Справа №760/8233/24 2/760/7331/24
30 грудня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на дружину до досягнення дитиною трьох років,
У квітні 2023 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить: стягнути з відповідача на свою користь аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання до досягнення трьох років дитиною в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони перебувають у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка - ОСОБА_3 .
З 2020 року шлюбні відносини між сторонами припинилися, дитина залишилась проживати разом з нею та перебуває на її утриманні. Водночас, відповідач не приймає участі у матеріальному утриманні дитини, хоча має нормальний стан здоров'я, не є особою з інвалідністю та не має хронічних захворювань, тому зобов'язаний утримувати малолітню дитину до досягнення нею повноліття. Інших непрацездатних дружини, батьків, дітей на утриманні немає.
Таким чином, відповідач не виконує добровільно свій обов'язок по утриманню дитини, у зв'язку з чим позивач просить стягнути аліменти на дитину та на неї до досягнення дитиною трьох років.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2024 року вказану справу передано для розгляду головуючому судді Ішуніній Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний термін для надання відзиву.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасники в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотнього повідомлення про вручення поштових відправлень та розписки, яка міститься в матеріалах справи, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовної заяви з додатками.
Відповідач у визначений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд установив, що сторони з 16 жовтня 2019 року перебувають у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 .
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначала про те, що дитина перебуває на повному її утриманні, а відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною другою-третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідач належними та допустимими докази не спростував факт проживання доньки ОСОБА_4 з матір'ю.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
При цьому, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум для дітей віком від до 6 з 01 січня 2024 року встановлено у розмірі 2 563 грн (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік»).
Згідно з частинами першою-третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини, а також те, що малолітня ОСОБА_5 перебуває на утриманні матері, доказів протилежного відповідачем суду не надано, відповідач є особою працездатного віку, та зобов'язаний утримувати дочку до досягнення нею повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя.
Доказів того, що відповідач не має можливості чи не здатен допомагати дитині в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У такому випадку, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дочку в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 квітня 2024 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Щодо стягнення аліментів на дружину, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
За частиною першою статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 80 СК України розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Разом з тим, зі змісту вказаних вище норм слідує, що визначальною умовою стягнення аліментів на дружину є та обставина, чи може платник аліментів надавати таку матеріальну допомогу.
Як вже було встановлено судом, дитина проживає з матір'ю, що не спростовано відповідачем.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем, не було надано до суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що дитина перебуває на її утриманні та батько не надає матеріальної допомоги.
З огляду на викладене, враховуючи положення частини першої статті 80 СК України, яким передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі, а також відсутність будь-яких доказів розміру доходу відповідача, його працездатний вік та встановлений факт проживання дитини з матір'ю, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення аліментів на її утримання в розмірі, що складає 1/6 частину від усіх видів доходу.
У зв'язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх часткове задоволення.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною другою, шостою статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
З огляду на викладене та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 84, 91, 105, 110, 112, 141, 180-184, 191 СК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265,352, 354, 355 ЦПК, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 квітня 2024 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 08 квітня 2024 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Л. М. Ішуніна