30 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/20303/23 пров. № А/857/15543/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ніколіна В. В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у місті Рівне суддею Щербаковим В. В.) у справі № 460/20303/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
25 серпня 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі також - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 506017000705-22 від 14.06.2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 45 646,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу ГУ ДПС в Рівненській області посадові особи відповідача провели фактичну перевірку об'єкту кафе, де ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність; як підставу зазначено: «підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України». Позивач вважає, що правових підстав для проведення перевірки у відповідача не було.
Також позивач зазначає, що нею не було допущено порушення вимог застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області № 50601700070522 від 14.06.2023 в частині застосування штрафних санкцій на суму 8202,50 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 483,12 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1800 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржили сторони.
Позивачка вважає, що оскаржуване рішення прийняте за неправильно застосованих норм матеріального права, а також допущено не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до висновків, які не відповідають обставинам справи.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФОП вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом. Відсутність у наказі підстав для проведення фактичної перевірки, а також періоду господарської діяльності позивача, за який має бути здійснена фактична перевірка, тягне за собою неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки. Оскільки наказ про проведення фактичної перевірки виданий з порушенням вимог ПК України, то фактична перевірка позивача, здійснена на підставі такого наказу, не може вважатись законною, внаслідок чого є протиправними і рішення відповідача.
Щодо порушення, то зазначає, що фактично у закладі позивача (кафе «Balance Cafe») здійснення розрахункових операцій здійснювалося із роздрукуванням фіскальних чеків, однак за висновками контролюючого органу, такі не приймаються через відсутність в окремих із них реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, а саме відсутні серія і номер марки акцизного податку.
У закладі позивача (кафе «Balance Cafe») в продажі перебували алкогольні напої з марками акцизного податку як нового, так і старого зразка. Програмне забезпечення РРО не дозволяє завершити операцію з продажу алкогольного напою без введення відповідної інформації. Оскільки марки акцизного податку попереднього зразка не містять штрихового коду для сканування, то в програмі закладена можливість ручного введення комбінації латинських літер та арабських цифр для можливості завершення касиром операцій з продажу таких алкогольних напоїв. А тому для алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками старого зразка без штрихового коду, та алкогольних напоїв без акцизних марок, для яких вимога маркування акцизними марками скасована з 01 січня 2022 року, при їх продажу у фіскальному касовому чеку відображалася комбінація латинських літер, арабських цифр.
Тобто, по суті фіскальні касові чеки були роздруковані та рядок 9 заповнений вручну шляхом введення комбінації літер та цифр у випадках відсутності штрихового коду на марках акцизного податку старого зразка чи алкогольних напоїв, які відповідно до положень абзацу п'ятого пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України не підлягають маркуванню, що не може свідчити про порушення вимог Положення № 13 до форми та змісту розрахункового документа. Таким чином, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб'єкта владних повноважень, який виступає від імені держави. Наведене свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а тому оскаржуване податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо застосування відповідачем штрафу на підставі пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення пункту 11 статті 3 цього Закону, то вважає, що додатки до акта не підтверджують взагалі самого факту продажу 23.08.2023 ФОП ОСОБА_1 вказаних товарів (у тому числі відсутнє будь яке підтвердження оплати за такі товари ФОП ОСОБА_1 ). Показів свідків або платіжних (розрахункових документів) матеріали перевірки не містять. Відповідно, твердження відповідача щодо продажу ФОП ОСОБА_1 0,05 л. бренді «Івіріоні 3» по ціні 40,00 грн та 1-ї чашки кави « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є голослівними.
Що стосується зазначеного у акті перевірки порушення «Наведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації а саме (на час проведення перевірки в кафе відсутні документи на придбання та походження товарів які знаходяться в реалізації та форма ведення обліку товарних запасів на загальну суму 22 350,00 грн згідно акта зняття залишків підакцизних товарів…», то Законом України «Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 та Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов'язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, які підтверджують облік товарів, саме у місці реалізації товарів.
Також, пункт 3.1. акту фактичної перевірки № 4916/Ж5//17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 містить вказівку на порушення пунктів 1, 2, 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Проте, в податковому повідомленні-рішенні № 4916/Ж5//17-00-07-05-17/2830824888 вказано про порушення пунктів 1, 2, 11, 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним на скасування податкового повідомлення-рішення № 50601700070522 від 14.06.2023 та у цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що одним із обов'язкових реквізитів МАП нового зразка для маркування алкогольних напоїв є штрих-код та QR-код, які містять інформацію про серію та номер марки.
Згідно з п. 3 розділу І зазначеного Положення установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.
Згідно з п. 2 цього Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 (далі - фіскальний чек) (додаток 1 до Положення) має містити обов'язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі не передбачення - за бажанням платника) (рядок 8 фіскального чека).
Пунктом 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та/або через програмні РРО (далі - ПРРО) для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в позові позивачу відмовити повністю.
Відзивів на апеляційні скарги не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 здійснює господарську діяльність як ФОП, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 200608000000044310 від 02.02.2021.
За інформацію наявною у реєстрі, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД 56.30 є «Обслуговування напоями».
На підставі наказу від 16.05.2023 № 727-п ГУ ДПС в Рівненській області посадові особи ГУ ДПС в Рівненській області провели фактичну перевірку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_1 , де ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з питань дотримання вимог законодавства в питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, в тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, в т. ч. на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Як підставу зазначено: «підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України».
За результатами фактичної перевірки кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_1 , де ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, від 29.05.2023 за № 4916/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 .
На підставі вказаного Акта 14.06.2023 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 506017000705-22, яким було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п. п. 1, 7 ст. 17 та ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у розмірі 45 646,40 грн.
Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обов'язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.
Отже, після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували, як алкогольні напої марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом).
Однак, акт перевірки не містить доказів про те, яке акцизне маркування було на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка. Тому, відповідач протиправно стверджує, що при продажу алкогольних напоїв за перевірений період позивач мав обов'язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку, тобто цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
При цьому, законодавство України не зобов'язує позивача зазначати на розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв, що марковані марками старого зразка.
Щодо відмови в задоволенні позову, то суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення та проведення податковим органом фактичної перевірки позивача.
Позивачем під час проведення перевірки не заперечувалося вчинення порушень, виявлених контролюючим органом. Доказів на спростування обставин порушень не надано.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Щодо правомірності проведення перевірки позивача колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Судом встановлено, що підставу для проведення фактичної перевірки позивача у наказі ГУ ДПС в Рівненській області № 727-п від 16.05.2023 зазначено ст. 20, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункт 80.8 статті 80, пункт 82.3 статті 82 ПК України.
У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23.
Судом встановлено, що від управління податкового аудиту надійшла доповідна записка від 16.05.2023 (а. с. 39) адресована в.о. начальника ГУ ДПС у Рівненській області щодо наявності інформації про не проведення розрахунків через РРО та не видання фіскальних чеків у кафе «Balance Cafe» за адресою АДРЕСА_1 , де ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність.
Враховуючи зазначене, не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційного суду покликання позивачки на те, що оскільки наказ про проведення фактичної перевірки виданий з порушенням вимог ПК України, то фактична перевірка позивача, здійснена на підставі такого наказу, не може вважатись законною, внаслідок чого є протиправними і рішення відповідача.
Щодо виявлених під час перевірки порушень, то колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Перевіркою встановлено, в ході аналізу фіскальних чеків із СОД РРО при здійсненні розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку на алкогольні напої у фіскальних чеках, а саме: через реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 300880117 у кафе здійснювалась реалізація алкогольних напоїв без зазначення штрихового коду марок акцизного податку на загальну суму 5375,0 грн, згідно додатка до акта.
При покупці 0,05л бренді «Івіріоні» 3* по ціні 40,0 грн та горнятка кави «Американо» з молоком по ціні 39,0 грн на загальну суму 79,0 грн розрахункова операція не проведена через РРО.
Не ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: на час проведення перевірки кафе відсутні документи на придбання та походження товарних запасів на загальну суму 37 325,50 грн згідно зняття залишків підакцизних товарів.
Перевіркою встановлено факт не ведення форми обліку товарних запасів, в якій зазначається про надходження та вибуття товарів на підставі документів відповідно до фіскальних чеків за період з 25.12.2021 по 28.02.2023 на загальну суму 14 975,50 грн, відповідно до Положення № 496 від 03.09.21 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі - платників єдиного податку».
У ході перевірки встановлено, що при розрахунку за алкогольні напої придбані при проведенні розрахункової операції, отримувачем коштів із застосуванням платіжної картки в ФОП ОСОБА_2 рахунок НОМЕР_2 згідно з розрахунковим документом з платіжного термінала.
На підставі акта перевірки податковим повідомленням-рішенням № 506017000705-22 від 14.06.2023 до ФОП ОСОБА_1 за виявлене порушення:
- п.1, 2, 11, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» а саме: не проведення розрахункових операцій через РРО, не забезпечення відображення у розрахункових документах цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку при реалізації алкогольних напоїв, порушення режиму програмування в РРО найменування підакцизних товарів із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, порушення ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації застосовано санкції, передбачені ч.1, 7 ст.17 та ст.20 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано штрафні санкції на суму 45 646,50 грн.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Як слідує із змісту приписів п. п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Тобто, суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням № 13.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 19.02.2018 № 288, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.03.2018 за №293/31745; чинний з 06.04.2018) установлено такі обов'язкові реквізити, які повинен містити фіскальний чек: найменування господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для суб'єкта господарювання (далі СГ), що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери ПН; для СГ, що не є платниками ПДВ, - податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), перед яким друкуються великі літери ІД (ідентифікаційні дані); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством); назва товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги) (для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово СУМА або УСЬОГО; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери ПДВ; для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку. У реквізиті Акцизний податок його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери ФН; напис ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК та найменування або логотип виробника.
Згідно з пунктом 4 розділу І Положення № 13 у наведених у додатках до Положення формах розрахункових документів взаєморозміщення написів та даних на полі документа є рекомендованим. Розрахункові документи, визначені цим Положенням, крім тих, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій, є варіантами розрахункових квитанцій, визначених у статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктом 6 розділу ІІ Положення №13 обумовлено, що у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор еквайєра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; ідентифікатор платіжного пристрою; суму комісійної винагороди (у разі наявності); вид операції; реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери ЕПЗ; напис Код авт. та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації; підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи Касир та Держатель ЕПЗ.
У редакції наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2020 № 306 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2020 за № 624/34907; чинний з 01.08.2020) пункт 2 цього розділу передбачає, що фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21).У реквізиті Акцизний податок його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення.
З 01.07.2021 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2021 за № 832/36454), яким внесено зміни до Положення № 13, а саме: пункт 2 розділу ІІ викладено в такій редакції: Фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті Акцизний податок його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення.
Судом встановлено, що на підтвердження проведення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій контролюючим органом долучено до акту перевірки, а також до відзиву на позовну заяву попередній рахунок № 49624 від 23.05.2024, відкритий о 15:23, сума до сплати 79,0 грн та квитанцію про оплату RRH 071161115455 на суму 79,0 грн, отримувач коштів ФОП ОСОБА_2 .
Позивач, як суду першої, так і апеляційної інстанції не надав доказів проведення операції через реєстратор розрахункового документу. А також не спростовано доводів контролюючого органу про оплату із застосуванням платіжної картки за виставлений «Balance Cafе» рахунок на реквізити ФОП ОСОБА_2 .
Також, у ході проведення фактичної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: згідно з інформацією, що міститься в СОД РРО встановлено, що суб'єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду МАП на алкогольні напої на загальну суму 5375 грн.
Пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ/ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена нормами ст. 17 цього Закону.
Враховуючи викладене, з урахуванням вимог чинного законодавства, з дати виникнення законодавчо встановленого обов'язку для суб'єкта господарювання (з 01.01.2022 відповідно до Закону України № 1914-IX від 30.11.2021 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») відображення у фіскальному чеку такого обов'язкового реквізиту як цифрове значення штрихового коду МАП на алкогольні напої (серія та номер), слід забезпечити введення даних/сканування марки для відображення її реквізитів у розрахунковому документі.
Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затв. постановою КМ України № 1251 від 27.12.2010, визначені реквізити, які наносяться на марку акцизного податку.
Одним із реквізитів марки акцизного податку є, зокрема, серія із чотирьох літер і шестизначний номер (п. 5 вказаного Положення).
У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених як п. 1, так і п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, про що свідчить п.3.1 акта фактичної перевірки від 24.05.2023, а саме: за видачу розрахункового документа, який не містить одного з обов'язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку).
Водночас, законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням РРО, в якому не відображається той чи інший елемент, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов'язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого ст. 17 Закону № 265/95-ВР.
Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення, не приховуючи її сутність за допомогою РРО (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Виключенням з цього правила можна вважати видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов'язкових реквізитів, що встановлені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.
За таких умов відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, наведеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22.
Відповідно до п. п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (п. 226.7 ст. 226 ПК України).
Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
На підставі п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Отже, зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується на не відкорковані напої, а на продаж повної (цілої) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається збереження марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі.
Закон не покладає на платників податку обов'язку зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже очевидно, що в силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.
Судом встановлено і таке видно з додатку до акта перевірки, що документ містить зведену інформацію щодо номерів фіскальних чеків, дати та часу проведення операції, її загальної суми, найменування, кількість, вартість та код товару згідно з УКТЗЕД, серії та номер МАП.
При цьому, в графі серії та номер МАП у всіх операціях міститься значення «NULL», тобто по всіх операціях відсутні дані щодо серії та номеру МАП.
Крім того, з опису операцій, судом встановлено, що в якості найменування товару зазначено назву алкогольного виробу та його об'єм. Разом з тим, що сума операції співпадає з ціною за одиницю товару, а у разі реалізації кількох одиниць товару сума операції співвідноситься з ціною та кількістю товару.
Суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що пунктом 2 Наказу № 329 установлено, що до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.
Запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2010 року № 1251, в частині обов'язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.
Відповідно до абзацу сьомий статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу живого бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Не підлягають маркуванню звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об'ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об'ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження (абзац п'ятий пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв" затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01 травня 2020 року.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 296 та перебували в обігу з 01 липня 2015 року, не мали штрих-коду та QR-коду. Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01 травня 2020 року відповідно до положень абзаців четвертого, шостого частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР, згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов'язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).
Обов'язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.
Отже, після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували, як алкогольні напої марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом).
Водночас, акт перевірки не містить доказів про те, яке акцизне маркування було на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка.
Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів, що при продажу алкогольних напоїв за перевірений період позивач мав обов'язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку, тобто цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на висновки Верховного Суду у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23, де суд, зокрема, наголошує на тому, що аналіз наведених вище норм права дає підстави дійти висновку про те, що пункт 1 статті 17 Закону 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
2) не проведення розрахункової операції через РРО;
3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.
При цьому, якщо звернути увагу на об'єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.
Положеннями стаття 17 Закону 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;
7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Сума штрафних санкцій згідно розрахунку - 8202,50 грн.
Щодо встановленого в акті порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, згідно акту зняття залишків, загальна сума не облікованого товару, а також факт не ведення форми обліку товарних запасів в якій зазначається про надходження та вибуття товарів на підставі документів до фіскальних чеків, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Судом встановлено, що з метою перевірки дотримання вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем перевіряючими знято фактичні залишки підакцизних товарів на складі, які зафіксовані у акті, який підписано всіма учасниками зняття залишків.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Правила ведення обліку товарних запасів поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону №265/950ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП визначено Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 496)
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Судом встановлено, що форми ведення обліку позивачем не надано ні під час перевірки, ні суду.
ФОП ОСОБА_1 було підписано акт перевірки без зауважень, додатковим до якого є акт зняття залишків.
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п. 13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п. 13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Оскільки сторонами не оскаржується рішення суду в частині стягнення судових витрат, то таке колегією суддів апеляційного суду не переглядається.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені в ході розгляду обставини справи сукупно свідчать, що ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8202,50 грн, діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Податкове повідомлення-рішення лиш в цій частині не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, необґрунтоване, протиправне, а отже підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачкою в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 460/20303/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
В. В. Ніколін