Справа № 643/3909/24
Провадження № 2-а/643/45/24
11.11.2024 рокуМосковський районний суд м. Харкова у складі : головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря - Нікітенко В.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Представник ОСОБА_1 -адвокат Козаченко В.В. звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якій просив: постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ББА № 110808 від 11.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 13600 гривень скасувати, а провадження по справі закрити.
З урахуванням заяви про зміну предмету позову, адвокат Козаченко В.В. просить визнати незаконною та скасувати постанову оперуповноваженого Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, майора поліції Берднікова Віталія Вікторовича серії ББА № 110808 від 11.04.2024 р., звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю діяння, призначити адміністративне стягнення у виді усного зауваження.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 11.04.2024 року старшим оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ майором поліції Бердніковим В.В. винесена постанова серії ББА № ББА № 110808 від 11.04.2024 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст.127-3 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував у навчальному автомобілі з громадянкою ОСОБА_2 та проводив первинний інструктаж щодо облаштування та механізму роботи автомобіля, про що ним було зазначено в поясненнях на місці події. При цьому навчальний автомобіль був заглушений та не використовувався учнями під час його руху. Усвідомлюючи те, що скло заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв не придатне до використання, ОСОБА_1 скасував усі заняття з учнями, які згідно з навчальним планом мали рухатися автомобільними дорогами. Крім цього, на записі з нагрудної камери поліцейського зображено, що ОСОБА_1 надавав усні пояснення обставин поломки скла заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв та надав його оперуповноваженому для огляду.
Представником відповідача Назаровою І. С. подано відзив на позовну заяву. Заперечення проти задоволення позову обґрунтовані тим, що переглядом відеофайлу «export-sOpqe» про виявлення та фіксацію адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , встановлено: у останнього що на автомобілі Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 відсутні дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, що на 14:32 хв. не заперечується Позивачем; на 14:36 хв. зачитано права особи відносно якої виноситься постанова.
В судове засідання представник позивача з'явився , позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти задоволення позову заперечувала з підстав наведених у відзиві.
Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість винесеної постанови в межах заявлених позовних вимог, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 127-3 КУпАП порушення порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів передбачено, що порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, зокрема: проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху.
Пунктом 24.8 розділу 24 "Навчальна їзда" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами, далі - ПДР) передбачено, що транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки ''Навчальний транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту »к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Підставою винесення постанови є те, що 11.04.2024 року о 14 год. 25 хв. ОСОБА_1 проводив навчальну практику водіїв на транспортному засобі, який було обладнано з порушенням ПДР, а саме ,було відсутнє дзеркало чи дзеркала заднього виду для спеціаліста, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.127-3 КУпАП.
Дане адміністративне правопорушення оперуповноваженим Харківським ДВБ НПУ, майором поліції Бердніковим В.В. кваліфіковано за ст.127-3 КУпАП, та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13 600 гривень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.ст.72, 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем суду не надано жодних доказів на спростування посилань позивача, а також не надходило жодних клопотань про їх витребування чи допит будь-яких свідків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши, наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, суд встановив правдивість посилань позивача на те, уповноваженою особою не було досліджено письмових пояснень ОСОБА_1 , не досліджено речовий доказ - зламане дзеркало заднього виду, пред'явлене ОСОБА_1 для огляду.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання розміру адміністративного стягнення, уповноважена особа не надала належної правової оцінки тому факту, що транспортний засіб не рухався, а тому в діянні ОСОБА_1 відсутня суспільна шкідливість, що з урахуванням обставин справи дає підстави дійти висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.
Зазначенні обставини вказують на формальний розгляд справи, при винесенні постанови уповноважена особа не дала належної оцінки доводам позивача і не вжила всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення.
За приписами п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі)
Докладніше: https://kodeksy.com.ua/kodeks_ukraini_pro_administrativni_pravoporushennya/statja-288.htm або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями. Встановленими цим Кодексом.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В цьому контексті, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що хоча ОСОБА_1 і не рухався на транспортному засобі безпосередньо перед розглядом справи про адміністративне правопорушення, однак він міг здійснити такий рух у майбутньому.
Згідно із правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, у цьому провадженні не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.
Керуючись ст.ст.5,6,7,8,9,19,25,77,121,132,139,194,211,241,242,245,246,250,286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення -задовольнити.
Постанову винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України майором поліції Берніковим Віталієм Вікторовичем серії ББА № 110808 від 11.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП, - скасувати
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП- закрити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Майстренко О.М.