справа № 380/18558/24
31 грудня 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 134450021108 від 09.08.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими 1-го дитячого відділення в Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу період моєї роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 в ДП “Львівприлад» згідно записів моєї трудової книжки НОМЕР_2 від 17.05.2000;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.08.2024р. згідно з моєю заявою за № 5553 від 02.08.2024 на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020) у зв'язку з досягненням мною пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років.
Ухвалою від 05.09.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду і відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком з тих підстав, що позивач не досягла 50 років, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Окрім того, відповідачем протиправно не зараховано до трудового стажу періоди роботи Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» та ДП “Львівприлад».
Представники відповідачів подали до суду подала до суду відзиви на позовну заяву, в яких проти позовних вимог заперечили. Відзиви обґрунтовані тим, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 55 років. Таким чином, станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивача відсутнє. Щодо зарахування стажу роботи зазначили, що періоди роботи Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», ДП “Львівприлад» передують даті заповнення трудової книжки.
Позивач подала відповіді на відзив, в яких вказала ті ж аргументи що і у позовній заяві.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач після досягнення 50-річного віку, звернулася 02.08.2024 до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №134450021108 від 09.08.2024, оскільки позивач не досягла передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку. Страховий стаж складає 22 рои 07 місяців, пільговий стаж за Списком № 2 - 25 років 07 місяців. Період навчання з 01.09.1989 по 30.04.1993 та період роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 згідно трудової книжки від 17.05.2000 НОМЕР_2 , оскільки зазначені періоди трудової діяльності передують даті заповнення документу (17.07.2000).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з пунктом “а» статті 13 Закону №1788-XII (у редакції, чинній до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 45 років до 50 років.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 (далі Закон - №2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Законом №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом “а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного ршення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
Таким чином, рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, існувала колізія.
Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачами не заперечується наявність у позивача на час звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №2, право на яке позивач набула відповідно до Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020 при досягненні 50 річного віку.
Таким чином, відмова пенсійного органу у призначенні пенсії на підставі недосягнення позивачем 55-річного віку є протиправною.
Щодо зарахування періодів роботи позивача, суд зазначає таке.
Згідно оскаржуваного рішення зазначено, що період навчання з 01.09.1989 по 30.04.1993 та період роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 згідно трудової книжки від 17.05.2000 НОМЕР_2 , оскільки зазначені періоди трудової діяльності передують даті заповнення документу (17.07.2000).
Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд звертає увагу, що законодавством України чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Відтак, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, неправильне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 134450021108 від 09.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими 1-го дитячого відділення в Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», зарахувати до страхового стажу період роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 в ДП “Львівприлад»; призначити та виплатити з 02.08.2024 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Щодо позовної вимоги зарахувати період роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», суд зазначає таке. Відповідач у справі ще не вчиняв дії щодо зарахування до старахового стажу періоду роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині після зарахування такого періоду будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 134450021108 від 09.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими 1-го дитячого відділення в Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 в ДП “Львівприлад».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) призначити та виплатити з 02.08.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.