Справа 127/42302/24
Провадження 1-кс/127/18119/24
30 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділення РЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12024020010002015 внесеного до ЄРДР 27.12.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -
Слідчий відділення РЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погодженим із прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12024020010002015 внесеного до ЄРДР 27.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 27 грудня 2024 року, близько 07 години 02 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Миколи Шимка в місті Вінниці, в напрямку до вулиці Ватутіна, в районі перехрестя з вулицею Юрія Клена, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому зліва-направо по ходу руху останнього переходили проїзну частину пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не надав переваги для руху останній, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу в момент об'єктивного виникнення небезпеки для руху, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останню.
Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 самовільно залишив місце події.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки з МКЛ ШМД № 19352 від 27.12.2024, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «Політравма, черепно мозкова травма, відкритий перелом нижньої третини лівої гомілки», які відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, в діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 18.1, 2.10 (а, б, г, ґ, д, е) Правил дорожнього руху України, де зазначено, що:
п. 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;
п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е, є) - «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
- а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
- б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
- в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди
- г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу»;
- ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
- д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників поліції;
- е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди»
- є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв'язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
Невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е) Правил дорожнього руху України не знаходиться у причинному зв'язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми необережними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Крім цього, 27 грудня 2024 року, близько 07 години 02 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Миколи Шимка в місті Вінниці, в напрямку до вулиці Ватутіна, в районі перехрестя з вулицею Юрія Клена, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу зліва-направо по напрямку руху автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 , достовірно розуміючи, що пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, перебуває в небезпечному для життя стані, позбавлена реальної можливості до самозбереження, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не переконався чи потребує остання допомоги, не вжив заходів для надання їй першої медичної допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб та не відправив потерпілу до лікувального закладу, хоча повинен і мав об'єктивну можливість це зробити, не виконавши свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, з метою уникнути відповідальності, діючи умисно, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, самовільно залишив місце події на транспортному засобі.
Таким чином ОСОБА_4 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е) Правил дорожнього руху України, де зазначено:
п. 2.10(а, б, в, г, ґ, д, е)- «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
- а) «негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди»;
- б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
- в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди
- г) «вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу»;
- ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
- д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
- е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;
- є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки)».
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
У вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вінниці, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, працюючий в ФОП « ОСОБА_9 » комірником, фактично проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
27 грудня 2024 року о 22:40 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
28 грудня 2024 року водію ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 27.12.2024;
- протоколом обшуку автомобіля марки «DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 від 27.12.2024;
- довідкою з МКЛ ШМД № 19352 від 27.12.2024;
- показами підозрюваного ОСОБА_4 ;
- показами потерпілої ОСОБА_7 ;
- показами свідків ОСОБА_10 ;
- протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 27.12.2024;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Разом із цим, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема:
1) переховування від органу досудового розслідування та суду, так як останній з місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди зник, працівникам поліції про вказану подію не повідомив, залишив потерпілу в небезпечному для життя стані. Крім того, ОСОБА_4 знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватого у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінального правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
2) незаконного впливу на потерпілу та свідків кримінального провадження, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у кримінальному провадженні на даний час тривають експертизи та не проведені всі слідчі (розшукові) дії.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, обставини вчинення злочину;
2) особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування та в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки підозрюваний в разі сплати застави зможе впливати на свідків, потерпілого чи переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
4) домашній арешт, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу, що не дасть можливість запобігти вказаним вище ризикам.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, репутацію підозрюваного, його вік і стан здоров'я, обставини вчинення кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_7 , а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
В зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до пункту 4, частини 2, статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він підозрюється у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Враховуючи вищевикладене, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому останньому необхідно обрати саме запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні слідчому судді пояснив, що у вказаному кримінальному правопорушенні вину визнає у повному обсязі та щиро розкаюється, разом з тим просив слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання слідчого з огляду на його необґрунтованість та недоведеність, просила слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання слідчого у повному обсязі.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
В даному конкретному випадку слідчим в матеріалах клопотання, а прокурором в судовому засіданні, не доведено, що вказана ступінь втручання в права та свободи особи можуть виправдати потреби досудового розслідування, а також, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків визначених КПК України.
Під час вирішення питання про обрання підозрюваному міри запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останньої та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 офіційно працевлаштований, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнає та щиро розкаюється, має міцні соціальні зв'язки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв'язками, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Посилання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є тяжким. Проте, сама лиш тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючими елементами при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не можуть бути достатніми підставами для законності тримання особи під вартою.
Доводи клопотання слідчого за погодженням із прокурором в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.
Незважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, не має негативних характеристик, має міцні соціальні зв'язки та не представляє собою будь - якої соціальної небезпеки.
З обставин, наведених в клопотанні органу досудового розслідування слідує, і зазначене встановлено в ході судового розгляду, що ризики не виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити її належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
З огляду на вищенаведене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, з урахуванням відсутності належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не доведеності належним чином наявності таких ризиків прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігти вказаним ризикам.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку не має, а тому необхідним та достатнім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання цілодобово. При цьому, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого відділення РЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 лютого 2025 року.
Строк дії ухвали суду визначити до 27 лютого 2025 року.
Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу суду для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на слідчого відділення РЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя