Справа № 320/5979/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Панова Г. В.
Іменем України
30 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Чаку Є.В.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 16 грудня 2021 року №190, щодо відмови, ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1975 року по 1993 рік проходив військову службу у Збройних Силах та йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при участі в регламентних роботах та обслуговуванні ядерних боєприпасів 1978-1993 р.р. Враховуючи вказані обставини позивач зазначив, що звернувся із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, однак протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.12.2021 № 190 йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги , оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. Позивач вважає, дії відповідача протиправними та просить суд зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 16 грудня 2021 року № 190, щодо відмови ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги;
- зобов'язано Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з урахуванням викладених судом зауважень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 9 Протоколу №190 від 16.12.2021 засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, який був затверджений Міністром оборони України 17.12.2021 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки прапорщику в запасі ОСОБА_1 , якого 20.07.1993 звільнений зі збройних сил російської федерації та 30.09.2021 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї (довідка МСЕК серія АВ №1073466 від 30.09.2021). Комісія зазначила, що згідно з законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. Зазначив, що позивач на час його звільнення у запас (1993 рік) перебував на території російської федерації, був військовослужбовцем іншої держави та був звільнений у запас на підставі наказу начальника 12 головного управління Міністерства оборони рф від 20.07.1993 №036-ПМ, у відповідності до закону російської федерації, при звільненні отримував виплати, що були передбачені законодавством російської федерації.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 01.06.2006 Бородянським РВ ГУ МВС України у Київській області.
Відповідно до відомостей виписки з особової справи на прапорщика ОСОБА_1 оформленої 09.09.1996 № 47-22560 позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР: 24.02.1975-13.05.1982 - в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ; 13.05.1982 - 23.08.1985 - в/ч польова пошта НОМЕР_3 ГСВГ; 23.08.1985-27.09.1988 -в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ; 27.09.1988 - 20.07.1993 - в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_3 ; 20.07.1993-01.10.1993 - в/ч НОМЕР_6 АДРЕСА_4 .
Позивач звільнений з військової служби 01.10.1993 зі збройних сил російської федерації.
Згідно із відомостями довідки від 31.07.2006 № 448/16/767-1П військової частини НОМЕР_7 , ОСОБА_1 в 1978-1993 роках приймав безпосередню участь в регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів, їх зберіганні і транспортуванні для відповідних випробувань і навчань.
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.09.2021 №7690 за зверненням ОСОБА_1 встановлено, що захворювання позивача: цереброваскулярна хвороба, дисциркулярна енцефалопатія ІІ ст. гіпертонічно-атеросклеротична. Стан після перенесеного ГПМК (17.05.2021) за ішемічним типом у вигляді спастичного лівобічного геміпарезу. Органічний астенічний розлад - пов'язане з виконанням обов'язків військово служби при участі у регламентних роботах та обслуговуванні ядерних боєприпасів 1978-1993 рр.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2021 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при участі у регламентних роботах та обслуговуванні ядерних боєприпасів в 1978-1993 рр, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 1073455 від 30.09.2021.
Після встановлення ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при участі у регламентних роботах та обслуговуванні ядерних боєприпасів.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 22.11.2021 № 2/3/1/6540 подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 30.09.2021 визнаний інвалідом ІІ групи до якого додаються документи.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 190 від 16.12.2021 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прапорщику в запасі ОСОБА_1 , якого 20.07.1993 звільнено зі збройних сил російської федерації та 30.09.2021 в Україні під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї (довідка МСЕК серія АВ № 1073455 від 30.09.2021), оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.
Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте ними гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону № 2011-ХІІ) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу III групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно із підпунктом б пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення зі служби.
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Суд першої інстанції вірно вказав, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, у цьому випадку, саме з моменту настання інвалідності у позивача, тобто з 30.09.2021.
Враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при участі у регламентних роботах та обслуговуванні ядерних боєприпасів 1978- 1993 рр. має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.
З матеріалів справи вбачається, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 190 від 16.12.2021 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прапорщику в запасі ОСОБА_1 , якого 20.07.1993 звільнено зі збройних сил російської федерації та 30.09.2021 в Україні під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї (довідка МСЕК серія АВ № 1073455 від 30.09.2021), оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.
Ключовим правовим питанням у цій справі є право військовослужбовця, звільненого зі служби в російській федерації, на соціальні гарантії, встановлені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України від 07 червня 2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.
Крім того, Угода від 15 травня 1992 року, на яку посилається відповідач, регулює порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, в той час як в даному випадку спірним є питання права позивача отримання одноразової грошової допомоги, яка не є видом пенсійного забезпечення, а є соціальною допомогою.
Позивач є громадянином України, а тому має право, гарантоване Законом № 2011-ХІІ, на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Наразі, відповідно до Указу Президента України від 27.11.2023 №789/2023 Україна вийшла з Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, учиненої 14.02.1992 в м. Мінську, а також з Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, учиненого 19.01.1996 в м. Москві.
Поряд з цим, на час виникнення спірних відносин, а саме звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги та розгляду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, вказані міжнародні угоди були чинними. Тому їх положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на це, відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною.
Те, що позивач звільнений зі служби з лав зс рф у 1993 році, не є обставиною, що позбавляє його права на отримання допомоги, передбаченої законодавством України.
Правова позиція у спірних правовідносинах узгоджується із позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 21.06.2018 у справі № 816/958/16, від 13.05.2020 у справі № 452/1053/17, від 24.12.2020 у справі №333/111/17, від 30.04.2020 у справі № 295/12485/17, від 27.01.2022 у справі №332/752/17, від 30.03.2023 у справі №1340/4978/18, від 27.11.2024 у справі № 420/4860/23.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 16 грудня 2021 року №190, щодо відмови, ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги підлягають задоволенню.
При цьому, у цій справі проаналізовано виключно обґрунтованість відмови відповідача з мотивів, що законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 975 Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).
Згідно з підпунктом 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністр оборони приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що відповідач лише приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, тому останній не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.
Вимоги позивача про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії є передчасними, оскільки Міноборони не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, наявності усіх необхідних документів тощо.
Органом, уповноваженим на прийняття рішення стосовно призначення позивачу спірної грошової допомоги, є саме Міністерство оборони України, до компетенції якого і входить розгляд документів, поданих позивачем. У зв'язку цим суд не може перебирати на себе вирішення такого питання, досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність підстав для призначення вказаної вище допомоги, бо таке рішення у цій ситуації відноситься до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 332/751/17 (2-а/332/40/17) та від 27.02.2018 у справі № 816/978/16.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про частково задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Є.В. Чаку
Суддя А.Ю. Коротких