печерський районний суд міста києва
Справа № 462/1095/24-ц
пр. 2-6444/24
11 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:головуючого - судді Остапчук Т.В., при секретарі судових засідань - Гаманюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
09 лютого 2024 року до Залізничного районного суду м. Львова надійшла вищевказана позовна заява.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 14.01.2013 року ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначав, що відповідач надав згоду на те, що підписана нею Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним і банком договір. Враховуючи, що позичальник систематично порушував свої зобов'язання по кредитному договору банк звернувся до суду з позовом про стягнення боргу по кредитному договору. Станом на 27.12.2023 року сума заборгованості становить 52899,28 грн. та складається з наступного: 18391,29 грн. - заборгованість за кредитом; 34507,99 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу з відповідача.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 березня 2024 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року відкрито провадження у справ, розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
24 червня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив по справі.
28 серпня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
19 липня 2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд, приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 14 січня 2013 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір б/н, у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим строком повернення, що відпадає строку дії картки.
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано у користування кредитну картку. Однак, доказів вищевказаного не надав. Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно отримав платіжну картку. На переконання суду, єдиним допустимим доказом на підтвердження факту отримання позичальником платіжної картки може виступати відповідний письмовий документ, який містить підпис позичальника та дату про отримання картки, з зазначенням її виду, строку дії та номеру. Однак, належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно отримав кредитні картки матеріали справи також не містять.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 638ЦК України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,умови,що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,а також усі ті умови,щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Однак, оцінюючи вказану довідку суд також до уваги її не бере, оскільки вона неналежно оформлена, не містить номеру та дати її складання, у зв'язку з чим судом не може вважатися допустимим та достовірним доказом. Жодних інших належних та допустимих доказів того, що відповідачу позивачем 14 січня 2013 року був встановлений кредитний ліміт, та доказів щодо розміру такого ліміту, стороною позивача суду не надано, як не надано і належних доказів подальшої зміни такого кредитного ліміту.
У позовній заяві позивачем зазначено, що договір № б/н від 14 січня 2013 року складається з заяви відповідача, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку». Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать. Однак, відповідач свої зобов'язання по договору не виконує належним чином, чим порушує умови договору та норми цивільного законодавства, зокрема ст. ст. 526, 1054 ЦК України. Погіршення матеріального стану відповідача та не можливість погашати кредит не звільняє його від взятих на себе зобов'язань за договором. Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, станом на 27.12.2023 року сума заборгованості становить 52899,28 грн. та складається з наступного: 18391,29 грн. - заборгованість за кредитом; 34507,99 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Однак посиланна представника відповідача на строки позовної давності, необхідно зазначити, що Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.09.2019 року, справа №757/11712/19-ц, позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 04.02.2020 року, справа №757/11712/19-ц, рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та визнано виконавчий напис №19312, вчинений 08 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. таким, що не підлягає виконанню. З урахуванням того, що виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, позивач вважає, що відсутня правова підстава, на якій було стягнуто грошові кошти, а отже вказані кошти підлягають поверненню. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 35 837, 51 грн та судовий збір. А з позовною заявою позивач звернуся 08.02.2024 року, після набрання рішення суду від 08.08.2022 року законної сили і коли позивачу стало відомо про таке рішення.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 52899,28 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В зв'язку з задоволенням позову Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 526, 634, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 280-289 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 52899,28 грн Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»: 01001, м.Київ, вул. Грушевського,1Д відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1
Суддя Т.В.Остапчук