1Справа № 335/11219/24 2/335/3736/2024
12 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Махненко А.А., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь у порядку регресу суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 5053, 73 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 05.09.2019 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2031841, відповідно до умов якого ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ», д.н. « НОМЕР_1 » сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам.
15.04.2020 року о 04 год. 20 хв. в м.Кам'янка-Дніпровська по пр. 9-го Травня, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . В результаті вказаної ДТП автомобілю «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Постановою Кам'янсько- Дніпровського районного суду Запорізької області від 28.05.2020 року у справі № 318/8080/20 Відповідача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
За заявою власника пошкодженого транспортного засобу, за Полісом № АО/2031841 та на підставі страхового акту № ОЦ/016/000/20/0082 ПрАТ «УПСК» було виплачено потерпілому страхове відшкодування у розмірі 10 107, 46 коп.
Відповідно ч.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначеного договором страхування чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього закону (при укладенні договору страхування зі застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого відшкодування.
Відповідач ОСОБА_2 керував забезпеченим транспортним засобом, що суперечить умовам договору, тому відповідно до положень ст.38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УПСК» має право на відшкодування 50 % виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 053, 73 грн.
03.03.2023 року між ПрАТ «УПСК» та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих Первісному кредитору по договорам страхування, в тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АО/2031841 від 05.09.2019 року.
Враховуючи викладене, Позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі 50 % виплаченого відшкодування, тому звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути на його користь 50 % суми відшкодованої шкоди та судові витрати.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом публікації оголошення про виклик у судове засідання на веб-порталі судової влади України, відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За приписами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223, ч.2 ст. 247, ч.1 ст. 280 ЦПК України вважає за необхідне розглянути справу в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 28.05.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 піддано адміністративному стягненню за ст. 124 КУпАП та у вигляді штрафу (а.с.16).
Відповідно до вказаної постанови, 15.04.2020 року о 04 год. 20 хв. ОСОБА_2 в м.Кам'янка-Дніпровська по пр. 9-го Травня, керуючи автомобілем «ВАЗ-21093», д.н.з НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не впевнившись в безпечності, скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», який рухався у зустрічному напрямку. В результаті ДТП автомобіль зазнав механічні пошкодження, з матеріальними збитками.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, його вина підтверджена матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд не з'ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача ОСОБА_2 у заподіянні матеріального збитку власнику автомобіля «ВАЗ 021099».
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до Полісу № АО/2031841, від 05.09.2019 року, укладеного між ПрАТ «УПСК» та страхувальником ОСОБА_3 , застрахована цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу за участю застрахованого транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 .
16.04.2020 року ОСОБА_4 , який є власником автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до страхового акта № ОЦ/016/000/20/0082 від 22.06.2020 року, на підставі умов Договору, ОСОБА_4 підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі 10 107, 46 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 10912 від 22.06.2020 року, ОСОБА_4 були виплачені грошові кошти у сумі 10107, 46 грн. у якості страхового відшкодування (а.с.23).
Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено що, розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхуванням зменшується на 50% відсотків, за умов, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених цьому пункті категорій громадянин України, без мети надання платних послуг пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Зі змісту Полісу № АО/2031841, від 05.09.2019 року, укладеного між ПрАТ «УПСК» та страхувальником ОСОБА_3 вбачається, що був застосований розмір страхового платежу за договором страхування зі зменшенням на 50% відсотків.
Разом з тим, на час дорожньо-транспортної події за участю застрахованого транспортного засобу, ним керував не страхувальник ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Оскільки на час дорожньо-транспортної пригоди забезпеченим транспортним засобом керував Відповідач, а не страхувальник, який належить до категорій громадян України, яким надається пільга щодо розміру страхового платежу, що суперечить умовам договору, тому відповідно до положень ст.38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УПСК» має право на відшкодування 50 % виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 053, 73 грн.
17.08.2020 року на адресу відповідача ОСОБА_2 представником ПрАТ «УПСК» надіслано вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, яка залишена без відповіді.
03.03.2023 року між ПрАТ «УПСК» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 03/03/2023 про відступлення права вимоги, до Нового кредитора перейшло право вимоги за договором страхування № ОЦ/016/000/20/0082 до відповідача ОСОБА_2 у сумі 5053,73 грн.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, Позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_2 в розмірі 50 % виплаченого відшкодування.
Згідно із ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи всі зібрані у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у порядку регресу 50% суми відшкодування у розмірі 5053, 73 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 968, 96 грн.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правничої допомоги та її оплати представником позивача суду наданий договір про надання правової допомоги від 01/11/22 від 01.11.2022 року, Додаткова угода № 082 до Договору про надання правової допомоги № 01/11/22 від 01.11.2022 року, від 17.06.2022 року, відповідно до умов якої сторони погодили, що вартість послуг Адвоката становить 4000 грн.; акт здачі-прийняття робіт від 17.06.2024 року, платіжну інструкцію на суму 4000 гривень.
Згідно акту здачі - прийняття робіт, адвокатом надані послуги з аналізу судової практики та обговорення з Клієнтом правової позиції на суму 500 грн., написання позовної заяви та підготовка документів для подання позову до суду, подання позовної заяви через систему «Електронний суд» на суму 2500 грн. Також Клієнтом здійснено авансування послуг Адвоката для здійснення супроводу судової справи у розмірі 1000 гривень.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для справи, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Отже, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. за складання позовної заяви.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 5 053 гривень 73 копійки, витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 гривень 96 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 гривні 00 копійок, а всього 8 022 (вісім тисяч двадцять дві) гривні 69 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.В. Калюжна