Провадження № 1-кп/243/291/2025
Справа № 243/540/23
02 січня 2025 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецькорї області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року та в режимі відеоконференції, під час трансляції, з приміщення державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022052510001155 від 17 грудня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивоване тим, що на теперішній час заявлені раніше ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися. Необхідність продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, оскільки є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду. На обґрунтування даного ризику зазначає, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Знаючи про наслідки своїх протиправних дій, ОСОБА_3 може вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Натомість, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними, як менш небезпечними, ніж покарання та процедура його відбування.Крім цього, зазначає, що слід також врахувати, що ОСОБА_3 , суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу (заробітку), не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, а отже у нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Вищевикладені обставити свідчать про те, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду. Також мається ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказаний ризик об'єктивно підтверджується тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі, з метою подальшого уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може незаконно впливати, шляхом примушування до зміни наданих під час досудового розслідування показань. Враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення (із застосуванням зброї, вчинення правопорушення проти життя та здоров'я особи), яке інкримінується останньому, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді триманні під вартою строком 60 діб, без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначав, що заявлені прокурором ризики необґрунтовані та відсутні, оскільки він не має наміру ухилятися від відповідальності і виконання своїх процесуальних обов'язків. Він має постійне місце проживання, а також міцні соціальні зв'язки, крім того вказує, що стан його здоров'я погіршився, а належної медичної допомоги в умовах ув'язнення йому не надається. Просив змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав свого підзахисного, заперечував проти продовження відносно його запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що слід змінити його підзахисному запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив судове засідання слухати у його відсутності.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
На сьогодні до суду направлений обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що саме за критерієм оцінки «з точки зору стороннього об'єктивного спостерігача» на сьогодні є можливість вважати, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, а саме у незакінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
Надаючи оцінку доводами сторони захисту суд зазначає, що висловлені вищенаведені сумніви та заперечення щодо представлених стороною обвинувачення доказів безсумнівно підлягають ретельній перевірці під час проведення судового розгляду.
Відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2023 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб з 06 березня 2023 по 04 травня 2023 року включно, який неодноразово був продовжений.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про продовження існування заявлених передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, чи наявність нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Як видно із наданих сторонами документів, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання.
Суд приймає до уваги доводи сторони обвинувачення стосовно того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та виконання процесуальних обов'язків, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ст. 12 КК України. Знаючи про наслідки своїх протиправних дій, ОСОБА_3 може вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Суд, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину та відсутність достатніх даних про його соціальні зв'язки, дійшов висновку про високий ризик ухилення ним від слідства та суду.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено також наявність ризику незаконного впливання на свідків, оскільки ОСОБА_3 відоме їх місце проживання.
Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого про те, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 , відсутністю надання належної медичної допомоги, є тим фактором, який впливає на зміну запобіжного заходу, оскільки суду не представлено жодних належних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_3 має захворювання, яке має протипоказання, та на даний час є таким, за якого утримання у місцях попереднього ув'язнення є неможливим або що там йому не може бути надана необхідна медична допомога.
Суд враховує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, однак, без застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, на сьогодні продовжує існувати достатньо високий рівень ймовірності ризиків ухилення обвинуваченого від явки до суду, впливу на свідків, а також неможливості досягнення мети щодо виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному випадку не зможе запобігти доведеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що в даному випадку потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи ОСОБА_3 про який йдеться в клопотанні прокурора.
Тому, враховуючи існування доведених прокурором ризиків, з метою проведення повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, забезпечення встановлення істини в справі а також забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят діб.
З огляду на викладене, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, та те, що обвинувачення ОСОБА_3 пред'явлено щодо злочину проти життя та здоров'я особи, суд приходить до висновку про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на теперішній час перебуває у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», суд вважає доцільним вирішити питання про участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники судового провадження не висловили заперечень щодо проведення судового засідання режимі відеоконференції.
Положенням ч.1 ст. 336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснювати судове провадження в режимі відеоконференції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) діб з 02 січня 2025 року по 02 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Проводити судові засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції у системі EasyCon, проведення якої доручити державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали буде проголошений 02 січня 2025 року, о 10 год. 45 хв..
Головуючий суддя: ОСОБА_1