Справа № 650/5414/24
провадження № 3/650/2085/24
30 грудня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого - судді Сікори О.О., із секретарем Чечун В.Ф., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУпАП, стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 № 17 від 18 вересня 2024 року ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 7 серпня 2024 року після закінчення частини щорічної відпустки, не з'явився вчасно без поважних причин на військову службу в район виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , та тим самим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 172-11 КУпАП.
На судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов таких висновків
Диспозиція частини третьої статті 172-11 КУпАП встановлює відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Відповідно до вказаного протоколу вбачається, що уповноважена особа кваліфікувала дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-11 КУпАП, а отже, з огляду на фабулу правопорушення викладену у протоколі, доведенню підлягає відповідний склад адміністративного правопорушення, який полягає в нез'явленні військовослужбовця з відпустки тривалістю до десяти діб.
Тобто, для можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статі 172-11 КУпАП у протоколі мають бути відображені усі обов'язкові елементи складу відповідного правопорушення, зокрема об'єктивної сторони, які судом мають бути підтверджені на підставі наданих матеріалів справи.
Натомість фабула правопорушення, яке інкриміноване особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить такої обов'язкової обставини, яка охоплюється об'єктивною стороною інкримінованого правопорушення, як дата повернення військовослужбовця до військової частини, яка має бути перевірена судом, з метою встановлення, що повернення військовослужбовця мало місце протягом вказаних десяти діб.
З огляду на вказане суд встановив, що ОСОБА_1 07 серпня 2024 року після закінчення частини щорічної відпустки, не з'явився вчасно без поважних причин на військову службу в район виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , одна к не встановив, що таке нез'явлення мало місце впродовж вказаних діб.
Суд звертає увагу на те, що обставини, які охоплюються складом інкримінованого правопорушення, можуть бути встановлені судом виключно в межах висунутого обвинувачення, тобто в межах суті адміністративного правопорушення викладеного у протоколі.
Суд не може вийти за межі відповідного обвинувачення, оскільки в такому випадку він перебиратиме на себе повноваження відповідальної особи, яка має виключне право формулювати обвинувачення та викладати у протоколі обставини, які вона вважає встановленими, які в свою чергу мають бути перевірені судом.
Це вбачається із пункту 4 Розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 23 жовтня 2021 року № 329 відповідно до якого у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини третьої статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20. Вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Вказане, на думку суду, виключає наявність обов'язкової ознаки у складі адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , а саме - об'єктивної сторони, адже суд не встановив, що ОСОБА_1 не з'явився на військову службу з відпустки тривалістю до десяти діб.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-11КУпАП, що при судовому розгляді справи не може бути виправлене, оскільки суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 статті 247, пункту 3 частини першої статті 284 КУпАП, у зв'язку з недоведеністю наявності в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 283, 284 КУпАП, а також іншими наведеними положеннями законодавства, суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 № 17 від 18 вересня 2024 року - закрити за відсутністю (недоведеністю) в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.
Суддя _________________ Сікора О.О.