ризикам.
Відповідні заперечення сторони захисту судом відхиляються як безпідставні та спростовані вищенаведеними фактичними обставинами.
При визначенні строку застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує строки досудового розслідування.
З урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 204, 309 КПК України,
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Дніпропетровську, громадянина України, працюючого в ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» на посаді водія автотранспортних засобів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024047220000067, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», взявши його під варту в залі суду.
Строк дії ухвали - до 28 лютого 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дні проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя:
02.01.2025