справа № 208/9705/24
провадження № 4-с/208/20/24
27 вересня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дарчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Людмили Леонідівни та зобов'язання вчинити певні дії, -
Скаржник ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Людмили Леонідівни та зобов'язання вчинити певні дії.
Скаржниця просить суд:
- Визнати неправомірною дією головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Л.Л. щодо визначення боржнику ОСОБА_1 у постанові від 14.03.2024 розмір мінімальних витрат 269,00 грн. у виконавчому провадженні № 74411291.
- Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Л.Л. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.03.2024 № 74411291 та зобов'язати її скасувати.
В обґрунтування скарги посилається на те, що 11.10.2023 ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у справі №235/5222/16-ц у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни про роз'яснення судового рішення - відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 (тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
20.12.2023 постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2023 змінено в частині розміру судового збору, стягнутого з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на користь держави, зменшивши цей розмір 1073,60 грн до 429,44 грн. На підставі зазначеної постанови Красноармійським міськрайонним судом Донецької області області 26.02.2024 видано виконавчий лист у справі.
14.03.2024 головним державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицї (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л. відкрито виконавче провадження № 74411291.
14.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. В той же день, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат на винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - 269,00 грн.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
В порушення ст. 28 даного Закону державним виконавцем не надіслано боржнику ані постанову про відкриття виконавчого провадження № 74411291 від 14.03.2024, ані постанову про розмір мінімальних витрат. Однак витрати на ці цілі включено до мінімальних витрат виконавчого провадження і стягуються з боржника. Тобто з боржника стягуються фактично непонесені виконавчою службою витрати на виготовлення та направлення боржнику постанови виконавчого провадження. Тобто витрати на пересилання постанови про відкриття виконавчого провадження, сторонам, витрат, пов'язаних з копіюванням та витратами канцтоварів на виготовлення даного документа виконавчого провадження не понесені та є недоведеним визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, зазначеного у постанові від 14.03.2024 р., а дії виконавця під час прийняття постанови про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.03.2024 р. є неправомірними.
В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явилась надала заяву про розгляд скарги без її участі, скаргу підтримує в повному обсязі.
Головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерова Людмила Леонідівна в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась згідно до чинного законодавства. Заяв та клопотань до суду не надала.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 11.10.2023 ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у справі №235/5222/16-ц у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни про роз'яснення судового рішення - відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 (тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
20.12.2023 постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2023 змінено в частині розміру судового збору, стягнутого з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на користь держави, зменшивши цей розмір 1073,60 грн до 429,44 грн. На підставі зазначеної постанови Красноармійським міськрайонним судом Донецької області області 26.02.2024 видано виконавчий лист у справі.
14.03.2024 головним державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицї (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л. відкрито виконавче провадження № 74411291. Державним виконавцем арештовано кошти на рахунках у банківських установах у розмірі суми судового збору, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правиламист. 447 Цивільного процесуального кодексу Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1ст. 448 Цивільного процесуального кодексу Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно дост. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 ч. 2ст. 129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства обов'язковість рішень суду.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положенням частини 1 3 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Стаття 26 ЗУ «Про виконавче провадження», яка визначає порядок початку примусового виконання рішення, не зобов'язує державного виконавця перевіряти при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, з яких підстав не було в добровільному порядку виконано рішення суду.
Згідно частин 5 - 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника на користь Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до частини 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч. 9ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» , виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 3 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частина 4 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
За положенням п. 1, 2 Розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Аналізуючи зазначені положення Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов'язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Разом з цим, передумовою прийняття рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, зокрема є вчинення державним виконавцем наступних дій: прийняття рішення по відкриття виконавчого провадження; надання боржнику строку для добровільного виконання визначеного у виконавчому документі; повідомлення боржника про ці рішення; встановлення фактів: повідомлення боржника про прийняті рішення та невиконання останнім у встановлений строк визначеного у виконавчому документі.
УЗУ «Про виконавче провадження» передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина 5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про ч. 9 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відтак розпочато примусове виконання рішення).
Тобто, питання про правомірність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору передбачає необхідність з'ясувати: наявність (на дату відкриття виконавчого провадження) підстав для звільнення від сплати виконавчого збору (ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження»); за відсутності таких підстав - коли виконано рішення, та дату відкриття виконавчого провадження за цим рішенням як передумову для звільнення від сплати виконавчого збору на підставі ч. 9 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд зазначає,що у разі виконання рішення суду добровільно, боржник не повинен нести тягар додаткових витрат, таких наприклад, як виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, тощо.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №750/4975/17.
З урахуванням встановлених обставин, з огляду на те, що оскаржувана бездіяльність державного виконавця є тривалою у часі. Постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження скаржнику не були направлені у строк, передбачений ст. 28 Законом України «Про виконавче провадження», та не направлені станом на 17.09.2024. Постанова про визначення розміру мінімальних витрат не направлена боржнику, та 17.09.2024 виявлена самостійно боржником в автоматизованій системі виконавчого провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги та необхідність її задоволення.
Згідно з ч. 2 ст.451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись вимогами ст.ст. 26-27, 39-40,42 Закону України Про виконавче провадження, ст. 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Людмили Леонідівни та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Л.Л. щодо визначення боржнику ОСОБА_1 у постанові від 14.03.2024 розмір мінімальних витрат 269,00 грн у виконавчому провадженні № 74411291.
Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Л.Л. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.03.2024 № 74411291 та зобов'язати її скасувати.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.Г. Гречана