Номер провадження: 33/813/2978/24
Номер справи місцевого суду: 521/5777/24
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
20.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Завальнюк Дмитра Юрійовича на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеса від 19 листопада 2024 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 852637 від 18.03.2024року, водій ОСОБА_1 , керував т/з - Ford C- MAX д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі, по вул.Інглезі,11/6, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеса від 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвоката Завальнюк Дмитро Юрійович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Малиновського районного суду м. Одеса від 19 листопада 2024 року та закрити провадження у справі на підставі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час і місце, яке зазначено у протоколі. Більше того, на відеозаписі не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, автомобіль було зупинено з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 20.12.2024 року на 12:00 год., ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Завальнюк Д.Ю. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися.
19.12.2024 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 з змісту якої вбачається, що 18.12.2024 року між ним та адвокатом Завальнюком Д. у зв'язку із різними позиціями по справі був розірваний договір про надання правової допомоги. У зв'язку з чим є необхідність у пошуку іншого представника та його підготовкою до розгляду апеляційної скарги. На підставі вищевикладеного, просить відкласти судове засідання на іншу дату.
Також, 19.12.2024 року на адресу суду надійшла заява від адвоката Завальнюк Д.Ю. в якій він повідомляє, що 18.12.2024 року між ним та ОСОБА_2 був розірваний договір про надання правової допомоги у зв'язку із чим він не є його захисником. У зв'язку із цим просить забезпечити Степовому І. можливість знайти іншого захисники для апеляційного розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Проаналізувавши подані клопотання, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань про відкладення, враховуючи те, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні даного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 852637 від 18.03.2024року, водій ОСОБА_1 , керував т/з - Ford C- MAX д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі, по вул.Інглезі,11/6, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 18.03.2024 року о 21-10 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різке почервоніння обличчя. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Дослідженням диску з відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, що мали місце 18.03.2024 року за участі ОСОБА_1 . Відеозаписом зафіксовано вже процес складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП відносно ОСОБА_1 . Під час складання, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом та у зв'язку з чим не відмовлявся. Проте на заперечення ОСОБА_1 , працівник поліції повідомив, що портативним відеореєстратором зафіксовано, як він пересідав на пасажирське місце автомобіля. Також на відеозаписі зафіксовано, що у ОСОБА_1 виявили ознаки алкогольного сп'яніння алкогольні напої саме - запах різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер» або проїхати до медичної установи для проходження такого огляду, на що ОСОБА_1 декілька раз відмовлявся. При цьому ОСОБА_1 було роз'яснено його права та повідомлено, що у разі відмови від проходження на стан алкогольного сп'яніння на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі, зокрема факт керування особою транспортним засобом, процедуру проведення поліцейським процедури огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об'єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 18.03.2024 року правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з долученого до справи відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який з самого початку запису перебуває на пасажирському сидінні і виходить з автомобілю з боку, де розташовані праві передні двері автомобіля, тобто з пасажирського боку та під час спілкування з поліцейськими одразу ж заперечує, що він керував автомобілем, в той час, як поліцейські в усній формі заявляли, що у них є відео-фіксація факту руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Разом з тим, складаючи матеріали адміністративного провадження, поліцейські не приєднали до матеріалів справи належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 за обставин, відповідно до яких відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дійсно керував транспортним засобом (відео-фіксацію чи показання свідків про факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ) та не надали до матеріалів адміністративної справи клопотання до суду про виклик їх в якості свідків для допиту в суді під присягу та з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від дачі показань.
За змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, само по собі знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи з ознаками алкогольного сп'яніння, яка на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення заперечує сам факт керування ним транспортним засобом пред'явити їй докази керування у вигляді відеофікасації цієї події з огляду на те, що поліцейські стверджують про наявність у нимх такої відео фіксації, але не пред'являють її цій особі, яка при таких обставинах відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, не є беззаперечним доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає наявність підстав для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
Під час дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису подій, що мали місце 18.03.2024 року за участі ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належної відео-фіксації технічними засоби або показань свідка (свідків) факту керування ОСОБА_1 автомобілем, що є обов'язковою умовою для висування поліцейським вимоги особі пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Суду надано відео, з якого вбачається лише відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак при цьому жодним чином не зафіксовано факт керування транспортним засобом цією особою.
При цьому, апеляційний суд враховує, матеріалами справи встановлено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2024 року по цій справі було повернуто адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення до Управління патрульної поліції в Одеській області для доопрацювання та усунення недоліків.
Вказана постанова мотивована тим, що при розгляді матеріалів справи, судом було встановлено, що у вказаному протоколі серії ААД 852637 від 18.03.2024 року зазначено, що до протоколу додається відеозапис зі службового реєстратора, однак вказаний відеозапис не було долучено до матеріалів справи. Крім того, у протоколі серії ААД 852637 від 18.03.2024 року зазначено про долучення відеозаписів з портативних відеореєстраторів 470942 та 474913, однак відеозапис з портативного відеореєстратора 474913 неможливо відтворити.
В подальшому, 05.08.2024 року від Управління патрульної поліції в Одеській області було направлено матеріали справи після доопрацювання, з урахуванням недоліків вказаних у постанові.
Проте, навіть після доопрацювання матеріали справи не містять відео-фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відеозапис з портативного відеореєстратора 474913 все також неможливо відтворити.
Слід зазначити, що при таких обставинах, подальше витребування даних відеоматеріалів вже апеляційним судом дійсно буде мати ознаки, що апеляційний суд переймає на себе сторону обвинувачення і збирає докази проти особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з огляду на те, що такі докази незважаючи на реальну можливість і створення відповідних умов районним судом, так і не були надані органами Національної поліції України.
Таким чином, слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 частково заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Завальнюк Дмитра Юрійовича - задовольнити частково.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеса від 19 листопада 2024 року - скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе