26.12.2024
Справа № 720/1036/24
Провадження № 2/720/505/24
26 грудня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Факащук А.П.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
В травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачка про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг 13 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (www.bistrozaim.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено кредитний договір № 2107203734279, відповідно до якого останній надано кредит в сумі 4000 гривень, строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 2% за кожен день користування кредитом, з підвищенням процентної ставки на 1,64%. 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 .. В подальшому 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 .. Протягом дії кредитного договору відповідачка систематично не виконувала належним чином договірні зобов'язання в частині своєчасного погашення кредиту та допустила прострочену заборгованість по кредиту, яка становить 40517 гривень, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу - 4000 гривень, заборгованість за відсотками - 36517 гривні. Оскільки, відповідачка у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути з неї в примусовому порядку кредитну заборгованість та сплачені судові витрати в розмірі 3028 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З метою всебічного, повного, об'єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з'ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності.
Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що вона кредитних коштів у ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не брала, вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не додано жодного первинного бухгалтерського документа, що підтвердив факт здійснення господарської операції, у том числі надання їй кредитних коштів первісним кредитором. Також вважає, що відсутні підстави для стягнення з неї витрат на правничу допомогу розмірі 13000 гривень, так як вказана категорія справ є поширеною і не складною та не потребує особливих затрат часу на вивчення документів,які фактично є типовими. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (www.bistrozaim.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено кредитний договір № 2107203734279, відповідно до якого останній надано кредит в сумі 4000 гривень, строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, крім того діє підвищення процентної ставки на1,64% (п. 1.4 Договору).
Кредитний договір відповідачкою підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) W3.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 ..
В подальшому 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 ..
З письмових пояснень наданих представником позивачем слідує, що відповідачка отримала кредит в безготівковій формі на реквізити банківської карти вказаної клієнтом (відповідачем). Ідентифікація клієнта відбулась через систему BankID Національного банку України, клієнт самостійно внесла особисті дані в заявку, надала дозвіл до інформації з кредитної історії банку емітенту, верифікації за допомогою «otp пароля».
Вказана обставина окрім підписаного договору кредиту підтверджується дослідженою судом інформаційною довідкою без номеру від 13 березня 2024 року про перерахування суми кредиту, відповідно до якої 13 березня 2021 року ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», здійснило перерахування кредитних коштів в сумі 4000 гривень на платіжну банківську карту відповідачки НОМЕР_1 , а тому твердження відповідача про те, що вона не отримала від позивача кредит в сумі 4000 гривень та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем кредиту, є неспроможними та недоведеними.
Слід зазначити, що заперечення відповідачки на позов з тих підстав, що банк не надав доказів ідентифікації відповідачки за номером телефону також є неспроможними, оскільки ідентифікація позичальника здійснюється не за номером телефону, а банком - емітентом, яким видано картку, на яку перераховано кредитні кошти, що відображено позивачем у поясненнях на відзив.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості відповідачки за вказаним договором станом на дату подачі позову ставить 66173 гривень 60 копійок, з яких позивач просив стягнути 40517 гривень, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу - 4000 гривень та заборгованість по відсоткам - 36517 гривень.
За вказаних обставин, посилання відповідачки на те, що позивачем не було наданого доказу щодо перерахунку та отримання нею грошових коштів є безпідставним.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (www.bistrozaim.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (Кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Згідно п.п. 1.5, 1.6 договору, у разі підписання електронного договору, договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети, правил, паспорту кредиту; повідомлення суб'єкта персональних даних про його права, і визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані), вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 4.3. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму| юридичну силу як і власноручний підпис.
Варто зазначити, що відповідно до п 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - процентна ставка), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 а; починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.6; починаючи з 30 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в; тип процентної ставки - фіксована.
Як вбачається з умов договору відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 100 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на офіційному веб-сайті позичальника у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайтах розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
У зв'язку з тим, що відповідачка не виконує умови договору кредиту і не повернула борг позивачу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи заяву про стягнення судових витрат суд виходить з того, що відповідно до я. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 с. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028 гривень.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, представником позивача разом із поданням позовної заяви, було подано акт № 2 про надання юридичної допомоги від 08 березня 2024 з якого вбачається сума судових витрат в розмірі 13000 гривень, який міститься як позовній заяві.
В обґрунтування своєї вимоги про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правничої допомоги, в якому викладений розрахунок суми судових витратна правничу допомогу в розмірі 13000 гривень, заявку на надання юридичної допомоги № 571 від 01 березня 2024 року на загальну суму 13000 гривень та платіжне інструкції № 0421270000 від 15 березня 2024 року, з якої вбачається, що позивач сплатив Адвокатському об'єднанню «Лігал Ассістанс» грошові кошти в сумі 52000 гривень.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому не співмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналізуючи надані представником позивача документи на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд погоджується з аргументами представника відповідача, що такі витрати в сумі 13000 гривень не відповідають критеріям співмірності.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що подана до суду позовна заява на 5 аркушах є однотипною, а тому адвокат представляючи інтереси позивача у вказаній справі провів обсяг роботи, який не співмірним з заявленими витратами на професійну правничу допомогу, а зазначений у розрахунку витрачений час на оформлення документів, збір та аналіз доказів, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, формування додатків та відправку позову до суду є явно завищеним.
Крім того, суд при вирішенні заяви про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу також звертає особливу увагу на складність даної справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, тривалість і кількість судових засідань, які проводились без участі представника позивача, кількість сторін та їх представників.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, оскільки цей розмір судових витрат є співрозмірним у даній справі, відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 520/9831/19.
А тому, зважаючи на обсяг наданих адвокатом - представником позивача послуг та витраченого часу по даній справі, суд вважає обґрунтованими заявлені ним вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, які є реальними та розумними.
На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму кредитної заборгованості за кредитним договором № 2107203734279 від 13 березня 2021 року в розмірі 40517 (сорока тисяч п'ятсот сімнадцять) гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу - 4000 гривень та заборгованості за відсотками - 36517 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 3028 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.