09 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 404/7235/22
провадження № 61-1972сво24
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
1. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач є її онуком, проте не надає їй матеріальної допомоги, якої вона потребує через втрату житла внаслідок військової агресії російської федерації, а також у зв'язку з відсутністю необхідних коштів на життя та необхідних медичних препаратів.
Посилаючись на наведене, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/8 частини заробітку щомісячно, починаючи з дня звернення з цим позовом і пожиттєво.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда 29 березня 2023 року у складі судді Павелко І. Л. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), починаючи стягнення з 14 грудня 2021 року щомісячно і пожиттєво.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 квітня 2023 року виправлено описку в указаному судовому рішенні.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з норм статті 266 СК України, згідно з якою повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 березня 2023 року та ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 квітня 2023 року.
Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 не вирішувалося, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
25 грудня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кузнєцова О. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .
Суд не врахував наявність судового рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 червня 2016 року у справі № 220/644/15-ц, яким на її користь із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
Наявність оскаржуваного ОСОБА_3 рішення використовується відповідачем для зменшення розміру аліментів на їх спільну дитину, чим потенційно завдає шкоди.
Позивачка не надала суду доказів ані щодо потреби в матеріальній допомозі, ані щодо відсутності чоловіка, повнолітніх дочки, сина та того, що ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, ані того, що відповідач може надавати їй матеріальну допомогу.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
14 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року зазначену справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року справу № 404/7235/22 прийнято до провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 , з огляду на тяжкий матеріальний стан, звернулась із позовом до онука ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання.
Кіровський районний суд міста Кіровограда рішенням від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив та стягнув із ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), починаючи стягнення з 14 грудня 2021 року щомісячно і пожиттєво.
Обґрунтовуючи подання апеляційної скарги як особою, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 посилалася на те, що рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 березня 2023 року вирішено питання про права та інтереси її та її неповнолітньої доньки, оскільки це рішення створює у подальшому можливість вимагати зменшення розміру аліментів, стягнутих Великоновосілківським районним судом Донецької області від 10 червня 2016 року у справі № 220/644/15-ц на їх з ОСОБА_2 спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 24 січня 2024 року Кропивницький апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, дійшовши висновку, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 не вирішувалося.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 681/2192/15-ц (провадження № 61-605св17), від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 (провадження № 61-13159св19), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21), та вирішення питання необхідності залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів.
Так, у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 199/8290/20 (провадження № 61-9083св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що за змістом 352 ЦПК України право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 681/2192/15-ц (провадження № 61-605св17), від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 (провадження № 61-13159св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21) зробив протилежний висновок за подібних обставин. Верховний Суд, зокрема дійшов переконання, що у разі звернення особи з позовом про стягнення аліментів за одночасної наявності судового рішення про стягнення аліментів на користь інших осіб, яке перебуває на примусовому виконанні, останні мають право брати участь у справі про стягнення аліментів на користь заявника, оскільки мають у ній юридичну зацікавленість до вирішення спору, тобто є заінтересованими особами. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками боржника та особи, яка також звернулася з позовом про стягнення аліментів, проте після ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь інших стягувачів (заінтересованих осіб) та перебування його на виконанні. Встановлення обставин з приводу стягнення аліментів на користь заявника та визначення їх розміру впливає на права та обов'язки інших стягувачів аліментів, оскільки може впливати на можливість сплачувати боржником аліменти в раніше визначеному розмірі та призвести до подальшого зменшення розміру аліментів, стягнутих на користь заінтересованих осіб.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов'язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Щодо відсутності юридичної зацікавленість між різними отримувачами аліментів
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що правовідносини щодо сплати аліментів мають місце виключно між платником аліментів, у цьому випадку відповідачем ОСОБА_2 , та отримувачем аліментів - позивачкою ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим апеляційний дійшов висновку, що ОСОБА_3 , яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і має спільну з ним дитину, на утримання якої з відповідача стягуються аліменти на підставі судового рішення, не має відношення до спірних правовідносин зі сплати аліментів останнім на утримання рідної бабусі.
Право ОСОБА_3 на отримання аліментів на дитину захищено судовим рішенням.
Та обставина, що ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (позов передано за територіальною юрисдикцією до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська) з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. м. Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року відкрито провадження у справі № 205/5730/23, не породжує право ОСОБА_3 на апеляційне оскарження рішення у цій справі № 404/7235/22.
ОСОБА_1 (бабуся) та ОСОБА_3 (колишня дружина) мають право на отримання від ОСОБА_2 аліментів з різних самостійних підстав, які не виключають одна одну.
Зокрема, колишня дружина - на підставі статті 181 СК України, якою у частині третій визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина;
баба - на підставі статті 266 СК України, відповідно до якої повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Тобто отримання аліментів одним, не виключає отримання аліментів іншим, відповідно, аліментні зобов'язання платника на користь різних осіб у цьому випадку існують паралельно та не є конкуруючими.
Стаття 182 СК України, як і стаття 205 СК України визначають перелік обставин, які враховуються судом при визначені розміру аліментів. Серед таких обставин є і наявність інших осіб на утриманні платника аліментів.
Отже факт наявності у платника аліментів інших осіб на утриманні, незалежно від того, як виконується такий обов'язок платником: добровільно, чи на підставі судового рішення, враховується лише при визначені розміру аліментів, та не впливає на право стягувача отримувати аліменти. Для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, не є необхідним.
У статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статті 192 СК України підставою для зміни розміру аліментів є обставини, які настали (виникли) після призначення аліментів, тобто ті обставини, які не існували на час вирішення спору про стягнення аліментів. Судове рішення про стягнення аліментів не породжує нового зобов'язання платника аліментів, а лише підтверджує існуюче у разі виникнення спору.
Наявність обставини, які за законом можуть бути підставами для зменшення розміру аліментів, є предметом доказування окремого судового розгляду у іншому провадженні, де ОСОБА_3 може заперечувати факт виникнення обставин, за яких розмір аліментів на утримання доньки може бути зменшений, і саме в цьому провадженні ОСОБА_3 належить захищати свої права та інтереси, а не шляхом оскарження рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь непрацездатної бабусі.
Щодо можливості впливу оскаржуваного рішення на виконання рішення про стягнення аліментів на утримання дитини
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у цій справі, ОСОБА_3 вважала, що цим рішенням її права та інтереси можуть бути порушеними у майбутньому, з огляду на те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягнуті з нього на її користь на утримання дочки.
Згідно з частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування з заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.
Загальний розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки (1/4) та на користь баби ОСОБА_1 (1/8) не перевищує межу, визначену у чинному законодавстві частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», тому постановлення рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь його баби не впливає на можливість виконання ним судового рішення про стягнення аліментів на спільну з ОСОБА_3 доньку.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, належним чином дослідив і перевірив доводи апеляційної скарги та, встановивши відсутність порушення її прав чи законних інтересів, правильно відхилив її твердження про те, що оскаржуваним судовим рішенням у цій справі вирішено питання про її права, інтереси та/або обов'язки.
Встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки оскаржуване судове рішення не встановлює, не змінює (припиняє) права та/або обов'язки ОСОБА_3 та не породжує для неї жодних правових наслідків.
За наведених обставин Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відхиляє аргументи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін.
Водночас, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 681/2192/15-ц (провадження № 61-605св17), від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 (провадження № 61-13159св19), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21), оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними.
Зміст статті 352 ЦПК України свідчить про те, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
Лише встановивши, що оскаржуване рішення безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права та/або обов'язки особи, яка не брала участь у розгляді справи, або породжує для цієї особи правові наслідки, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційної скарги такої особи.
Положення чинного законодавства не визначають як підставу для зменшення розміру аліментів на утримання дітей факт постановлення судом рішення про стягнення з платника аліментів на користь інших осіб, перебування яких на утриманні платника враховано судом при вирішенні спору про стягнення аліментів на дітей.
Таким чином у отримувача аліментів відсутня необхідність оскаржувати в апеляційному порядку наступні рішення про стягнення аліментів на користь інших утриманців платника, яких останній був зобов'язаний утримувати в силу закону і на час вирішення спору про стягнення аліментів, оскільки суд при визначені розміру аліментів на дітей зобов'язаний в силу положень статті 182 СК України враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, баби/діда, прабаби/прадіда і такі обставини не є підставою для зменшення розміру раніше призначених аліментів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Висновки щодо застосування норми права
У постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.
За змістом 352 ЦПК України право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
Лише встановивши, що оскаржуване рішення безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права та/або обов'язки особи, яка не брала участь у розгляді справи, або породжує для цієї особи правові наслідки, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційної скарги такої особи.
Положення чинного законодавства не визначають як підставу для зменшення розміру аліментів на утримання дітей факт постановлення судом рішення про стягнення з платника аліментів на користь інших осіб, перебування яких на утриманні платника враховано судом при вирішенні спору про стягнення аліментів на дітей.
Таким чином у отримувача аліментів відсутня необхідність оскаржувати в апеляційному порядку наступні рішення про стягнення аліментів на користь інших утриманців платника, яких останній був зобов'язаний утримувати в силу закону і на час вирішення спору про стягнення аліментів, оскільки суд при визначені розміру аліментів на дітей зобов'язаний в силу положень статті 182 СК України враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, баби/діда, прабаби/прадіда і такі обставини не є підставою для зменшення розміру раніше призначених аліментів.
Керуючись статтями 400, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников
І. М. Фаловська