Справа № 320/25291/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Жук Р.В.
Іменем України
30 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 83% грошового забезпечення, із збільшенням основного розміру пенсії на 25%, без обмеження суми нарахування та виплати базового ОСНП 2023 розміром 1500 грн. з 01.03.2023, без обмеження суми нарахування та виплати базового ОСНП 2024 розміром 1500 грн. з 01.03.2024, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2023, 2024 роки та без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з 83% грошового забезпечення, із збільшенням основного розміру пенсії на 25%, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 0,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2023 р. та без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з 83% грошового забезпечення, із збільшенням основного розміру пенсії на 25%, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 0,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2024 р. та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні на підставі ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних та додаткових видів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", із збільшенням основного розміру пенсії на 25%, без застосування обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2023, 2024 роки та без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2023 р. перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , із збільшенням основного розміру пенсії на 25%, із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження розміру збільшення індексації в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн., без обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2023 р. та без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , із збільшенням основного розміру пенсії на 25%, із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження розміру збільшення індексації в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн., без обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2024 р. та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та з жовтня 2018 р. отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
З розрахунку пенсії, який міститься в копії пенсійної справи позивача №2601039500 судом встановлено, що станом на 01.04.2024, основний розмір пенсії позивача складав 83% грошового забезпечення та виплату пенсії обмежено максимальним розміром. Станом на 01.03.2023, 01.03.2024, 01.04.2024 позивачу виплачувалась пенсія у розмірі 83% грошового забезпечення з обмеженням її максимальним розміром.
Представник позивача 29.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій, просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 83% грошового забезпечення, із збільшенням основного розміру пенсії на 25%, з індексацією базового ОСНП за 2023, 2024 роки без обмеження їх розміру сумою 1500 грн., без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2024 р. та без обмеження максимального розміру пенсії.
Листом №17864-15032/П-02/8-2600/24 від 02.05.2024 р. відповідач відмовив здійснити перерахунок та виплату пенсії, оскільки відсутні підстави.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваних ним дій відповідачів, в той час, як останнім не доведено правомірність та обґрунтованість таких дій, тобто без урахування вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина третя статті 308 КАС).
Отже, визначені КАС межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 580/4684/22 Верховний Суд наголосив, що закріплений у КАС принцип диспозитивності вимагає повного врахування змісту апеляційної скарги; тобто слід виходити не лише з того, в якій частині оскаржується рішення суду, а й з підстав, за яких особа, що подала скаргу, просить скасувати чи змінити рішення.
Водночас, виключенням, коли суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги є факт встановлення під час розгляду справи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 КАС).
Проте, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не встановив наявність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Натомість, в апеляційній скарзі відповідач навів заперечення висновкам суду першої інстанції щодо неправомірності обмеження розміру пенсії максимальним розміром, обмеження розміру індексації та обмеження розміру грошового забезпечення максимальною величною бази нарахування єдиного внеску.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Обмеження щодо максимального розміру пенсії з'явилось у статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) з 01.01.2008.
Так, пунктом 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статтю 43 Закону 2262-ХІІ доповнено частиною 5, якою закріплено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведені зміни рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними.
01.10.2011 набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі- Закон №3668-VI).
Стаття 2 цього закону передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №3668-VI закріплено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину п'яту статті 43 Закону України №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIІІ цю норму доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення цієї правової норми визнано неконституційними.
Отже, з 20.12.2016 відповідна частина статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр ,є нереалізованими.
Це означає, що стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від. 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а.
Надаючи правову оцінку застосуванню до спірних правовідносин положень статті 2 Закону №3668-VI щодо обмеження максимального розміру пенсії, які неконституційними не визнавались, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у частині п'ятій статті 17 Конституції України.
Отже, зазначені особи мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Отже, норми - принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Водночас, положення статті 2 Закону №3668-VI, якими обмежено максимальний розмір пенсії, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 чітко вказано: « обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України (пункт 3 цього рішення).
Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою цієї правової норми закріплено, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в разі наявності колізії між двома законами, які регулюють одне і те ж коло відносин і один з них визнано неконституційним, застосуванню підлягає підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
На такому правозастосуванні наголосив також і Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 23.01.2024 у справі №160/17347/22, від 14.05.2024 у справі №420/7840/21, від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, від 17.09.2024 у справі №300/2387/23, від 23.10.2024 у справі №560/2041/22, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині, що стосується протиправності обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Щодо обмеження грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія, максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45).
Відповідно до абзацу першого пункту 5 вказаної Постанови № 45 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1322 від 21.12.2011 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів.
У подальшому, 24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), якою пункт 5 Постанови № 45 викладено у новій редакції:
« 5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 р. проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту».
Отже, із набранням чинності Постановою № 103 норми Постанови № 45 не обмежували розмір грошового забезпечення, який враховується для перерахунку пенсії, розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними зміни до пункту 5 Порядку № 45.
Щодо застосовного правового регулювання пункту 5 Порядку № 45 після визнання нечинними змін до нього, колегія суддів зазначає таке.
У судовій практиці існують різні підходи визначення застосовного правового регулювання у разі скасування нормативного акта (його частини), скасування акта (його частини), який вносив зміни в інший акт (його частину).
Так, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що що змінена нормативним актом редакція певної норми (іншого нормативного акту) припиняє дію та не підлягає застосуванню після втрати чинності (визнання нечинним) такого нормативного акту, який вносив зміни у цю норму (постанови від від 21.08.2018 по справі № 807/1332/17, від 17.02.2021 по справі № 824/964/18-а, від 26.03.2021 по справі № 806/2722/16, від 15.07.2021 по справі № 816/1591/16, від 21.03.2023 по справі № 826/8668/17).
Варто зауважити, що такий підхід не сприятиме дотриманню стабільності законодавства та створюватиме ситуацію правової невизначеності, яка за бездіяльності відповідного нормотворчого органу (зокрема Кабінету Міністрів України) щодо усунення виниклої прогалини у правовому регулюванні, особливо у соціальних і трудових правовідносинах, може призводити до порушення права особи на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інакший підхід застосований Верховним Судом в інших правовідносинах. Зокрема, у постанові від 15.03.2023 по справі № 420/6572/22, судом вказано про відновлення дії попередньої редакції норми, акт про зміну якої був визнаний нечинним; касаційний суд у загаданій постанові вказав, що із дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 (принагідно відмітити, що у вказаних правовідносинах первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, на "відновлення" якої послався суд, ніколи діяла та не набирала чинності, позаяк була змінена ще до набрання чинності Постановою № 704 вцілому).
На противагу такому підходу, в іншій справі (постанова від 25.06.2020 по справі № 826/9665/16) Верховний Суд заперечив можливість відновлення попередньої редакції норми, вказавши, що чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі нормативних актів Уряду, які у встановленому порядку втратили чинність.
Слід також звернути увагу, що позиція стосовно «автоматичного» відновлення дії нормативно-правових актів, які припинили свою дію на підставі нових нормативно-правових актів, останні з яких в подальшому визнані нечинними, може призвести до виникнення низки нових спорів, у тому числі, конституційно-правового (політичного) характеру.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України надане Конституційним Судом України у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, який вказав, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відтак, у правовідносинах, які не охоплюють питання скасування або пом'якшення відповідальності та запровадження перехідного періоду, дія акта обмежується лише двома подіями: (1) початок дії - момент набрання актом чинності; (2) припинення дії - момент втрати актом чинності.
Згідно пункту 5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 № 503/97 (далі - Указ № 503) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
У Рішенні від 03.10.1997 за № 4-зп Конституційний Суд України вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Згідно пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 за № 870 (далі - Правила № 870) визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.
Отже, визнання таким, що втратив чинність, акта чи його скасування не поновлює дію актів, які були визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Водночас, поновлення дії акта, який втратив чинність, є можливим, проте лише шляхом прямої вказівки про це в іншому акті.
Таке регулювання є цілком застосовним також і у разі внесення змін до нормативного акта.
Так, у разі набрання чинності актом, який вносить зміни до певної норми, остання набуває чинності у новій редакції, а попередня її редакція одночасно втрачає чинність (припиняє свою дію). Визнання нечинним або скасування такого акта, який вносив зміни у норму, припиняє дію саме цього акту, однак жодним чином не впливає на дію норми, у яку такий акт раніше вніс зміни.
Норми чинного законодавства не містять положень про те, що скасування акту, який вносив зміни у певну норму, будь-яким чином впливає на чинність такої норми: припиняє її дію, змінює чи поновлює її попередню редакцію. Норма, у яку певний акт вніс зміни, продовжує діяти не зважаючи на втрату чинності таким актом. Припинення ж дії такої норми можливе на загальних підставах: прийняття акту про визнання саме її такою, що втратила чинність, виключення, викладення у новій редакції, відновлення попередньої редакції тощо. Вважаємо, що саме такий підхід відповідає буквальному розумінню дії нормативно-правового акта у часі у разі скасування іншого акта, який вносив зміни у перший.
Наведене також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка, зокрема, міститься в постанові Верховного Суду України від 02.12.2008 у справі № 21-1169во08, згідно якої норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно в межах строків дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права.
Враховуючи наведені правові висновки для цілей застосування спірних норм пункту 5 Порядку № 45, колегія суддів наголошує на тому, що редакція вказаного пункту, яка передбачала обмеження розміру грошового забезпечення, який враховується для перерахунку пенсії, розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, втратила 24.02.2018 із набранням чинності відповідними положеннями Постанова № 103. Подальше визнання нечинними змін, що були внесені Постановою № 103 у пункт 5 Порядку № 45, не відновило його попередню редакцію.
Відтак, станом на час виникнення спірних правовідносин норми Постанови № 45 не обмежують розмір грошового забезпечення, який враховується для перерахунку пенсії, будь-яким розміром, у тому числі і максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску.
Приписів щодо обмеження розміру грошового заперечення, який враховується при перерахунку пенсії, не містить як Закон № 2262-XII так і Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.
Таким чином, висновки суду першої інстанції у цій частині є вірними.
Щодо обмеження розміру індексації пенсії.
Повноваження щодо визначення розміру та порядку проведення індексації пенсії шляхом її перерахунку через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у межах бюджету Пенсійного фонду надано Кабінету Міністрів України на виконання вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим з 2019 року Порядком перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124), з метою визначення механізму проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески впроваджено, зокрема, формулу обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
При цьому, згідно пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Тобто запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» пов'язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій (грошові доходи населення підлягали індексації лише у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який установлювався в розмірі 103 відсотка).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 (далі - Постанова № 168) установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Положеннями пункту 2 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом (положення щодо перерахунку у межах максимального розміру пенсії визнано протиправним та нечинним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №320/8511/23, яке набрало законної сили 04.09.2024).
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. 10 Постанови №168 у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
При цьому приписи цього пункту Постанови №168 в частині обмеження розміру збільшення 1 500 грн визнані правомірними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №320/8511/23.
Отже, з 01.03.2023 поводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення) у розмірі 1,197 (але не більше 1 500 грн) відповідно.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 № 185 (далі - Постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови № 185 з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови №185, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 постанови №185, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 3 Постанови № 185 установлено, що: у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Системний аналіз вищевказаних законодавчих положень свідчить про те, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
При цьому, як нормами ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), так і положеннями ст. 64 Закону Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій.
Отже, приписами Постанов № 168, № 185 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення).
Тобто, це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що загальновідомим є факт введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Повномасштабна війна та погіршення матеріального становища українців завдали суттєвих втрат добробуту мільйонів домогосподарств в Україні. Саме тому підтримка фінансової платоспроможності громадян, особливо пенсіонерів - тобто тих, для кого виплати від держави часто є єдиним джерелом доходів - вкрай важливою для Уряду.
Саме з цією метою Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про здійснення індексації пенсій обмеженням верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.
Матеріали справи свідчать, що позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, в межах граничної суми збільшення, а саме на 1 500 грн, у зв'язку із чим відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача неправомірними, оскільки індексація пенсії проведена відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства.
Водночас, всупереч доводів позивача, встановлення граничної суми індексації пенсії не можна ототожнювати з обмеженням максимального розміру такої пенсії.
Судова колегія звертає увагу, що відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлював правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат. ЄСПЛ не заперечує право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
ЄСПЛ визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи й з'ясовує, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява N 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява N 17767/08)).
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для перерахунку індексації пенсії позивача без застосування абз. 3 п. 10 Постанови №168 та абз. 3 п. 3 Постанови № 185.
Аналогічна позиція щодо застосування обмеження розміру індексації висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23 та від 12.09.2024 у справі № 380/25970/23, від 24.10.2024 у справі № 440/3462/24, від 29.11.2024 у справі № 380/24058/23 та ін.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивача без обмеження розміру збільшення індексації сумою у 1500 грн.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.
Змінити рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024:
- доповнити абзац перший резолютивної частини словом «частково»;
- виключити із резолютивної частини слова «без обмеження розміру збільшення індексації в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн.»;
- доповнити резолютивну частину абзацом такого змісту: «Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження розміру збільшення індексації в результаті перерахунку пенсії максимальним (граничним) розміром 1500 грн».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку