Номер провадження: 33/813/2986/24
Номер справи місцевого суду: 504/3918/24
Головуючий у першій інстанції Якимів А.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
20.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Слаблюка Василя Миколайовича на постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №119875 від 30 серпня 2024 року, водій ОСОБА_1 30.08.2024 року о 01:50 год. за адресою: АДРЕСА_1, керував автомобілем Volkswagen Golf р. н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Слаблюк Василь Миколайович в якій просить скасувати постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року та закрити провадження у справі на підставі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а справа підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується такими фактами: відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а працівник поліції зупиняли транспортний засіб під його керуванням. Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що працівниками поліції порушено вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки відеозапису. Крім того, суд першої інстанції посилається в постанові на пояснення свідків, проте вказані свідки є учасниками громадського формування підрозділу сприяння СПД №1 ВП№4 ОРУП №2, тобто особи щодо неупередженості яких є сумніви, зокрема те, що вони виконували разом з поліцією спільне службове завдання.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 20.12.2024 року на 11:00 год., ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Слаблюк В.М. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися.
18.12.2024 року на адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 адвоката Слаблюка В.М. про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання мотивоване тим, що захисник ОСОБА_1 адвоката Слаблюк В.М. не може бути присутнім на судовому засіданні, оскільки перебуває у відрядженні в Господарському суді м. Києва для ознайомлення з матеріалами справи. На підтвердження зазначеним обставинам до клопотання додано копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до справи в електронному вигляді в Господарському суді м. Києва по справі № 910/3027/24 від 21 листопада 2024 року.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Проаналізувавши клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, як належним чином не обґрунтованого, оскільки до поданого клопотання в якості доказів поважності причини неявки до суду апеляційної інстанції, додано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді м. Києва від 21 листопада 2024 року, проте судове засідання по справі про адміністративне правопорушення призначено на 20 грудня 2024 року, тобто доказів поважності причини неявки, так як наказ про відрядження або довідки про ознайомлення з матеріали справи саме 20 грудня 2024 року, до клопотання не додано. Також не вказано існування у захисника або у апелянта об'єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що можуть завадити їм приєднатися до судового засідання, що призначено на 20.12.2024 року о 11:00 год., в режимі відеоконференції.
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №119875 від 30 серпня 2024 року, водій ОСОБА_1 30.08.2024 о 01:50 год. за адресою: АДРЕСА_1, керував автомобілем Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі міститься позначка щодо роз'яснення прав та обов'язків передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268. КупАП та розміщено підпис ОСОБА_1 . Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 30.08.2024 року о 02-10 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №119875 від 30 серпня 2024 року додано пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , що надані суду першої інстанції в ході розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, який підтвердив надані ним раніше письмові пояснення та повідомив, що є керівником громадського формування підрозділу сприяння СПД №1 ВП №4 ОРУП №2. Свідок перебував на патрулюванні громадського порядку разом з ОСОБА_3 та іншими колегами. Приблизно о 2 годині після опівночі ними було зупинено колону з чотирьох авто, що рухались з набережної. Другим авто в колоні був Volkswagen темного кольору з іноземними номерами під керуванням ОСОБА_1 . Вказаний водій не хотів пред'являти свої документи членам громадського формування, тому на місце через хвилин 5-7 після його зупинки прибули працівники поліції. Водій повідомив, що він військовий, вони з товаришами були на навчаннях та трохи випили. Спочатку ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського, однак потім він змінив своє первісне рішення та за його згодою йому було надано Драгер. Він декілька разів намагався його продути, та навмисно ухилявся від проведення вказаного тесту, тому поліцейські розцінили це як відмову від проходження огляду та склали протокол. Водій не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Письмові пояснення написані поліцейським зі слів свідка, він їх прочитав та підписав.
Відповідно до пояснень ОСОБА_3 , що надані суду першої інстанції в ході розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, який підтвердив надані ним раніше письмові пояснення та повідомив, що членом громадського формування підрозділу сприяння правоохоронним органам. Повідомив, що близько другої години ночі зупинили декілька автомобілів один з яких Volkswagen темного кольору з іноземними номерами, водієм вказаного авто був ОСОБА_1 . На вимогу колеги свідка пред'явити документи водій відмовився, від нього були явні ознаки алкогольного сп'яніння. Приблизно за 5 хвилин на місце події приїхали працівники поліції та на їх вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, він спочатку відмовлявся, але потім погодився пройти огляд на місці зупинки і робив вигляд, що продуває алкотестер, однак так і не виконав цей тест, а їхати до медичного закладу відмовився. Після чого, працівники поліції склади протокол за відмову від проходження огляду. Пояснення зі слів свідка написав працівник поліції, які він прочитав та підписав.
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №119875 від 30 серпня 2024 року додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, що мали місце 30.08.2024 року за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано рух транспортного засобу Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 в колоні з іншими автомобілями та подальшу зупинку працівником поліції даного автомобіля, на питання поліцейського звідки прямує, ОСОБА_1 будучи за кермом водія, повідомив, що їде з пляжу, додому. Під час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 на предмет перевірки документів водія та транспортного засобу, у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, які було повідомлено йому та запропоновано пройти огляд на такий стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився в присутні двох свідків. Поліцейським повідомлено, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вже під час складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським, ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер», проте через недостатню кількість повітря на видоху останнім у трубку мундштука пристрою «Драгер», на неодноразові роз'яснення такої процедури, у ОСОБА_1 не вийшло пройти такий огляд. Працівником поліції така поведінка розцінена як відмова від проходження та запропоновано пройти такий огляд в медичному закладі, на що ОСОБА_1 також відмовився. Після чого, працівником поліції продовжено складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомлено останнього з цим протоколом, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, роз'яснено права передбаченні ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та надано можливість надати свої пояснення, Заперечень або скарг щодо дій працівника поліції, ОСОБА_1 на відеозаписі не виявлено.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 30.08.2024 року ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а працівник поліції зупиняли транспортний засіб під його керуванням, апеляційний суд ставиться критично, оскільки як матеріалами справи в достатньої кількості підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме відеозаписом, який об'єктивно висвітлює обставини подій того дня, та на якому відображено зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 який був на водійському місці з увімкнутим двигуном, та який повідомив, що їде з пляжу. Також, протягом всього фіксування подій того дня, ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом, а навпроти декілька разів підтверджував, під час спілкування з працівником поліції.
Апеляційний суд розцінює таку позицію, яка виникла на стадії судового розгляду, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
Всупереч посиланням в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що працівниками поліції порушено вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки відеозапису, апеляційний суд констатує, що відеозаписи, які містяться в матеріалах справи здійснено відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію». Вказаний відеозапис події також відповідає вимогам статті 251 КУпАП, відповідно до яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до вимог статті 251 КУпАП, технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення, який є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Критеріїв допустимості та належності КУпАП не міститься, оскільки в розумінні ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані.
Фрагментарність відеозапису подій в даному випадку не призвела до порушення викладених в ньому обставин, оскільки зафіксовані на ньому події послідовні, узгоджуються зі змістом протоколу та дають об'єктивне висвітлення по суті інкримінованому ОСОБА_1 правопорушення.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції посилається в постанові на пояснення свідків, проте вказані свідки є учасниками громадського формування підрозділу сприяння СПД №1 ВП№4 ОРУП №2, тобто особи щодо неупередженості яких є сумніви, зокрема те, що вони виконували разом з поліцією спільне службове завдання, апеляційним судом сприймаються критично, з огляду на таке.
Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Згідно абз. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по цій справі.
У даному конкретному випадку свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було залучено судом першої інстанції як осіб, яким відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню на підставі ст. 272 КУпАП.
Крім того, заперечуючи доводи захисника в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано посилається на те, що нормами КУпАП, інструкцій регламентуючих дії поліцейських при складенні адміністративних матеріалів, а в ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», відсутня заборона залучення у якості свідків членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Слаблюка Василя Миколайовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено: 31.12.2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе