печерський районний суд міста києва
Справа № 2-40/11
"15" липня 2024 р.Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі - Іваненку С.С.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, -
До Печерського районного суду м. Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. про визначення частки майна в спільній сумісній власності боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у спільній сумісній власності зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме - у житловому будинку, загальною площею 293,2 кв.м., житловою площею 163,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1547617532218 за адресою АДРЕСА_1 . у розмірі 1/2.
Також приватний виконавець проси суд постановити рішення якимн надати дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 293,2 кв.м., житловою площею 163,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1547617532218 за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування подання послався на те, що на виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави P.C. перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №2-40/11 від 31.07.2015 року виданого Печерським районним судом міста Києва на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 29.04.2015 про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційни номер : НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ: 21685166, рахунок № НОМЕР_3 в АТ "ОТП Банк " МФО 30052 заборгованість за кредитним договором № CM- SME 006/348/2008 від 08 вересня 2008 року розмірі 541 267,17 доларів США , що за курсом НБУ (7,9980 грн. /1 дол. США) становить 4 329 054,82 та 569 206,22 грн. штрафних санкцій та судових витрат у сумі 1823,50 грн.
28.02.2018 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-40/11 яка набрала законної сили 14.03.2018 року, замінено стягувана ПАТ "ОТП Банк" його правонаступником , а саме ТОВ "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс". Згідно відмітки і виконавчому документі залишок боргу до стягнення становить 4 787 899,53 гривні.
В той же час, як зазначає приватний виконавець, в ході проведення виконавчих дій було встановлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутні грошові кошти на банківських рахунках у розмірі, достатньою для задоволення вимог стягувана у виконавчому провадженні. За боржником не зареєстровані будь-які транспортні засоби. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у боржника ОСОБА_1 відсутнє нерухою майно, на яке може бути звернуто стягнення. При цьому у подальшому під час проведення виконавчих дій було встановлено, що за дружиною боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстровано право власності на наступне нерухоме майно:Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1547617532218 Тип об'єкт житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості: Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 293.2, житлова площа (кв.м): 163.8 Адреса: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване 10.01.2018 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, видане 14.06.2012, видавник: Новопетрівська сільська рада.
Посилаючись на вищеописані обставини, приватний виконавець просить суд задовольнити його подання.
Приватний виконавець та представник стягувача у судове засідання не з'явились направили суду заяви про розгляд подання за їх відсутності.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст подання та докази, які подані на його обґрунтування, суд дійшов висновку що вказане подання слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Разом з цим, згідно із практикою Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) вказано, що:
«65. Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.
66. За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
75. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.
96. Оскільки зазначені висновки сприйняті Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду як можливість виконавця звернутися до суду в порядку позовного провадження з різними по суті процесуальними документами, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним роз'яснити свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови).
104. Отже, у цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.
106. Велика Палата Верховного Суду роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.».
Разом з цим, як вбачається із матеріалів подання приватного виконавця житловий будинок про визначення частки якого просить приватний виконавець, вважається такою, що набута за час шлюбу між боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з урахуванням наведеного, а також позиції Великої Палати Верховного суду, щодо випадків, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, а саме, тоді коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності), в даній справі наявний спір про право, адже вирішується питання про виділення частки майна, яке є спільним сумісним майном подружжя.
Тому, з урахуванням висновків Верховного Суду, у вказаній справі наявний спір про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.
Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 585/1695/20 (провадження № 61-21244св21).
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити подання приватного виконавця без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні.
Аналогічної позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), згідно якої зазначає:
«76. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду також звернула увагу, що процесуальні кодекси не містять норми про процесуальну аналогію.
77. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
78. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
79. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
80. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
81. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.
82. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
При цьому з урахуванням таких висновків суд роз'яснює приватному виконавцю, що він має право звернутись до суду із позовом на загальних підставах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10, ч. 6, ст. 294, 443 ЦПК України, -
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Суддя