30 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/6975/23 пров. № А/857/19356/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді суддею Микуляком П. П.) в адміністративній справі № 260/6975/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області (далі також - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач) від 07.07.2023 № 24 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області вчинити дії щодо призначення йому пенсії за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16 травня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.05.2017 № 98-ос його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення через службову невідповідність. Станом на день звільнення вислуга років в календарному обчисленні становила 21 років 05 місяців 23 день, пільгова - 09 років 10 місяців 18 днів, всього: 31 років 04 місяців 11 днів.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 р. у справі № 260/980/23 Адміністрація Державної прикордонної служби України підготувала та направила до ГУ ПФУ в Закарпатській області документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та пункту "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням загальної вислуги років станом на день звільнення з військової служби.
Проте ГУ ПФУ в Закарпатській області рішенням від 07.07.2023 № 24 "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років" відмовило в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 07 липня 2023 року № 24 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 14 листопада 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Закарпатській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з істотним порушенням норм права, тому просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі необхідною умовою для призначення спірної пенсії передбачалася наявність необхідної календарної вислуги років. Тому вважає, що ГУ ПФУ в Закарпатській області правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки у поданих документах для призначення пенсії календарна вислуга становить менше необхідної календарної вислуги, визначеної законом.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2017 № 98-ос ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби, був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини.
Остаточною датою закінчення військової служби, цим наказом було визначено 15.05.2017.
Відповідно до вказаного наказу вислуга років станом на 15 травня 2017 року становить: 21 рік 05 місяців 23 дні у календарному обчисленні; 09 років 10 місяці 18 днів у пільговому обчисленні; Загальна вислуга складає - 31 рік 04 місяці 11 днів.
14 листопада 2022 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив оформити та подати необхідні документи до ГУ ПФУ в Закарпатській області для призначення її пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".
До листа ОСОБА_1 додав заяву до ГУ ПФУ в Закарпатської області про призначення пенсії ОСОБА_1 , копію ідентифікаційного номера, копію паспорта, копію витягу з наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Держприкордонслужби України.
18 січня 2023 року листом № 11/Р-100-1088 відповідач повідомив, що вислуга років позивача на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 21 рік 05 місяців 23 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону України № 2262. Відтак, відсутні підстави для прийняття заяви про призначення пенсії за вислугу років та надання доручення військовій частині про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, встановлених статтею 12 Закону № 2262 та їх надсилання до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Вважаючи таку відмову Адміністрації ДПС України протиправною, з метою захисту порушеного права на пенсійне забезпечення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Адміністрації ДПС України підготувати та подати до ГУ ПФУ в Закарпатській області подання та документи для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах на підставі вимог пункту "а" статті 12, статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ та підпункту "в" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 260/980/23 було визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні та поданні документів до ГУ ПФУ в Закарпатській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до ГУ ПФУ в Закарпатській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання вказаного судового рішення Адміністрація ДПС України підготувала та направила до ГУ ПФ України в Закарпатській області документи для призначення пенсії за вислугу років позивача відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням загальної вислуги років станом на день звільнення з військової служби.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років, на підставі поданих Адміністрацією ДПС України документів.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 та подання про призначення пенсії №11/ПВ-11630/СУД Адміністрації ДПС України та додані документи, ГУ ПФУ в Закарпатській області рішенням від 07.07.2023 № 24 відмовило у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку з відсутністю достатньої календарної вислуги років на момент звільнення зі служби (15.05.2017), визначеної статтею 12 Закону № 2262.
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Тобто, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність в особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині четвертій статті 17 згаданого Закону щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
А передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за згаданим Законом та для позивача він складає 24 календарних років. Водночас, статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постановою № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.
З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зважаючи, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 31 року, а тому у відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.
При цьому, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто, з 14 листопада 2021 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) ) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Згідно пунктів "а", "б", "в" статті 17 Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; в) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно частини 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
При цьому, пункт 3 вищезгаданої Постанови визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.
Спірним між сторонами цієї справи, є питання щодо застосування календарної вислуги років з урахуванням пільгової вислуги.
У своєму рішенні суд першої інстанції врахував, зокрема, постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Тобто, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII.
Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції також дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 383, чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а, на відміну від статті 12 Закону № 2262-XII, передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акта.
Водночас, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Відтак, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Тобто, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні.
Отже, згідно з законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі №480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 380/10714/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 360/17/23, від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені висновки Верховного Суду не враховуються при розгляді цієї справи, оскільки у цьому випадку 19 червня 2023 року Адміністрація Державної Прикордонної служби України на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.043.2023 у справі № 260/980/23 підготувала та направила до ГУ ПФУ в Закарпатській області подання та документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.
Разом з тим, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 червня 2024 року у справі № 260/4588/23, моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на час звільнення позивача зі служби.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2017 № 98-ос ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби, був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини. Остаточною датою закінчення військової служби, цим наказом було визначено 15.05.2017.
Отже, у цьому випадку не підлягають застосуванню норми Постанови № 393, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», а підлягають застосуванню норми Постанови № 393, які діяли до цього і пункт 3 Постанови № 393 передбачав, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зважаючи, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить 31 рік 04 місяці 11 днів, а тому, у відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в адміністративній справі № 260/6975/23 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
М. А. Пліш