23 грудня 2024 року м. Рівне №460/10144/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доЗахідне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3ХРВ/9695/Ж5/17-00-07-17/2729610173-ФС від 15.07.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена з порушенням чинного законодавства України, і такою, що порушує права позивача, а тому остання підлягає скасуванню. Вказує, що акт фактичної перевірки не може бути підставою для застосування штрафу, оскільки станом на час застосування штрафу відповідні норми постанови КМ України від 21.08.2019 № 823 не підлягали застосуванню; накладення штрафу можливе на підставі акту лише документальної виїзної перевірки ДФС.
Ухвалою суду від 16.09.2024 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.
У вказаний строк, позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день її первинного подання.
Ухвалою суду від 21.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв до суду від відповідача не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
15.08.2024 заступник начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Харлампович А.А., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області від 25.06.2024 №9665/Ж5/17-00-07-05-17/2729610173 виніс постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/РВ/9695/Ж5/17-00-07-05-17/2729610173-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 80000грн. за порушення вимог передбачених постановою КМУ №413, статтею 24 КЗпПУ, допущення працівника ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 259 КЗпП визначено, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Згідно частини 2 статті 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 509 (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Частиною другою цієї статті в абзацах з другого по восьмий визначені випадки, коли юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частин 5-8 статті 265 КЗпП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев'ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.
Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.
Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, зі змісту статті 265 КЗПП України видно, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці.
Такі факти встановлюються при здійсненні нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно повноваження щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи, а також податковим органам в межах перевірок дотримання податкового законодавства.
При цьому абзацом 7 пункту 2 Порядку №509 визначено таку підставу для накладення штрафу, як акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
У даному випадку підставою для накладення штрафу слугував складений ГУ ДПС в Рівненській області акт фактичної перевірки №9695/Ж5/17-00-07-05-17/2729610173 від 25.06.2024, у якому зафіксований факт використання позивачем праці неоформленого працівника (працівника, з яким не укладено трудовий договір).
Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20 сформулював правові висновки про те, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу, а також про те, що частиною 8 статті 265 КЗПП України використовується формулювання «може», що надає суб'єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, тому її положення не забороняють накладати штрафи лише на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.
Таким чином, необґрунтованими є доводи позивача про необхідність проведення відповідачем перевірки та неможливість застосування акту фактичної перевірки для накладення штрафу.
Крім того, у відповідності до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Отже, відповідно до наведених правових норм податковий орган наділений повноваженнями перевіряти оформлення трудових відносин з працівниками при здійсненні ним фактичної перевірки. Поряд з цим, акт перевірки органу ДПС є самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
Судом встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки №9695/Ж5/17-00-07-05-17/2729610173 від 25.06.2024, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.
Разом із тим, судом встановлено наступне.
14.08.2024 позивач подав до відповідача пояснення, у яких, зокрема позивач вказував, що у магазині «Європа», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 здійснюють підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .
Зазначена обставина підтверджується договором оренди нерухомого майна від 01.09.2023.
У той же час, в матеріалах справи наявні трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 01.05.2023, а саме: між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наказ (розпорядження) №3 від 28.04.2023 про прийняття на роботу ОСОБА_2 з 01.05.2023, того ж дня (28.04.2023) ОСОБА_3 направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Докази, які підтвердили б факт роботи ОСОБА_2 саме у ФОП ОСОБА_1 , у суду відсутні.
Суд вважає, що головне питання при вирішенні спірних правовідносин є встановлення наявності або відсутності фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, фактичне виконання особою трудових функцій без оформлення трудових відносин.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові.
У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, повинен був перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Однак на підтвердження порушення, про виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків в інтересах ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин не надано жодного доказу, а тому суд не має можливості перевірити правильність даних, які зафіксовані у вищевказаних постанові про накладення штрафу та Акті фактичної перевірки.
Тобто, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства та не підтверджено правомірність та законність зазначених у постанові про накладення штрафу обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення фактичної перевірки, ОСОБА_2 була офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_3 наказом (розпорядженням) №3 від 28.04.2023.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною і підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних і достовірних доказів на спростовування тверджень позивача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, є необґрунтованою та винесеною з порушенням норм чинного законодавства, а отже такою, що підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов задоволенню повністю.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 15.08.2024 №ЗХ/РВ/9695/Ж5/17-00-07-05-17/2729610173-ФС про накладання штрафу у розмірі 80000грн.
Стягнути на користь фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судовий збір у сумі 1211,20грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (пл. Міцкевича, буд. 8,м. Львів,Львівська обл.,79000, ЄДРПОУ/РНОКПП 44778105)
Суддя Д.Є. Махаринець