Справа № 640/20176/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Дудін С.О.
Іменем України
30 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років з 25.03.2021 (з дня звернення з відповідною заявою до Управління державної охорони України) на підставі документів, підготовлених Управлінням державної охорони та направлених до ГУ ПФУ в м. Києві за вислугу років із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії пільгового стажу;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років з 25.03.2021 (з дня звернення з відповідною заявою до Управління державної охорони України) на підставі документів, підготовлених Управлінням державної охорони та направлених до ГУ ПФУ в м. Києві за вислугу років із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії пільгового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після отримання від Управління державної охорони України документів для призначення пенсії позивача, відповідач, на думку позивача, мав здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак цього зроблено не було, оскільки відповідач вважає, що пільгова вислуга років не може братися до уваги при призначенні пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду подання Управління державної охорони України від 05.07.2022 №2/9-1496 про призначення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві розглянути подання Управління державної охорони України від 05.07.2022 №2/9-1496 про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з прийняттям відповідного рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на день звільнення з військової служби календарної вислуги років позивача не було достатньо для призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач зазначив, що, на його думку, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії, а позивач такої вислуги у мінімально визначеному законодавством розмірі немає, тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.
Крім того, не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що повним та ефективним поновленням порушеного права позивача є задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий ЦВМ Дзержинського ВР ХМУ УМВС України в Харківській області 25.10.1996.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2022 у справі №640/13569/21 визнано протиправними дії Управління державної охорони України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язано Управління державної охорони України оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 у справі №640/13569/21 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрито у зв'язку з тим, що відповідачем зараховано до календарної вислуги років позивача його пільгову вислугу років та направлено до ГУ ПФУ в м. Києві Подання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , що свідчить про виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень та наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження в адміністративній справі відповідно до п.8 ч.1 статті 238 КАС України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2022 у справі №640/13569/21 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 встановлено, що позивач проходив військову службу з 25.07.1997 по 27.07.2017. З 16.12.2003 по 27.07.2017 позивач проходив службу в Управлінні державної охорони України.
Наказом т.в.о. Начальника Управління «Щодо особового складу» від 26.07.2017 №458-ос підполковника ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Управлінні державної охорони України згідно з п. «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (тобто у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) у запас Служби безпеки України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, - з 27 липня 2017 року.
Відповідно до вказаного Наказу стаж військової служби позивача за вислугою становить: календарна вислуга років - 20 років і 3 дні, пільгова вислуга років - 6 років і 8 місяців, загальна вислуга років - 26 років 8 місяців і 3 дні.
Після звільнення позивача зі служби Управлінням державної охорони України на виконання судового рішення у справі №640/13569/21 було підготовлено та направлено до ГУ ПФУ в м. Києві подання та відповідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» листом від 05.07.2022 №2/6-1496.
Заявою від 04.10.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення йому пенсії з 25.03.2021 (з дня звернення з відповідною заявою до Управління державної охорони України) на підставі документів, підготовлених Управлінням державної охорони України та направлених до ГУ ПФУ в м. Києві із зарахуванням до вислуги років пільгового стажу.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 04.11.2022 №23940-22709/Д-02/8/2600/22 на заяву позивача повідомлено, що до ГУ ПФУ в м. Києві надійшли документи від 05.07.2022 щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, подання про призначення пенсії, грошовий атестат та додаток до грошового атестату.
Відповідач, посилаючись в означеному листі на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 в частині переліку документів, які необхідно надати для призначення пенсії, повернув документи для призначення позивачу пенсії без виконання до Управління державної охорони України.
Не погодившись з правомірністю відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу за вислугу років, останній звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем у порушення вимог абзацу 2 пункту 6 Порядку №3-1 не роз'яснено заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу), які документи необхідно надати додатково та не надано можливості подати документи, яких, на думку ГУ ПФУ в м. Києві не вистачає, у тримісячний термін з дня отримання роз'яснення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно статті 5-1 Закону №2262-XII особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв'язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років або по інвалідності (статті 12, 18-20).
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається:
а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Статтею 48 Закону №2262-XII передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Статтею 49 Закону №2262-XII визначено органи, які призначають пенсію, та строки розгляду документів про її призначення.
Так, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Таким чином, з вказаної норми слідує, що орган Пенсійного фонду України приймає, зокрема, рішення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402; далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 2 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку №3-1 встановлено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
В силу положень абзацу 2 пункту 6 Порядку №3-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Відповідно до пункту 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 17 Порядку №3-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
З аналізу означених норм Порядку №3-1 слідує, що після отримання від уповноваженого структурного підрозділу подання для призначення пенсії із необхідними документами та заявою від позивача про призначення пенсії відповідач повинен був розглянути цей пакет документів та прийняти мотивоване рішення про призначення пенсії або відмову у призначенні пенсії.
Суд першої інстанції вірно вказав, що за наслідками розгляду подання та пакету документів від Управління державної охорони України від 05.07.2022 №2/6-1496 відповідач не прийняв рішення про призначення пенсії чи про відмову в призначенні, а повернув документи листом без зазначення конкретних підстав для їх неприйняття, чим порушив вимоги статті 49 Закону №2262-XII та пункту 17 Порядку №3-1.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 від відповідача витребувано копію всіх документів, поданих Управлінням державної охорони України для призначення позивачу пенсії за вислугу років; копію заяви позивача про призначення пенсії та копії відповіді на неї; письмові пояснення щодо підстав повернення поданих Управлінням державної охорони України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
На виконання ухвали суду від 20.02.2023 відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві не перебуває, пенсію згідно із Законом №2262 не отримує.
При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 про витребування доказів від ГУ ПФУ в м. Києві витребувано копію листа/рішення про повернення поданих Управлінням державної охорони України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років; копію заяви позивача про призначення пенсії та копії відповіді на неї; письмові пояснення щодо підстав повернення поданих Управлінням державної охорони України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Натомість відповідачем не було надано письмові пояснення щодо підстав повернення поданих Управлінням державної охорони України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років як і відсутні докази прийняття ним рішення про призначення / відмову у призначенні позивачу пенсії (у вигляді окремого документу), прийнятого за результатами отримання документів від Управління державної охорони України відносно позивача для призначення пенсії за вислугу років.
Суд першої інстанції вірно вказав, що обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався орган пенсійного фонду при прийнятті такого рішення.
Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Водночас, рішення за результатами розгляду поданого Управлінням державної охорони України щодо позивача подання про призначення йому пенсії за вислугу років від 05.07.2022 у порушення вимог Закону №2262 та Порядку №3-1 прийняте не було.
Крім того, відповідачем у порушення вимог абзацу 2 пункту 6 Порядку №3-1 не роз'яснено заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу), які документи необхідно надати додатково та не надано можливості подати документи, яких, на думку ГУ ПФУ в м. Києві не вистачає, у тримісячний термін з дня отримання роз'яснення.
Оскільки в силу статті 49 Закону №2262-XII передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення пенсії.
Таким чином, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідач як уповноважений орган не прийняв рішення за поданням уповноваженого органу та за заявою позивача, тому, з урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_1 , позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262 з 25.03.2021 є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про призначення пенсії (чи відмову в призначенні) не може бути предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20.12.2018 у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав позивача наявні підстави визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду подання Управління державної охорони України від 05.07.2022 №2/9-1496 про призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача розглянути означене подання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з прийняттям відповідного рішення.
Відповідачем в апеляційній скарзі жодними доводами та поясненнями не спростовано позицію суду першої інстанції, як і не надано пояснень щодо неможливості прийняти відповідне рішення.
При цьому, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції обрано належний спосіб поновлення порушеного права позивача, натомість позивач у своїй апеляційній скарзі не довів, що обраний судом спосіб є недостатнім чи таким, що не сприятиме захисту та поновленню права позивача у межах правовідносин, що виникли у даному спорі.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про частково задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку