26.12.2024 Справа №607/17216/24 Провадження №2/607/3522/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Бумба М.І.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна,-
Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі ГУ ПФУ в Тернопільській області) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Тернопільській області переплату пенсії у розмірі 55769,16 грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Тернопільській області призначило ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, як інваліду третьої групи. Відповідно до листа Тернопільської обласної МСЕК № 1 від 10.06.2024 № 360, довідка серії 12 ААВ № 672272 від 01.07.2022, видана ОСОБА_1 про встановлення їй третьої групи інвалідності до 01.07.2024, вважається неправомірною та відмінена. Виплату пенсії відповідачу припинено та нараховано переплату пенсії за період з 01.07.2022 по 31.05.2024 в сумі 55769,16 грн. З огляду на викладене позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.08.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.09.2024 судом зареєстровано відзив на позов ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідач позов не визнає та вважає його необґрунтованим. Так, відповідач серед іншого вказав, що переплата пенсії виникла не з вини пенсіонера, а припинено виплату пенсії по інвалідності згідно листа обласної МСЕК №1 від 10.06.2024. Також вважає, що матеріали даної справи не містять доказів про зловживання з боку ОСОБА_1 або подання нею недостовірних відомостей при зверненні з заявою про призначення пенсії. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем відповідь на відзив не надавалась.
У судовому засіданні представник позивача ГУ ПФУ в Тернопільській області Комарніцька А.С. позов підтримала та просить його задовольнити з підстав наведених у ньому. В подальшому, 26.12.2024 в судове засідання не з'явилась, подавши заяву про розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила з приводу позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Також зазначила, що згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №733997 від 03.12.2024, після проведення повторного її огляду, встановлено третю групу інвалідності, довічно. Крім цього, вважає, що зловживань із боку відповідача при встановленні їй третьої групи інвалідності у неї не було, вона з'явилась на засідання МСЕК , де було проведено її огляд, надавши усі необхідні документи, за результатами якого їй було встановлено третю групу інвалідності. Хто виписував направлення на МСЕК їй відомо не було та будь-яких документів, які слугували для встановлення відповідачу групи інвалідності вона не підробляла, а усі постановлені їй діагнози відповідають дійсності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 672272 від 23.06.2022, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності терміном до 01.07.2024. Дата чергового переогляду 23.06.2024.
Як вбачається з інформації викладеній у листі Голови обласної МСЕК № 1 Ремези О. № 360 від 10.06.2024, ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомлено, що обласною МСЕК прийнято рішення, вважати неправомірними довідки таких осіб, та відмінити їх, зокрема й стосовно ОСОБА_1 , довідка серії 12 ААВ № 672272. Крім цього, у вказаному листі зазначено, що дії ЛКК ПП «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Медікус №2» в частині направлення на МСЕК є неправомірними, а також те, що ГУНП у Тернопільській області розслідується кримінальне провадження за підозрою колишньому директору ПП «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Медікус №2» ОСОБА_2 за ч.1 ст.366 КК України. Додатково інформують, що всіх осіб, вказаних у списку буде проінформовано про необхідність повторного фахового ЛКК для подальшого проходження МСЕК щодо підтвердження факту інвалідності.
Згідно інформації слідчого відділу ГУНП в Тернопільській області, наданої на запит суду, слідчим зазначеного слідчого відділу здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023216040000172 від 10.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.366, ч.2 ст.383 КК України, у якому 12.06.2024 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.383 КК України. 13.06.2024 досудове розслідування зупинено, а підозрюваного ОСОБА_2 оголошено в розшук.
Згідно довідки про переплату пенсії від 13.06.2024, наданої позивачем, ОСОБА_1 встановлено переплату пенсії в розмірі 55769,16 грн., яка виникла в період з 01.07.2022 по 31.05.2024 із причини: припинено виплату пенсії по інвалідності згідно листа Обласної МСЕК № 1 № 360 від 10.06.2024 (неправомірна довідка МСЕК).
Із протоколу індивідуального перерахунку за період з 01.06.2022 по 31.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 за вказаний період виплачено пенсію у сукупному розмірі 55769,16 грн.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 733997 від 03.12.2024, ОСОБА_1 за результатами повторного огляду встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання, довічно. Підстава: акт огляду МСЕК №199/2.
Також, Тернопільською обласною МСЕК №1, 03.12.2024 складено індивідуальну програму реабілітації інваліда №1241 ОСОБА_1 , якій встановлено третю групу інвалідності загального захворювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
В силу п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14 та у постанові ВС від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Так, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для отримання пенсії по інвалідності, з метою незаконного отримання такої.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як свідчать матеріали справи, а саме лист голови обласної МСЕК № 1 Ремези О. № 360 від 10.06.2024, який був підставою для встановлення позивачем переплати пенсії, яку останній просить стягнути із відповідача, вбачається, що після отримання 31.05.2024 листа СВ ГУНП в Тернопільській області обласною МСЕК було прийняте рішення вважати неправомірними та відмінити довідки, серед яких є довідка ОСОБА_1 серії 12 ААВ № 672272.
Зі змісту наведеного листа також слідує, що причиною відміни довідок, в том числі і складеної стосовно відповідача ОСОБА_1 є можливі неправомірні дії іншої особи - колишнього директора ПП «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Медікус № 2» ОСОБА_2 . Крім цього, зазначені обставини знайшли своє підтвердження в інформації, наданої на вимогу суду слідчим відділом ГУНП в Тернопільській області, згідно якої вказано, що слідчим зазначеного слідчого відділу здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023216040000172 від 10.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.366, ч.2 ст.383 КК України у якому 12.06.2024 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.383 КК України та який на даний час оголошений в розшук.
Отже, обставини, на які посилається сторона позивача не залежали від волі відповідача ОСОБА_1 та не можуть свідчити, на думку суду, про недобросовісність її поведінки.
Суд вважає, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про зловживання з боку відповідача ОСОБА_1 та які б доводили недобросовісність її поведінки під час нарахування розміру пенсії та підтверджували безпідставність отримання пенсії по інвалідності за період з 01.07.2022 по 31.05.2024.
Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчиняла будь-які зловживання зі свого боку або подала ГУ ПФУ в Тернопільській області недостовірні дані, необхідні для нарахування та виплату їй пенсії по інвалідності.
Також суд зазначає, що ймовірні порушення закону із боку колишнього директора ПП «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Медікус №2» не можуть покладати на особу, яка отримує пенсійну виплату, тягар відповідальності.
Крім цього, вирішуючи позов, суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.
Європейський суд з прав людини вказує, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначає, що вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, від 02 грудня 2011 року).
Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини необхідно дотримувати справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
На думку суду, відповідач мала «законні сподівання» на призначення та отримання нею пенсії по інвалідності, оскільки надала усі для цього належні та необхідні документи, сумніву у яких у ОСОБА_1 не виникало.
За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем ОСОБА_1 коштів у розмірі 55769,16 грн, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, призначеною позивачем, відповідно до статті 1215 ЦК України, поверненню не підлягає.
Враховуючи наведене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ГУ ПФУ в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові відмовлено, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складене 31 грудня 2024 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан