30 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/12439/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2024 № 163950030476;
- визнати протиправними/незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не врахування до трудового стажу періодів роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 27.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.
В обґрунтування позову зазначено, що 02 вересня 2024 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Згідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, яким і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.09.2024 року № №163950030476 у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку (50 років) згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1). Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2024 № 163950030476 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/12439/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію ухвали суду від 23.10.2024 про відкриття провадження у справі надіслана судом до електронного кабінету та доставлено в електронний кабінет відповідача 23.10.2024.
Водночас відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2024 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.09.2024 року № №163950030476 у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку (50 років) згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1).
Підставою для відмови зазначено те, що відповідачем до загального страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи:
- період з 15.07.1999 року по 02.02.2000 в колгоспі ім. Дзержинського згідно із записами №1-2 трудової книжки від 27.02.2003 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні);
- періоди з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003 згідно із записами №3-7 трудової книжки від 27.02.2003 серії НОМЕР_1 , оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Відсутня інформація про сплату внесків).
Для зарахування до страхового стажу відповідачем в рішенні визначено для позивача обов'язок: по періоду з 15.07.1999 року по 02.02.2000 подати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фахом тривалістю (відпрацьовані трудодні), долучити довідку про реорганізацію, по періодах з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003 подати довідки про нарахування зарплати помісячно, підтверджені первинними документами.
Позивач не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2024 № 163950030476 та діями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не врахування до трудового стажу періодів роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003, звернувся до суду з позовом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003 та призначити ОСОБА_1 з 27.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із статтею 24 Закону №1058-IVпередбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Підставою для відмови зазначено те, що відповідачем до загального страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи:
- період з 15.07.1999 року по 02.02.2000 в колгоспі ім. Дзержинського згідно із записами №1-2 трудової книжки від 27.02.2003 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні);
- періоди з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003 згідно із записами №3-7 трудової книжки від 27.02.2003 серії НОМЕР_1 , оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Відсутня інформація про сплату внесків).
Суд зазначає, що з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.02.2003 вбачається, що у період з 15.07.1999 року по 02.02.2000 позивач працювала в колгоспі ім. Дзержинського на посаді бухгалтера.
Вказані записи виконані чітко та зрозуміло, не містять виправлень, містять підпис уповноваженої особи підприємства та скріплені відповідною печаткою.
Відповідач у спірному рішенні не зазначає про недоліки вказаних записів.
Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та трудова книжка позивача містить запис про виконання позивачем роботи у спірний період, суд дійшов висновку про те, що відсутність інформації про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у його страховий стаж.
Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
На переконання суду, позивач, як особа, на яку не покладено обов'язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Крім того, згідно з приписами ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, у разі наявності сумнівів або необхідності уточнення певних даних щодо періоду роботи позивача в колгоспі пенсійний орган мав можливість скористатися своїми правами, передбаченими ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, та звернутися з відповідними запитами до підприємства-роботодавця, архівної установи тощо.
Як наслідок, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог даного позову, які стосуються зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000 в колгоспі ім. Дзержинського.
Крім того, відповідач відмовив позивачу у зарахуванні періоду з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003 згідно із записами №3-7 трудової книжки від 27.02.2003 серії НОМЕР_1 , оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Відсутня інформація про сплату внесків).
Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та / або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з статті 20 Закону N 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону N 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Надаючи оцінку обставинам даної справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа N 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа N 688/947/17), згідно якої, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Як вище зазначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, є трудова книжка.
З матеріалів справи встановлено, що періоди з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003 згідно із записами №3-7 трудової книжки від 27.02.2003 серії НОМЕР_1 , оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Відсутня інформація про сплату внесків).
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 01 березня 2021 року у справі № 423/757/17.
Отже, відсутність у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків не є підставою для незарахування спірного періоду роботи позивача.
Таким чином враховуючи висновки суду у цій справі слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003.
Суд зазначає, що вимоги позивача в частині визнати протиправними/незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не врахування до трудового стажу періодів роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003, задоволенню не підлягають, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Водночас дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2024 № 163950030476, оскільки саме зазначене рішення має вплив на його права та інтереси.
Таким чином слід задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2024 № 163950030476 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 27.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, суд зазначає, що уповноваженим органом з цих питань є відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, до виключної компетенції якого входить розгляд документів, у тому числі і поданих вперше. Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, який зазначав, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин позов у частині вимоги щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах суд залишає без задоволення.
Натомість, обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства України і міжнародних угод, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.09.2024 № 163950030476.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1999 по 02.02.2000, з 03.02.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 21.03.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький