Справа № 320/26029/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Парненко В.С.
Іменем України
30 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №3742/0411 від 07 березня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками камеральної перевірки та накладенням на нього штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, оскільки на момент винесення податкового повідомлення-рішення від 10.02.2023 №1070411, вже набули чинності зміни внесені Законом України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» від 12.01.2023 року № 2876-ІХ до ПК України, в частині доповнення підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України пунктами 89 та 90, які зокрема пом'якшили відповідальність платника на період дії воєнного стану, який введений в Україні з 24.02.2022 року. Таким чином, позивач вважає, що за результатом аналізу норм та згідно фактичних обставин слідує висновок про відсутність підстав для притягнення ТОВ «МІШЕМ» до фінансової відповідальності, а отже накладення штрафу є безпідставним.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Бучанським відділом податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, у порядку підпункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України із врахуванням вимог статі 102 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» за період - лютий, червень, вересень 2022 року.
За результатом проведеної перевірки складено акт від 11.11.2022 №12614/10-36-04- 11/40121960.
В ході перевірки встановлено, що в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та з урахуванням змін відповідно до Закону України №2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» платником несвоєчасно зареєстровано виписані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач скористався своїм правом та 07.03.2023 подав заперечення №206-07/03/23 (вх. ГУ ДПС у Київській області №14020/6 від 07.03.2023) до акту перевірки №12614/10-36-04-11/40121960 від 11.11.2022.
Згідно рішення «Про результати розгляду заперечення», контролюючим органом встановлено, що акт перевірки вручено платнику 07.12.2022, заперечення ТОВ «МІШЕМ» ГУ ДПС у Київській області отримано 07.03.2023, тобто з порушенням визначених пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України термінів, у зв?язку з чим не підлягає розгляду.
За результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 07.03.2023 №3742/0411, згідно якого за порушення встановлених строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України до платника застосовано штраф у сумі 117 735 грн 88 коп.
Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу №209-1-27/03/23 від 27.03.2023 (вх. ДПС №8633/6 від 29.03.2023) на вказане податкове повідомлення-рішення.
За результатами розгляду ДПС України прийнято рішення «Про результати розгляду скарги» від 22.05.2023 №12579/6/99-00-06-03-01-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 07.03.2023 №3742/0411 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.
Не погодившись із застосуванням штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 07.03.2023 №3742/0411, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що застосування штрафів до платника податків не повинно перетворюватися на ситуацію за якої внаслідок запровадження певної податкової норми платник опиняється в ситуації, в результаті якої мусить сплатити штрафні санкції в силу самих по собі змін до законодавства.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Ключовим питанням у даній справі, що підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції, є дотримання чи недотримання позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Отже, суд зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Також, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В зв'язку із вищенаведеним, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Отже, на час подання позивачем до ДПС України скарги та звернення до суду з цим позовом Верховним Судом вже сформовано сталу судову практику щодо строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, а саме: протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Колегія суддів зазначає, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Згідно пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, що передбачені пунктом 56.17 статті 56 ПК України.
Підпунктом 56.17.3 пункту 57.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Так, із матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №3742/0411 від 07 березня 2023 року.
З матеріалів справи встановлено, що означене рішення оскаржено в адміністративному порядку та позивачем отримано 01.06.2023 рішення ДПС України про результатами розгляду скарги від 22.05.2023 №12579/6/99-00-06-03-01-06 (т.1 а.с.190-192).
Тобто позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №3742/0411 від 07 березня 2023 року.
Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся 26.07.2023.
Отже, матеріали справи свідчать, що про рішення, прийняте за результатами закінчення процедури адміністративного оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення, позивач дізнався 01.06.2023, а до суду з позовом звернувся 26.07.2023, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що позивач не міг очікувати або сподіватися, що строк на подання позову у цій справі є необмеженими, а реалізація ним права на судове оскарження податкового повідомлення-рішення через два місяці після отримання рішення за результатами адміністративного оскарження не буде вважатися такою, що вчинена з порушенням строку. Водночас, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає право особи подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку.
Разом із тим, колегія суддів наголошує, що позивачем на спростовано жодними пояснення чи доказами вказані обставини.
Крім того, слід звернути увагу на те, що з прийняттям Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду постанови від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 усунуті недоліки національного законодавства у питанні строку звернення до суду, що виключає можливість різного тлумачення визначення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, тому платник податків мав розраховувати саме на таке правозастосування і дотримуватися його.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
Зазначеним обставинам справи суд першої інстанції оцінки не надав.
За правилами пунктів 7 та 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, а також із підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У силу вимог частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених ст. 240 цього Кодексу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
З огляду на викладені обставини колегія суддів приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено в супереч існуючим нормам процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а позовна заява залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІШЕМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку