Справа № 580/5851/24
31 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Заїки М.М. та суддів: Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Заїки М.М., Штульман І.В. та Черпака Ю.К. від участі у розгляді справи № 580/5851/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - відповідач, ТУ ДБР), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, щодо надання неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17.05.2024;
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Києві, надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17.05.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 (суддя - доповідач ОСОБА_2.) відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3148/0/15-24 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2.
Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024, справа №580/5851/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача - Заїки Миколи Миколайовича, суддів Штульман Ігоря Володимировича та Черпака Юрія Кононовича.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
29.12.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вона просить відвести від участі у розгляді адміністративної справи № 580/5851/24 суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Заїку М.М., Штульмана І.В. та Черпака Ю.К.
У подальшому, з метою дотримання процесуальних строків розгляду адміністративної справи, у зв'язку з перебуванням суддів Штульман І.В. та Черпака Ю.К. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.12.2024 здійснено заміну суддів Штульман І.В. та Черпака Ю.К. на суддів Кузьменка В.В. та Сорочка Є.О.
В заяві позивач зазначає, що судді Заїка М.М., Штульман І.В. та Черпак Ю.К. демонстративно перешкоджають ОСОБА_1 можливості брати участь у розгляді даної справи, демонструючи порушення конституційних гарантій. Судді Заїка М.М., Штульман І.В. та Черпак Ю.К. не тільки не застосовують практику ЄСПЛ та вимоги КАС України, а демонструють своє зверхнє ставлення до прав Апелянта та порушують їх з особливою зухвалістю. Вказана поведінка суддів Заїки М.М., Штульмана І.В. та Черпака Ю.К. зумовлена відсутністю перевірки їх кваліфікації, як суддів та очевидне неусвідомлення присяги судді.
Також вказує, що суддя І.Штульман, неодноразово, брав участь у розгляді справ за участі ОСОБА_3 , як суддя Вищого адміністративного суду України. Під час розгляду справ І.Штульман демонстрував зухвалу поведінку щодо недопущення ОСОБА_3 до правосуддя, проявляв себе, як недоброчесний суддя. Згідно рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 18 січня 2019 року №54/вс-19 «Про відповідність кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду» Штульман І.В. визнано таким, що не відповідає критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» та зроблено висновок: «Однак те, що кандидат не взяв самовідводу у зазначеній справі, до якої були залучені його адвокати, суперечить принципу неупередженості і також викликало обґрунтований сумнів щодо його доброчесності і практичних навичок». На думку ОСОБА_3 викликають сумніви у об'єктивності та неупередженості суддя Штульман І.В. самовідвід не заявив, що є черговим доказом порушенням ним права позивача на розгляд справи «судом, встановленим законом».
Вивчивши вказану заяву про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно із ст. ст. 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
За приписами ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частина 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України".
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно.
Позивач вказує, що судді Заїка М.М., Штульман І.В. та Черпак Ю.К. демонстративно перешкоджають ОСОБА_1 можливості брати участь у розгляді даної справи, демонструючи порушення конституційних гарантій, не тільки не застосовують практику ЄСПЛ та вимоги КАС України, а демонструють своє зверхнє ставлення до прав Апелянта та порушують їх з особливою зухвалістю, що зумовлена відсутністю перевірки їх кваліфікації, як суддів та очевидне неусвідомлення присяги судді.
Разом з цим, позивач жодним чином не обґрунтовує вказані твердження, не зазначає які факти об'єктивної дійсності можуть свідчити про таку поведінку суддів.
У вказаній заяві позивач особливу увагу звертає на необхідності забезпечення вимог гласності та відкритості судового розгляду. При цьому, позивач не вказує, яким чином при апеляційному розгляді даної справи порушуються вказані вимоги.
Суд зазначає, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні на підставі п.3 ч.1 та ч.2 ст.311 КАС України.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні, що не може вказувати на недотриманні вимог гласності та відкритості судового розгляду у зв'язку із відмовою у задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Більш того, суд акцентує увагу на вказаній вище нормі ч.4 ст.36 КАС України, згідно із якою незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак, доводи позивача у цій частині суд вважає необґрунтованими.
Суд зауважує, що позивач не зазначає інших обґрунтувань на підтвердження упередженості або необ'єктивності судді Заїки М.М.
Окремо щодо судді Черпака Ю.К. позивач у заяві про відвід лише вказала фразу «Суддя Ю.Черпак усіляко підтримує свавілля своїх колег, що свідчить про його співучасть у беззаконні».
Тобто, заява позивача не містить посилань та обґрунтувань наявності конкретних обставин чи фактів які на її думку свідчать про наявність підстав для відводу суддів Заїки М.М. та Черпака Ю.К.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними і допустимими доказами.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Штульман І.В. брав участь в інших справах, які пов'язані з даною справою.
Посилання позивача на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 18.01.2019 №54/вс-19 колегія суддів також розцінює критично, адже описаний у цьому рішенні випадок коли суддя Штульман І.В. не заявив самовідвід жодним чином не пов'язаний із даною справою чи позивачем. Таке рішення стосується виключно участі Штульман І.В. у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Проаналізувавши викладені у заяві ОСОБА_1. міркування та наведені нею доводи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Заїки М.М., Штульман І.В. та Черпака Ю.К. у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі суддів у розгляді цієї справи відповідно до статей 36, 37 КАС України.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Заїки М.М., Штульман І.В. та Черпака Ю.К. у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в їх неупередженості, зі змісту доводів заяви ОСОБА_1 про відвід не вбачається.
Крім того, судом також враховується і факт того, що станом на час прийняття цієї ухвали, судді Штульман І.В. та Черпак Ю.К. вже не приймають участі у розгляді даної справи.
За таких обставин, суд вважає заявлений відвід необґрунтованим.
Керуючись статтями 38-40, 248, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Визнати необґрунтованим відвід суддям Шостого апеляційного адміністративного суду Заїці Миколі Миколайовичу, Штульман Ігорю Володимировичу та Черпаку Юрію Кононовичу у справі № 580/5851/24, заявлений 29.12.2024 позивачем ОСОБА_1 .
Передати справу № 580/5851/24 для визначення автоматизованою системою документообігу Шостого апеляційного адміністративного суду судді, який не входить до складу зазначеної колегії суддів, для вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко