Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
26 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/5243/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Шеченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , Фізичної особи-підприємця Сорокіної (Олефір) Валерії Андріївни, м. Харків , Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна
за участю представників учасників справи:
прокурора - Олена НОГІНА
відповідача (ХМР) - Майя ЗАМНІУС
відповідача (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) - Майя ЗАМНІУС
відповідача (Сорокіної (Олефір) В. А.) - не з'явився
відповідача (ОСОБА_1) - Ярослав БЄЛИХ
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи-підприємця Сорокіної (Олефір) Валерії Андріївни, 4. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 51 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.04.2017 № 5469-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Олефір Валерією Андріївною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 665;
- витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), на користь Харківської міської територіальної громади нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-3, 5 загальною площею 37,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пров. Балакірєва, 3-В, літ. "А-1" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 641070063101);
- судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
28.11.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання (вхідний № 30035/24) про залишення позовної заяви без розгляду (на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України). Своє клопотання представник відповідача обгрунтовує тим, що керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звертаючись з даним позовом не обґрунтував в чому полягає інтерес держави, як того вимагає стаття 131-1 Конституції України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідні положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року по справі № 925/1133/18. Відповідно до пунктів 81,83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року по справі № 925/1133/18: "81. Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). 83. Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду)" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).
Натомість як підставу та обґрунтування інтересу для свого позову керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області визначив, що "Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова систематично вивчається стан додержання вимог законодавства з питань законності державного та комунального майна" (див. абзац 1 позовної заяви від 30.12.2021). Згадане керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова формулювання "систематично вивчається стан додержання вимог законодавства з питань законності", на думку представника відповідача, свідчить про фактичне виконання неконституційної для прокуратури України функції щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званого "загального нагляду"), яка була скасована з ухваленням Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 та у подальшому у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIIІ від 02.06.2016. Що в свою чергу свідчить не про звернення керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави з наведенням відповідного обґрунтування, а з безпідставною реалізацією не передбаченої Конституцією та законами України функції. Як зазначив позивач у своїх поясненнях від 12.07.2023 року, "у справі, що розглядається 922/5243/21 - звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність. Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, яким не здійснено його невід'ємних поліпшень, та інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації". Але жодного обґрунтування (наведення фактичних та юридичних підстав) звернення з позовом в інтересах держави по даній справі позивач не наводить ні в позовній заяві, ні у своїх поясненнях. При цьому, обмежуючись лише загальними формулюваннями та цитатами законодавства. Наведене вище в свою чергу є порушенням порядку, встановленого частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", під час звернення прокурора з даним позовом. Також відповідні порушення не узгоджуються з висновками щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року по справі № 925/1133/18. Враховуючи те, що керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області під час звернення з позовною заявою не виконано вимоги частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України), керуючись положеннями пункту 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року по справі № 925/1133/18, можна стверджувати про наявність підстав для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, а саме позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
17.12.2024 до суду від прокурора (вхідний № 31705/24) надійшли заперечення на заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання. Прокурор зазначає, що позовна заява прокуратури у справі, що розглядається, обґрунтована порушенням Харківською міською радою умов та порядку приватизації під час винесення рішення (п. 51 додатку) до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16. Порушення вимог законодавства встановлено прокуратурою не під час "…фактичного виконання неконституційної для прокуратури України функції щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званого "загального нагляду"), на думку представника відповідача, а відповідно до встановленої інформації досудового розслідування, процесуальне керівництво яким здійснювалось Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч. 2 ст. 366 КК України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. Зокрема, прокурор дізнався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень лише після отримання слідчим у кримінальному провадженні № 420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до приватизаційних справ, та вилучення їх копій в Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень. Останнє пов'язано з тим, що встановити, чи додержано передбачену Законом процедуру приватизації у кожному конкретному випадку за кожною окремою адресою можливо лише шляхом безпосереднього вивчення матеріалів кожної приватизаційної справи, зокрема, встановленням наявності в останній звернення з метою надання дозволу на поліпшення, наявності або відсутності дозволу на поліпшення, документального підтвердження наявності проведених поліпшень, оцінка майна, відповідні договори. Таким чином, як зазначалося вище, необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, а не "..шляхом вивчення стану додержання вимог законодавства з питань законності", про що зазначає представник відповідача. У даному випадку прокурором здобуто достатньо доказів щодо встановлення обставин порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця відповідача 3, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчать про недобросовісність дій орендаря. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-3, 5 загальною площею 37,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, пров. Балакірєва, 3-В, літ. "А-1". Щодо аргументу представника відповідача про те, що "..жодного обґрунтування (наведення фактичних та юридичних підстав) звернення з позовом в інтересах держави по даній справі, прокурор не наводить" не відповідає фактичним обставинам справи. Так, підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача Фактичною підставою звернення до суду прокурором у даній справі є вибуття нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-3, 5 загальною площею 37,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пров. Балакірєва, 3-В, літ. "А-1" з власності Харківської міської територіальної громади всупереч встановленій законом процедурі. Юридичною підставою є порушення вчинені Харківською міською радою Управлінням комунального ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
26.12.2024 представник відповідача ОСОБА_1 - Бєлих Я.Є., своє клопотання про залишення позову без розгляду підтримав, просив суд його задовольнити.
Прокурор проти заявленого клопотання представника відповідача ОСОБА_1 заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити.
Представник ХМР та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проти задоволення клопотання не заперечував.
Відповідач Сорокіна (Олефір) В. А. правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив.
Розглянувши заяву представник відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України представник відповідача ОСОБА_1 вказує, що позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано, у зв'язку з тим, що керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області під час звернення з позовною заявою не виконано вимоги частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.26 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України).
Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Позовна заява прокуратури у справі, що розглядається, обґрунтована порушенням Харківською міською радою умов та порядку приватизації під час винесення рішення (п. 51 додатку) до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, що призвело до укладення 07.04.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Олефір В.А. укладено договір купівлі-продажу № 5469-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 665, на підставі якого шляхом викупу за 98844 грн., з ПДВ, у власність ФОП Олефір В.А. перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору № 4122 від 06.06.2016, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-3, 5 загальною площею 37,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пров. Балакірєва, 3-В, літ "А-1". Акт прийому-передачі складений 20.04.2017. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017 № 867 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-3, 5 загальною площею 37,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 641070063101), перейшло від Олефір В.А. до ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 ). Рішення про державну реєстрацію № 20277011 від 05.05.2017. В свою чергу ОСОБА_2 22.08.2018 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 3507, на підставі якого оспорюване майно перейшло у власність ОСОБА_1 (код. НОМЕР_2 ), яка на теперішній час є власницею.
Згідно із ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 16 ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
Харківська міська територіальна громада як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Отже, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Тож, право власності на комунальне майно належить територіальним громадам, від імені та в інтересах яких діють відповідні органи місцевого самоврядування. Прийняття органом місцевого самоврядування рішень попри встановлену законом процедуру приватизації не буде відображати волю територіальної громади як власника комунального майна, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду також у постановах від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем.
У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Разом з тим, таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило би принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
У справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив міську раду відповідачем у справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. За обставин справи № 925/1133/18, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор; прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Черкаську міську раду та/або Держгеокадастр.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, узагальнюючи наведені висновки щодо застосування норм права, сформулювала таку правову позицію: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У пунктах 116, 117 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, яка наразі є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладено такі висновки: "Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорююються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача. При цьому, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор".
Так, господарський суд дійшов висновку, що заява про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України є такою, що спростовується аргументами прокурора, а тому такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 173, 177-185, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання представника відповідача (Фізичної особи ОСОБА_1 ) - Бєлих Ярослава Євгеновича про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала підписана "31" грудня 2024 р.
Суддя Л.В. Шарко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.