Справа № 420/28722/24
31 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0308-8/132972 від 28.08.2024 щодо припинення, нарахування та не виплати в повному обсязі з 01.07.2021 ОСОБА_1 щомісячної допалати до пенсії за вислугу років в розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відновити нарахування, виплатити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за вислугу років в розмірі 2000,00 грн., встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.07.2021 року, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при перерахунках пенсії з травня 2024 пенсія обмежена максимальним розміром та припинена виплата щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою КМУ №713. Вважаючи таке обмеження протиправним, позивач звернувся до суду.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 19.09.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
04.10.2024 року за вхід.№ЕС/49363/24 від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, наголошено на відсутності підстав для виплати щомісячної доплати, передбаченої постановою КМУ №713, так як пенсія позивача перерахована на підставі рішення суду і її основний розмір збільшився більше ніж на 2000,00 грн.
Якщо право на отримання пенсії у певному розмірі було набуте особою після перерахунку з 01.03.2018 року, і пов'язане зі зміною складових грошового забезпечення, такий перерахунок може вважатись перерахунком пенсії в розумінні постанови №713.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років з травня 1987 року, у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01.07.2021 року ОСОБА_1 нарахована щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі №420/19591/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3206 від 19.08.2021, виданої станом на листопад 2019 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду виконане 07.04.2022.
Виплата щомісячної доплати припинена з 01.05.2022.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №420/7347/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду виконано 25.11.2022.
21.08.2024 року представник позивача направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області адвокатський запит про нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. згідно Постанови КМУ №713 та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
Листом ГУ ПФУ в Одеській області №1500-0310-8/132972 від 28.08.2024 року повідомило, що позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі рішення суду. Оскільки в результаті перерахунку пенсії за рішенням суду збільшення основного розміру пенсії перевищило 2000,00 грн., тому щомісячна доплата згідно з Постановою №713 відсутня.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Так, згідно висновків Верховного Суду, сформованих у постанові від 08.11.2022 року по справі №420/2473/22, наявні правові підстави для виплати позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 року з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01.01.2017) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704). Датою набрання чинності постанови є 1 березня 2018 року, про що вказано у самій постанові.
Постановою КМУ №704 підвищено грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, посадових осіб начальницького складу податкової міліції апарату Державної фіскальної служби, головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби та деяких інших категорій військовослужбовців.
Зокрема, установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу у розмірах та порядку, визначених законодавством (підпункт 5 пункту 6 ).
Підпунктом 2 пункту 5 постанови КМУ №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Кабінет Міністрів України постановою від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», (далі Порядок №45), встановив порядок перерахунку пенсій.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
14 липня 2021 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" відповідно до якої з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України постановлено наступне.
"Установити з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000,00 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000,00 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
2. Установити, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної доплати, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, не досягає 3854,00 гривень, таким особам встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.".
Із приписів п.1 означеного акту права випливає, що доплата у розмірі 2000,00 грн. стосується пенсій, призначених до 01.01.2018 року, розмір яких обчислений у порядку ст.ст.13, 21, 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із грошового забезпечення станом до 01.01.2018 року та які не перераховувались після 01.03.2018 року.
Суд зазначає, що в преамбулі Постанови №713 вказано, що вона прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб. А згідно п. 6, вона застосовується з 1 липня 2021 року.
Дані обставини свідчать, що мета прийняття такої постанови є урівноваження пенсії пенсіонерів, які не мали законодавчого права на перерахунок пенсії через відсутність збільшення її розмірів до 01 липня 2021 року шляхом здійснення доплати в 2000,00 грн.
Пунктом 3 Постанови №713 надано вказівку Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 1 липня 2021 р. виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Таким чином, Постановою №713 визначено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій. При цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі, коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000,00 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/19591/21 позивачу проведено перерахунок пенсії.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 08.11.2022 року в своїй постанові по справі №420/2473/22, висловив наступні позицію з приводу застосування та розуміння Постанови КМУ №713: аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 року.
Вказаний перерахунок не є наслідком зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), а отже не є тим підвищенням, з яким абзац третій пункту 1 Постанови №713 пов'язує припинення або зміну (зменшення) розміру щомісячної доплати, передбаченої цим нормативно-правовим актом.
Щодо дати відновлення права позивача
В спірних правовідносинах, позивач звернулась до суду з вимогами про нарахування та виплату щомісячної доплати з 01.07.2021 року.
Водночас, судом встановлено, що рішення суду пенсійним органом виконано 07.04.2022 року, а виплата щомісячної доплати, відповідно до постанови КМУ №713, припинена з 01.05.2022 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
21.02.2024 року Верховним Судом прийнято постанову у справі №240/27663/23, яка містить наступні правові висновки: «…З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив відновити виплату доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн з 01.09.2021, а з цим позовом звернувся лише 22.09.2023, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії на 2 000 грн менше та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 01.09.2021 по 21.03.2023...».
В спірних правовідносинах, позивач звернувся до суду 13.09.2024 року з вимогами про нарахування та виплату щомісячної доплати з 01.05.2022 року, тобто більше ніж за 6 (шість місяців).
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з 13.03.2024 року, а вимоги за період з 01.05.2022 по 12.03.2024 року включно задоволенню не підлягають через пропуск строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що у вказаній постанові Верховного Суду останнім зазначено наступне: «…З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа відповідача від 11.04.2023, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Так, про факт встановлення чи невстановлення позивачу доплати до пенсії з 01.09.2022 останньому не могло не бути відомо принаймні з жовтня 2022 року, тобто з моменту отримання пенсії за вересень 2022 року.
У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до квітня 2023 року з метою з'ясування розміру пенсії та її складових позивачем не надано.
Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.
Таким чином, з'ясування, за твердженням позивача, лише у квітні 2023 року причин невиплати з 01.09.2022 доплати до пенсії не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, позаяк, як вже було неодноразово наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом й у постанові від 21.10.2021 у справі № 460/858/20...».
У спірних правовідносинах судом встановлено, що з 01.07.2021 року позивачу нарахована щомісячна доплата згідно Постанови КМУ №713, тобто його пенсія збільшилась на 2000,00 грн.
У квітні 2022 року пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача за рішенням суду, яку він отримав у травні 2022 року.
Згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
Викладене свідчить про відсутність правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України №3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав законної сили 01.10.2011 (далі - Закон №3668-VI).
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
«на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI».
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №640/24801/19, від 09 лютого 2023 року у справі №620/4148/20, від 21 квітня 2023 року у справі №560/5715/21, від 21 квітня 2023 року у справі №380/8024/21, від 25 травня 2023 року у справі №640/10017/19, від 04 жовтня 2023 року у справі №420/2146/19 та інших.
Окрім того, не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято Рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У п. 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначений шестимісячний строк сплив - 12.04.2023.
Тобто, з урахуванням вищезазначених висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду, чинним законодавством максимальний розмір пенсії позивача не обмежений.
Натомість відповідач, який за визначенням є суб'єктом владних повноважень, не врахував існуючі рішення Конституційного Суду України, та вчинив дії якими він не наділений Законом здійснивши «власне тлумачення» правової норми.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 р. у справі №600/2617/22-а.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Крім того, суд наголошує, що відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.
Обов'язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов'язковість судових рішень забезпечується державою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №420/7347/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №0.0.3878408996.1 від 12.09.2024 року.
Керуючись ст. ст. 2-9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 291, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0308-8/132972 від 28.08.2024 щодо припинення, нарахування та не виплати в повному обсязі з 13.03.2024 ОСОБА_1 щомісячної допалати до пенсії за вислугу років в розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відновити нарахування, виплатити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за вислугу років в розмірі 2000,00 грн., встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 13.03.2024 року, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, ел. пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА