Справа № 420/6837/18
23 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Токмілової Л.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Кожухар В.В.
представника позивача - Хлистуна Р.В.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - Білюченка Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт будівництва,-
28.12.2018 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний кошт самочинно збудований об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2019, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі за №420/6837/18 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28.10.2021 по справі №420/6837/18 касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №420/6837/18 скасовано та направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2022, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №420/6837/18 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 року касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №420/6837/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.
Ухвалою від 09.08.2024 позовну заяву прийнято на новий розгляд за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2024.
Протокольною ухвалою суду від 03.09.2024 підготовче засідання призначене на 03 вересня 2024 року відкладено на 24 вересня 2024 року у зв'язку з забов'язанням представника відповідача надати додаткові докази.
Протокольною ухвалою від 24.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено по справі перерву на 21 жовтня 2024 року.
Підготовче засідання, призначене на 21.10.2024 не фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з технічними несправностями обладнання в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду (зала судових засідань №26), про що свідчить Акт від 21.10.2024. Судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 26 листопада 2024 року.
Судове засідання призначене на 26 листопада 2024 року було перенесено у зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі та неявкою представника позивача. Наступне судове засідання призначено на 09 грудня 2024 року.
Протокольною ухвалою від 09.12.2024 оголошено перерву до 17 грудня 2024 року.
Протокольною ухвалою від 17.12.2024 оголошено перерву до 23 грудня 2024 року.
У судовому засіданні 23.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі направлення для проведення позапланового заходу від 15.03.2018 №000309 інспектором Управління було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та встановлено, що ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , шляхом прибудови двох приміщень першого поверху до її квартири без отримання права на виконання будівельних робіт, що призвело до порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу1 частини 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 2 пункту 5, пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13 квітня 2011 року. За результатами вказаної перевірки було складено Акт, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та протокол про адміністративне правопорушення від 21.05.2018. Надалі, Управлінням було винесено постанову № 344/18 та визнано відповідача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідач зазначає, що на підставі наказу та необхідності проведення перевірки виконання вимог припису, Управлінням було видано направлення на проведення перевірки. Однак, в ході перевірки було встановлено, що відповідачем вимоги припису виконані не були. Відтак, за результатом проведеної перевірки інспектором було складено Акт та протокол про адміністративне правопорушення, та винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, за якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. За наведеного, відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку вимог приписів, Управління звернулося до суду з даним позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта.
02.09.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами та зазначає, що ОСОБА_1 було здійснено лише ремонтні роботи із заміни вікон та покрівлі балкону та лоджії, яка належить їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 . Відповідач вказує, що наявними в матеріалах справи підтверджується, що вона набула право власності на вказану квартиру та в'їхала в неї набагато пізніше ніж було збудовано відповідні прибудови.
Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до договору дарування від 23.12.2017, ОСОБА_1 є власницею квартири загальною площею 39,5 кв.м, житловою площею - 26,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №117055598 від 14.03.2018 об'єкт нерухомого майна №1446448151101 (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 39,5 кв.м., жила площа 26 кв.м, 23.12.2017 відчужена за договором дарування № 2591 від 23.12.2017 ОСОБА_1 та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38937540 від 23.12.2017.
У період з 10.05.2018 по 21.05.2018 на підставі наказу від 02.01.2018 №01-13/1ДАБК головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернак А.М. проведено позапланову перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою об'єкта: АДРЕСА_1 , за результатом якої складено акт №000309.
Зазначеною перевіркою встановлено виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом прибудови двох приміщень першого поверху без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 2 пункту 5, пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.
На підставі виявлених порушень головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернаком А.М. внесено припис від 21.05.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або привести об'єкт у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 №2591 у термін до 21.07.2018.
Крім того, виявлені порушення стали підставою для висновку про наявність в діях відповідача складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про що складено протокол від 21.05.2018.
Розглянувши наведені матеріали перевірки, заступником начальника управління-начальником інспекційного відділу №1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименком Р.К. винесено постанову від 04.06.2018 №344/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП, та накладено штраф у сумі 10200 грн.
У період з 27.08.2018 по 07.09.2018 головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернак А.М. проведено позапланову перевірку з питань дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якого складено акт №001106.
Зазначеною перевіркою встановлено не виконання відповідачем вимог припису від 21.05.2018, а саме не отримано право на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири за вищевказаною адресою і не приведено об'єкт у відповідність до договору дарування №2591 від 23.12.2017, чим порушено вимоги підпунктів «а», «б» пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункту 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.
Так, виявлені порушення стали підставою для висновку про наявність в діях відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП.
Розглянувши вказані матеріали перевірки, в.о. начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. винесено постанову від 21.09.2018 №626/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП, та накладено штраф у сумі 6800 грн.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем припису у добровільному порядку, просить суд зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 10 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон №687-XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Відповідно до статті 9 Закону №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3038-VI).
Статтею 38 Закону № 3038-VI унормовано порядок вирішення питань, пов'язаних із знесенням самочинно збудованих об'єктів, за правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Отже, положення частини 1 статті 38 Закону № 3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб'єкті владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.
Суд звертає увагу, що зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
Так, судом встановлено, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було виявлено факт виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом прибудови двох приміщень першого поверху без отримання права на виконання будівельних робіт у ході проведеної перевірки; видано припис від 21.05.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або привести об'єкт у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 №2591 у термін до 21.07.2018; встановлено факт невиконання припису ОСОБА_1 протягом встановленого строку, про що свідчить акт перевірки з питань дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №001106, складений головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернак А.М.
Згідно частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, положення частини 7 статті 376 ЦК України, визначають необхідність встановлення таких фактів як неможливість перебудови об'єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Згідно договору дарування від 23.12.2017 № 2591 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, житловою площею 26,0 кв.м., загальною площею 39,5 кв. м.
Крім того, відповідно до пункту 6 цього договору дарувальник стверджує, що самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкцій щодо квартири та інших змін щодо її технічних характеристик, зокрема таких, які потребують попереднього погодження й отримання дозволів компетентних органів, не здійснювалось, а також те, що технічні характеристики квартири відповідають технічному паспорту, виготовленому станом на 06.07.2017.
Вказаний договір дарування підписаний відповідачем, яка ствердила, що зміст договору та його правові наслідки їй зрозумілі й тлумачаться однозначно.
Разом з тим, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №117055598 від 14.03.2018 об'єкт нерухомого майна №1446448151101 (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 39,5 кв.м., жила площа 26 кв.м, 23.12.2017 відчужена за договором дарування № 2591 від 23.12.2017 ОСОБА_1 та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38937540 від 23.12.2017.
Так, згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , який виготовлено 02.04.2019, загальна площа квартири становить 56,6 кв.м. та складається з: коридору (4,8 кв.м.), житлової кімнати (14,8 кв.м.), житлової кімнати (12,7 кв.м.), кухні (4,2 кв.м.), ванни (1,8 кв.м.), туалету (1,1 кв.м.), що в загальному становить - 39,4 кв.м. Також, згідно вказаного технічного паспорту у квартирі наявні три веранди площами 4,0 кв.м., 7,6 кв.м. та 5,6 кв.м., на які не видавались дозвільні документи.
Пунктом 2 постанови №466 встановлено, що будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Так, відповідно до пункту 3 ДБН В.3.2-2-2009 (чинних на момент проведення перевірки) «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», капітальний ремонт - це ремонт житлового будинку з метою відновлення його ресурсу з заміною за необхідності конструктивних та огороджувальних елементів, систем інженерного обладнання, а також поліпшення його експлуатаційних показників;
реконструкція житлового будинку - це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
Право на виконання будівельних робіт та документи, що необхідні для його отримання, визначені статтею 34 Закону №3038-VI.
Згідно частини 2 статті 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно частини 1, 2, 4 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач здійснила реконструкцію своєї квартири шляхом добудови балкону та лоджії (що збільшило площу квартири позивача) без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, визначених Законами №687-XIV, №3038-VI, внаслідок чого таке нерухоме майно має статус самочинного будівництва та порушує права й інтереси позивача.
При цьому, припис позивача про усунення порушень будівельного законодавства шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або приведення об'єкту у відповідність до договору дарування, відповідачем проігноровано та не виконано.
За змістом п.п.1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 п.1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207 (далі - Правила №76), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків є елементами перепланування жилих приміщень. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Відповідно до п.п.1.4.6 п.1.4 Правил №76, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, яке призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання призводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 не зверталась у відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету для отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та у неї відсутня належним чином розроблена та затверджена проектна документація на будівництво об'єктів, що підтверджується відмітками у технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_4 .
Крім того, як уже було зазначено судом, вимоги припису, яким зобов'язано ОСОБА_1 , у термін до 21.07.2018 усунути порушення шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або привести об'єкт у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 №2591 відповідачем не виконано.
Доводи позивача про те, що спірні прибудови збудовані ще у 80-х роках ХХ століття сім'єю ОСОБА_3 , які мешкали на той час в квартирі АДРЕСА_4 суд оцінює критично, оскільки згідно договору дарування від 23.12.2017 № 2591 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, житловою площею 26,0 кв.м., загальною площею 39,5 кв. м. При цьому, в пункту 6 цього договору дарувальник стверджує, що самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкцій щодо квартири та інших змін щодо її технічних характеристик, зокрема таких, які потребують попереднього погодження й отримання дозволів компетентних органів, не здійснювалось, а також те, що технічні характеристики квартири відповідають технічному паспорту, виготовленому станом на 06.07.2017.
Разом з тим, суд бере до уваги те, що фундамент балкону та лоджії збудовано з іншого матеріалу, ніж передня та бокові стіни балкона та лоджії, що спростовує доводи відповідача про здійснення лише ремонтних робіт із заміни вікон та покрівлі балкону та лоджії. Вказані обставини, жодними належними та допустими доказами відповідачем не спростовано.
Крім того, із поданих сторонами доказів судом встановлено, що станом на момент укладення договору дарування від 23.12.2017, ОСОБА_1 є власницею квартири загальною площею 39,5 кв.м, житловою площею - 26,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно технічного паспорту від 02.04.2019 у квартирі АДРЕСА_3 , серед іншого, наявні веранди площами 4,0 кв.м., 7,6 кв.м. та 5,6 кв.м. без надання на них дозвільних документів з урахуванням яких загальна площа квартири становить 56,6 кв.м.
У постанові від 29.01.2020 (справа №822/2149/18, розглянута у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (в) без належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Суд звертає увагу, що для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснила реконструкцію без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконала вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, від 3 березня 2021 року у справі №826/13266/18.
Разом з тим, станом на час розгляду справи припис Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 21.05.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або приведення об'єкту у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 №2591 у термін до 21.07.2018 є чинним та не скасованим, а отже має бути виконаний відповідачем.
Одночасно суд вважає, що судом не повинно оцінюватись наявність чи відсутність порушень відповідачем норм містобудівельної діяльності, викладених у приписі, оскільки предметом спору є знесення об'єкта самочинного будівництва, а не правомірність винесеного припису.
Крім того, у матеріалах справи міститься постанова від 04.06.2018 №344/18 та від 21.09.2018 №626/18 по справі про адміністративне правопорушення, якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП та оштрафовано на 10200 грн. та визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та оштрафовано на 6800 грн.
Частиною 6 статті 78 КАС України встановлено, зокрема, що постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд бере до уваги те, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, як було вже зазначено судом, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснила реконструкцію без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконала вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем припису та, як наслідок, визнання такого припису протиправним та його скасування.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Суд звертає увагу, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Разом з тим, можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Відтак, оскільки приписом від 21.05.2018 винесеного головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернаком А.М. було зобов'язано ОСОБА_1 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або приведенням об'єкту у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 №2591, то суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача за власний рахунок привести у первісний стан об'єкт самочинного будівництва відповідно до договору дарування №2591 від 23.12.2017.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 12, 72-77, 139, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, вул. Черняховського, 6, м. Одеса, Одеської області, код ЄДРПОУ 40199728) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт будівництва - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести у первісний стан об'єкт самочинного будівництва відповідно до договору дарування №2591 від 23.12.2017.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 грудня 2024 року.
Суддя Токмілова Л.М.