Справа № 580/772/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
31 грудня 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23;
- зобов'язання відповідача нарахувати йому та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23 за весь час затримки виплати - за період з 25.02.2022 до дня фактичної його виплати.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23 за весь час затримки виплати - за період з 25.02.2022 до дня фактичної його виплати.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта мотивовані тим, що у оскаржуваних правовідносинах він діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Вказано, що позивач не звертався до нього заявами про нарахування та виплату йому відповідних сум спірної компенсації та не отримував від нього будь-яких відповідей, які б свідчили про відмову відповідача у нарахуванні та виплаті такої компенсації.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 25.02.2022 до 10.12.2022 у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які перебувають на фінансовому забезпеченні відповідача.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 10.12.2022 №365 позивач з 10.12.2022 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою відповідача від 12.02.2024 №1352/1613 про доходи за період з 25.02.2022 до 15.09.2022 позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 та загальна сума нарахованого доходу за вказаний період становить 298206,12 грн.
Довідкою відповідача від 12.02.2024 №1352/1610 про доходи підтверджується, що позивач працював у військовій частині НОМЕР_3 та загальна сума нарахованого доходу за період з 16.09.2022 до 10.12.2022 становить 153700,67грн. У примітці зазначено, що вказана військова частина знаходиться на фінансовому забезпеченні у відповідача.
Відповідно до довідки відповідача від 12.02.2024 №1352/1609 про доходи позивач працював у військовій частині НОМЕР_3 та загальна сума нарахованого доходу за період з 16.09.2022 до 10.12.2022 становить 176199,45грн. У примітці зазначено, що вказана військова частина знаходиться на фінансовому забезпеченні у відповідача.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі № 580/770/23, яке набрало законної сили 05.10.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 10.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та із застосуванням з 25.02.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 25.02.2022 до 10.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Інформацією з карткового рахунку Приват Банку позивача підтверджується, що йому 23.12.2023 зараховано заробітну плату відповідачем в сумі 60605,47грн.
Позивач не отримавши компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення звернувся в суд з позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що відповідач порушив вимоги законодавства, допустив бездіяльність щодо нарахування і виплати вказаної компенсації позивачу.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, дія зазначеного нормативного акту поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, у т.ч. суми заробітної плати громадян.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з ст.4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до абзацу третього ст.6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-III Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).
Згідно з п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до п.5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п.7 Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати:
власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Зазначене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 ЗУ №2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Верховний Суд щодо подібних правовідносин у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17) вказав, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 ЗУ №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Також Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 не знайшов підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та застосував її під час розгляду зазначеної справи. Зокрема, зобов'язав Військову частину нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 до дня фактичної виплати індексації.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки в судовій справі №580/770/23 між цими ж сторонами доведена протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 10.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 10.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, а виплата таких коштів здійснена відповідачем 23.12.2023, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, мало наслідком зниження купівельної спроможності таких коштів порівняно з 2022 роком.
Врахувавши, що проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати ст.ст.1-2 ЗУ №2050-III поширюється і на щомісячне грошове забезпечення (заробітну плату), виплачуючи його відповідач мав обов'язок нарахувати та виплатити таку компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання вказаного вище рішення суду, за весь час затримки виплати: за період з 25.02.2022 до дня фактичної його виплати. Відсутність таких дій відповідача свідчить про порушення вказаного закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Є. О. Сорочко