Справа № 548/1181/24
П О С Т А Н О В А Провадження №3/548/322/24
25 грудня 2024 року м. Хорол
Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Коновод О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від ГУ ДПС у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, працюючої керівником ТОВ "АГРО-ВІКА", мешканки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за ст. 163-1 ч.1 КУпАП, -
До Хорольського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП з якого слідує наступне.
01.04.2024 року при перевірці ТОВ "АГРО-ВІКА", що знаходиться за адресою : вул. 1 Травня, 8 Б, оф. 1 м. Хорол Лубенського району Полтавської області, було встановлено, що керівник ОСОБА_1 допустила порушення, а саме несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємтсва за 2023 року, вх№9385687070 від 01.04.2024,гарничний термін подання 29.02.2024, чим порушила п.203.1 ст.203 з урахуванням п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальністьст.163-1 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 вину у вчиненні адмінправопорушення, яке ставиться їй у вину, не визнала. Представник ОСОБА_1 - адвокат Павелко Р.С. надав пояснення, вказавши, що категорично не погоджується з зазначеним вище інкримінованим правопорушенням, та вважає що провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу події адміністративного правопорушення з наступних підстав. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.05.2024 року №4618/16-31-04-09-04, контролюючим органом 02.04.2024 року проведено камеральну перевірку платника податку ТОВ "АГРО-ВІКА" з питань своєчасності подання податкової декларації. Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 , керівником підприємства, п.203.1 ст.203 з урахуванням п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасному поданні податкової декларації з податку на прибуток підприємтсва за 2023 року, вх№9385687070 від 01.04.2024,гарничний термін подання 29.02.2024
Відповідальність за таке порушення на думку контролюючого органу передбачена за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
ОСОБА_1 , вважає, що контролюючий орган не зібрав доказі її винуватості, з огляду на наступне:
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до статті 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбаченістаттею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 року(далі - Інструкція).
Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено.
Також до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.
Між тим, протокол про адміністративне правопорушення №4618/16-31-04-09-04 від 09.05.2024 року не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Зазначена перевірка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Відповідно до п.86.1. ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст. 58 та п.86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Таким чином, на думку сторони захисту, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Суд вважає, що адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю з наступних підстав.
Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ "Про міжнародні договори" та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Зазначена перевірка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Відповідно до п.86.1. ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст. 58 та п.86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Таким чином, на думку сторони захисту, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення Документ сформований в системі «Електронний суд» податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.
У протоколі відсутні посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Диспозицією ч.1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Норма частини 1 статті 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Однак посадові особи ДПС при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 163-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 зазначеної норми не дотрималися.
Відповідно до статті 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Тобто при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов'язків, встановивши, коли і ким такі службові обов'язки для нього були визначені.
Відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.
Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З огляду на матеріали адміністративного провадження, єдиними доказами, якими оперують представники ДПС є протокол про адміністративне правопорушення №№4618/16-31-04-09-04 від09.05.2024 року, копія акту про результати камеральної перевірки від 02.04.2024 року.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, який складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП та копія акту камеральної перевірки не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 в порушенні вимог Податкового кодексу Українита інших нормативних актів, а інші докази у справі відсутні.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, результат дослідження та оцінки доказів надає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи поза розумним сумнівом об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , а тому, зважаючи на вимоги ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 163-1 ч. 1, п. 1 ст. 247,283-285 КУпАП, суд-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 діб з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області.
Суддя: Коновод О. В.