31 грудня 2024 р. № 400/8156/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, вул. Смілянська, 23,м. Черкаси,Черкаська обл., Черкаський р-н,18002, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 15.05.2024 року № 143750003832; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 15.05.2024 року №143750003832 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу період 01.07.1996 року по 20.08.1996 роки роботи згідно з трудовою книжкою з 08 травня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити призначення та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до п. д ст. 55 ЗУ Про пенсійне забезпечення із врахуванням до спеціального стажу роботи записів згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугою років. Проте, відповідачем 2 прийнято рішення №143750003832 від 15.05.2024 про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з тим, що при розрахунку стажу роботи позивача, до його складу не включено певний період роботи, запис щодо якого в трудовій книжці містить недоліки. Позивачка вважає цю відмову протиправною, оскільки, на її думку, трудова книжка заповнена належним чином та не потребує будь-якого підтвердження, адже всі записи внесені чітко із зазначенням посад та суден, на яких працювала позивачка. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 30.08.2024 суд залишив позовну заяву без руху, надав строк для усунення недоліків позову.
Позивачка недоліки позову усунула у встановлений судом строк.
13.09.2024 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.
20.09.2024 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач не має необхідного для призначення пенсії стажу. Відповідач 1 стверджує, що при розрахунку стажу позивача правомірно не взято до уваги період роботи з 01.07.1996 по 20.08.1996, запис про який не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, а саме: в записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства. Крім того, відповідач 1 зазначає, що у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Проте, позивачкою таку довідку до органу Пенсійного фонду України надано не було. За наданими для призначення пенсії документами встановлено, що страховий стаж позивача склав 26 років 4 місяці 26 днів, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - не визначено. Отже, відповідач 1 просить у задоволенні позову відмовити.
Також свою незгоду з позовом висловив і відповідач 2. У відзиві, який надійшов до суду 04.10.2024, відповідач 2 зазначив, що до заяви про призначення пенсії від 08.05.2024 позивачем не надано довідку, передбачену пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Також, відповідач 2 звертає увагу суду на відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.07.1996 по 20.08.1996 відповідно до трудової книжки від 02.06.1986 серії НОМЕР_2 , оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства. Відповідач 2 вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Позивачка не скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 08.05.2024 року позивач звернулася з заявою щодо призначення пенсії за вислугу років.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 2.
Розглянувши подані заявницею документи, відповідач 2 15.05.2024 прийняв рішення № №143750003832 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років. За висновком органу Пенсійного фонду України, страховий стаж заявниці становить 26 років 4 місяці 26 днів, спеціальний стаж за вислугою років станом на 11.10.2017 року - не визначено. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.1996 по 20.08.1996 відповідно до трудової книжки від 02.06.1986 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу. Позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу за вислугу років.
Матеріали справи містять копії листів:
- № 24/05-1 від 24.05.2024, яким підтверджується, що позивачка працювала в ТОВ «ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ» на посаді кухар судновий буксира «Ілля Муромець» (повар судовой буксира «Илья Муромец» - на мові, що зазначена в трудовій книжці) з 05.05.2009 року (наказ № 20-К від 05.05.2009 р.) по 27.04.2011 р. (наказ № 20-К від 27.04.2011 р.);
- № 7-к від 10.05.2024, відповідно до якого позивач дійсно працювала в ТОВ «МОРСЬКЕ АГЕНТСТВО «БЛЕК СІ ШИППІНГ» на посаді кухаря суднового буксира «Ілля Муромець» з 28.04.2011 р. (наказ № 25 від 28.04.2011 р.) по 06.09.2011 р. (наказ № 142 від 06.09.2011 р.);
- № 3912/3-24/22 від 15.05.2024, за відомостями якого позивач працювала у ТОВ СП «НІБУЛОН» з 22.12.2011 р. (наказ про прийняття № 614-к від 22.12.2011 р.) по 10.04.2023 р. (наказ про звільнення за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, № 772-к від 10.04.2023 р.) кухарем судновим буксиру «НІБУЛОН-11» судноплавної компанії.
Позивач не погодилася з відмовою у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду.
При цьому позивач пов'язує відмову у призначенні пенсії за вислугу років з безпідставним неврахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.1996 по 20.08.1996. Водночас, з рішення №143750003832 від 15.05.2024 вбачається, що причиною відмови у призначенні пенсії став висновок відповідача 2 про відсутність необхідного спеціального стажу за вислугу років.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 2 Закону №1788-ХІІ одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 Закону №1788-ХІІ).
Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них (ч. 2 ст. 7 Закону №1788-ХІІ). Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до статті 52 Закону №1788-ХІІ (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення).
Відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону.
Відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу року, відповідач вказав на те, що у позивачки відсутній спеціальний стаж, який необхідний для призначення пенсії за пунктом «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв'язку ненаданням документів для підтвердження такого стажу, а саме уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників .
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637). Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення)
З урахуванням зазначеної норми суд зазначає, що лише на підставі відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 неможливо встановити, що судна, на яких позивачка працювала судновим кухарем у період з 05.05.2009 по 27.04.2011, з 28.04.2011 по 06.09.2011, з 22.12.2011 по 10.04.2023, належали до плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, а не відносилися до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення.
При цьому, встановлення таких обставин є обов'язковим для вирішення питання про зарахування періоду роботи до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відтак, суд не погоджується з твердженням позивача, що для підтвердження наявності у неї спеціального стажу достатньо трудової книжки.
Суд вважає слушним посилання відповідача, що в даному випадку подання уточнюючих довідок було необхідним, оскільки трудова книжка позивача не містила даних, які б давали пенсійному органу можливість встановити, чи відповідала робота позивачки в періоди з 05.05.2009 по 27.04.2011, з 28.04.2011 по 06.09.2011, з 22.12.2011 по 10.04.2023 критеріям, встановленим пунктом «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи додано відповідні довідки, отримані в травні 2024 року.
Оскільки ці довідки не додавались до заяви від 08.05.2024 про призначення пенсії, відповідач 2 приймав спірне рішення без їх врахування.
Водночас, суд зауважує, що на підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідачем 2 не надано суду доказів здійснення ним дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б встановити наявність або відсутність у позивачки спеціального стажу.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
Під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачкою, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у відповідності певних періодів трудової діяльності позивача критеріям пункту «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в тому числі не надав позивачці строку для додаткового долучення до заяви про призначенням пенсії за вислугу років уточнюючих довідок.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 15.05.2024 року №143750003832 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років прийнято відповідачем 2 необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо незарахування відповідачем 2 до страхового стажу періоду роботи з 01.07.1996 по 20.08.1996, в зв'язку з незазначенням в трудовій книжці назви підприємства, суд зазначає наступне.
В трудовій книжці позивача серія НОМЕР_2 міститься запис № 17 від 01.07.1996 - «принята бухгалтером временно» (мовою оригіналу), підстава - наказ № 47 від 01.07.1996, а також запис № 18 від 20.08.1996 - «уволена в связи с истечением срока договора» (мовою оригіналу), підстава - наказ № 51-1 від 20.08.1996. Останній запис завірено підписом директора і печаткою Добропільської філії ВАТ «Страхова компанія «Ораната- Донбас». Проте, які вірно зауважено відповідачами, запис № 17 не містить відомостей про назву підприємства.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд зазначає, що відсутність назви підприємства при здійсненні запису № 17 у трудовій книжці позивачки є несуттєвою, оскільки наступний запис, завірений підписом і печаткою Добропільської філії ВАТ «Страхова компанія «Ораната- Донбас», підтверджує, що позивач дійсно працювала в спірний період на зазначеному підприємстві. Варто зауваджити, що ці записи є узгодженими і не дають підстав для висновку про їх достовірність.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивачки у наявних зауваженнях щодо відсутності назви підприємства у запису № 17 у її трудовій книжці, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивачка не працювала, чи записи у трудовій книжці позивачки стосовно стажу роботи зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивачки на зарахування періоду з 01.07.1996 по 20.08.1996 до страхового стажу.
При цьому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу позивача період 01.07.1996 року по 20.08.1996 роки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .
Водночас, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити призначення та виплату пенсії за вислугу років позивачу відповідно до п. д ст. 55 ЗУ Про пенсійне забезпечення із врахуванням до спеціального стажу роботи записів згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 , з огляду на наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту права позивача, що відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, є зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати до стажу роботи спірні періоди, а також повторно розглянути заяву позивача від 08.05.2024, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Що стосується пенсійного органу, який має повторно розглянути заяву позивача від 08.05.2024 про призначення пенсії за віком, суд зауважує, що згідно Порядку 22-1 , після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Оскільки зазначене рішення судом скасовується, слід виходити з того, що заява підлягає повторному розгляду саме тим органом Пенсійного фонду, до якого її було направлено.
Таким чином, вчинити дії з повторного розгляду заяви від 08.05.2024 має ГУ ПФУ в Черкаській області, як орган, на розгляді якого перебуває подана заява, яка після скасування відповідного рішення за наслідками її розгляду, фактично не є розглянутою.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань органу Пенсійного фонду України, яке прийняв оскаржуване рішення (відповідач 2).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23,м. Черкаси,Черкаська обл., Черкаський р-н,18002 ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159), задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.05.2024 року №143750003832 про відмову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за вислугу років.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу період роботи 01.07.1996 по 20.08.1996 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
5. В іншій частині позову - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23,м. Черкаси,Черкаська обл., Черкаський р-н,18002 ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинандцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко