Справа 127/41947/24
Провадження 1-кс/127/18003/24
27 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12024020050000745 внесеного до ЄРДР 02.08.2024, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Окнине Новоайдарського району Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що до суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024020050000745 внесеного до ЄРДР 02.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході судового розгляду з матеріалів клопотання встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду водія 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та постановлено на усі види забезпечення.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», окрім іншого, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними особами спеціальних правил та порядку зберігання й використання боєприпасів.
Згідно до п. 1 додатку № 1 до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17.06.1992, окрім іншого, до видів майна, що не може перебувати у власності громадян належать боєприпаси.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Пунктом 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, (далі - Положення) передбачено, що дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку й використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій із метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , придбав 2 (дві) осколкових ручних гранати промислового виробництва, які за законодавством України не являється об'єктом дозвільної системи та можуть використовуватись тільки у військових та військово-тренувальних цілях військовослужбовцями Збройних сил України та інших законних військових формувань, створених на території України.
Однак, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді водія 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вчинив умисний злочин проти громадського порядку та моральності за наступних обставин.
Так, 02.08.2024 приблизно о 20.20 год. солдат ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, тримаючи у руках осколкову наступальну ручну гранату «M67» військового призначення, вийшов з території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що перебуває в громадському місці, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до загальноприйнятих у суспільстві правил моральності та добропристойності, привів у бойовий стан осколкову наступальну ручну гранату «M67», тобто предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, та жбурнув її на АДРЕСА_1 в результаті чого граната вибухнула і тим самим ОСОБА_4 порушив нормальне життя та спокій осіб, які перебували неподалік та чули вибух.
Крім того, солдат ОСОБА_4 , у невстановленому у ході проведення досудового розслідування точний час, день та місці, але не пізніше ніж 02.08.2024, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав шляхом знахідки бойові припаси, а саме: дві ручні осколкові наступальні гранати М67 (США) із підривачами до них, та мав увесь цей час можливість використати дані предмети як зброю.
Бойові припаси - дві ручні осколкові наступальні гранати М67 (США) із підривачами до них, солдат ОСОБА_4 , точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше ніж до 02.08.2024, незаконно переніс до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав за місцем свого проживання до 02.08.2024.
Так, 02.08.2024, близько 20.20 ОСОБА_4 перебуваючи в громадському місці, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до загальноприйнятих у суспільстві правил моральності та добропристойності, підірвав одну осколкову наступальну ручну гранату «M67», а пізніше в період часу з 21:00 по 22:00, під час огляду місця події ОСОБА_4 добровільно видав одну ручну осколкову наступальну гранату М67 (США) із підривачем до неї, чим, кримінально-протиправну діяльність останнього припинено.
Письмове повідомлення про зміну підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України складено 27.09.2024 та цього ж дня вручено ОСОБА_4 .
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.
Санкція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі та згідно ч. 5 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі та згідно ч. 5 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, в нього відсутні соціально-стримуючі фактори та те, що він перебуваючи на волі може продовжити свою злочину діяльність, вчиняти нові кримінальні правопорушення, що підтверджується характером кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого, так як ОСОБА_4 не має родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 , має реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, може здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, та продовжити вчинення злочинів, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Домашній арешт не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійснення ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадженні, відсутність постійного місця проживання, роботи тощо.
На даний час, 25.10.2024 в порядку ч. 3 ст. 283 КПК України, обвинувальний акт скеровано до Вінницького районного суду Вінницької області та підготовче провадження не призначено.
В цей же час, строк дії запобіжного заходу спливає 29.12.2024.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки вчинено тяжкі кримінальні правопорушення, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_7 не заперечили проти задоволення клопотання прокурора.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт по кримінальному провадженню направлено до суду, проте підготовче судове засідання не проведено, а строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого спливає.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , має посійне місце проживання, раніше судимий обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.
Разом з тим, органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується 29.12.2024.
Враховуючи наведене, а також обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 , наслідки в результаті кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою обвинуваченого не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що заставу визначеною ухвалою слідчого судді від 05.08.2024 слід залишити без змін у тому ж розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 лютого 2025 року включно.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді від 05.08.2024 залишити без змін у тому ж розмірі.
Строк дії ухвали визначити до 24 лютого 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя